Постанова № 31426004, 19.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 р. Справа № 804/3930/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. при секретаріЯкуб Д.В. за участю: представника позивача представника відповідача Шевчук А.В. Тургунова М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2013 р. Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000341520 від 22.02.2013 р. на суму 1302619, 48 грн., та податкового повідомлення - рішення №0000351520 від 22.02.2013 р. на суму 17838,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення строків, визначених ст.102 Податкового кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України, застосував до позивача штрафні санкції, про що виніс податкові повідомлення - рішення №0000341520 від 22.02.2013 р. на суму 1302619,48 грн., та №0000351520 від 22.02.2013 р. на суму 17838,50 грн.

Крім того, позивач зазначив, що видатки на відшкодування витрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету.

У зв'язку із тим, що компенсацію з різниці в тарифах КП "Павлоградтеплоенерго" отримує несвоєчасно, і утворилася заборгованість по сплаті податку на додану вартість.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" зареєстровано Виконавчим комітетом Павлоградської міської Ради 17.02.1993 р. за №138-Р та взято на податковий облік в Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області.

З 22.03.2003 р. позивач зареєстрований в податковому органі, як платник податків, свідоцтво №03474141.

22.01.2013 р. працівниками Західно-Донбаської ОДПІ проведена камеральна перевірка з питання несвоєчасної сплати податку на додану вартість за січень 2010 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, листопад 2011 року, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, під час якої податковим органом, було встановлено порушення терміну сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених абз. а) п.50.1 ст.50, п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України за періоди, що перевірялись.

За результатами перевірки податковим органом був складений акт №20/15.2-24/03342250 від 22.01.2013 р. та прийняті податкові повідомлення - рішення №0000341520 від 22.02.2013 р. на суму штрафних санкцій в розмірі 1302619,48 грн. та №0000351520 від 22.01.2013 р. на суму 17838,50 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

У відповідності до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачем самостійно подані податкові декларації та уточнюючі розрахунки із порушенням терміну встановленого зазначеною статтею ПК України. Сплата самостійно визначеного, а тому узгодженого грошового зобов'язання за січень 2010 року, лютий, березень, квітень, травень, червень, листопад 2011 року, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, сплачувались позивачем протягом 2012 року. Дані обставини не заперечувались представником позивача у судовому засіданні та не спростовувались.

Статтею 126 ПК України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на зазначене, днем нарахування штрафних санкцій, є день погашення податкового зобов'язання, оскільки штрафні санкції розраховуються тільки після сплати узгодженого грошового зобов'язання відповідно до кількості днів затримки сплати.

Пунктом 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Судом встановлено, що сплата узгодженого грошового зобов'язання відбувалась протягом 2012 року, а штрафні санкції нараховані 22.02.2013 р., тобто в межах строку, передбаченого ст. 102 ПК України.

Щодо позиції позивача про застосування позовної давності в один рік в частині нарахування неустойки (штрафу, пені) визначеної ст. 258 Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Положеннями статті 102 ПК України визначені строки нарахування грошового зобов'язання платника податків, в розумінні ст. 14 ПК України, в тому числі штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України, до майнових відносин, застосованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Тому, суд вважає думку позивача про застосування позовної давності в один рік в частині нарахування неустойки (штрафу, пені) визначеної ст. 258 ЦК України, помилковою.

Щодо тверджень позивача, про те, що видатки на відшкодування витрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. У зв'язку із тим, що компенсацію з різниці в тарифах КП "Павлоградтеплоенерго" отримує несвоєчасно, і утворилася заборгованість по сплаті податку на додану вартість.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Чинним податковим законодавством України, не визначено пільг комунальним підприємствам, щодо строків сплати податку на додану вартість, тому суд вважає, посилання позивача про невчасне отримання компенсації з різниці в тарифах, безпідставними.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги за заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що твердження позивача помилкові, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 69, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 19 квітня 2013 року

Суддя Р.З. Голобутовський