Рішення № 31425843, 16.05.2013, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 117/547/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого - судді Петрової Ю.В.

за участю: секретаря - Тріфонової С.О.

прокурора - Ставенко Н.І.

позивача - ОСОБА_1

представників третіх осіб - Асанової А.М., ОСОБА_3

третьої особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, треті особи Республіканський учбовий заклад «Лівадійська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступнів Міністерства освіти і науки, молоді і спорту АР Крим», Служба у справах дітей Управління освіти, молоді і спорту Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим, орган опіки та піклування Чорноземненської сільської ради Совєтського району АР Крим, ОСОБА_7, ОСОБА_4, прокуратура Совєтського району АР Крим,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, треті особи Республіканський учбовий заклад «Лівадійська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступнів Міністерства освіти і науки, молоді і спорту АР Крим», Служба у справах дітей Управління освіти, молоді і спорту Совєтської районної державної адміністрації в АР Крим, орган опіки та піклування Чорноземненської сільської ради Совєтського району АР Крим, ОСОБА_7, ОСОБА_4, прокуратура Совєтського району АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на теперішній час позивач досяг чотирнадцятирічного віку, у зв'язку з чим має право на звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав своїх батьків, а тому, оскільки його батьки повністю ухилилися від його виховання, з самого народження не цікавляться його життям, не піклуються про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкуються з ним та не проявляють будь-якого інтересу до його життя, свідомо нехтують своїми батьківськими обов'язками, просить позбавити відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 батьківських прав щодо нього. Зазначає на тому, що з 2006 року по теперішній час він проживає за станом здоров'я у РУЗ «Лівадійська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступнів Міністерства освіти і науки, молоді і спорту АР Крим» і за весь час його навчання ані мати, ані батько не цікавилися його навчанням, станом здоров'я, матеріально не допомагали. З малку про нього піклуються його баба ОСОБА_4 та дід ОСОБА_7, які і займаються його вихованням та утриманням, у зв'язку з чим просить тимчасово влаштувати його до баби і діда. Разом з тим, оскільки батьки не надають йому ніякої матеріальної допомоги просить стягнути на його користь аліменти на його утримання, а саме, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідачів з кожного щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття шляхом перерахування аліментних платежів на розрахунковий рахунок у банку.

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися, третя особа РУЗ «Лівадійська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступнів Міністерства освіти і науки, молоді і спорту АР Крим» явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, відповідач ОСОБА_5 сповіщений в порядку абз. 4, 5 ч. 5 ст. 74 ЦПК України, заяв про розгляд справи за його відсутністю до суду не надійшло, від відповідачки ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій вказувала, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, від третьої особи ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він не заперечував проти задоволення позову та залишив вирішення справи на розсуд суду, від третьої особи РУЗ «Лівадійська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступнів Міністерства освіти і науки, молоді і спорту АР Крим» також до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутністю їх представника, в якій рішення у справі залишили на розсуд суду.

За таких обставин суд з урахуванням думки осіб, які приймають участь у справі, на підставі положень ст.ст. 158, 169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідачів та третіх осіб.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги щодо позбавлення його батьків батьківських прав щодо нього підтримав у повному обсязі, вказуючи на те, що вони повністю ухилилися від його виховання та утримання, адже майже з часу його народження він постійно проживає разом із бабою та дідом, які і займаються його вихованням та утриманням, піклуються про стан його здоров'я та розвиток, мати з двох років залишила його у баби та діда, проживає окремо, з нею він майже не спілкується, часто коли він сам їй дзвонить, вона не бере трубку, а якщо додзвониться до неї, то їх розмова триває дуже мало часу, вона навіть не цікавиться як він живе і чим займається, як планує своє подальше життя, батька він зовсім не пам'ятає.

Йому дуже важке усвідомлювати те, що батьки, маючи реальну можливість утримувати його та займатися його вихованням, повністю ухилилися від виконання своїх батьківських обов'язків.

Вказував, що весь час про нього піклуються його баба та дід, які за станом його здоров'я вимушені були влаштувати його до Лівадійської школи-інтернату, куди лише вони і приїжджають його навідувати. За період його навчання у цій школі батьки його не навідували, матеріальної допомоги не надавали.

У тому числі уточнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів аліментів на його користь, вказуючи на те, що на теперішній час діду і бабі не вдалося відкрити на нього картковий рахунок у банку через відсутність у податковій інспекції ідентифікаційного номеру, за відсутності якого банк не може відкрити картковий рахунок, а тому просив стягнути аліменти на його користь без перерахування грошових коштів на картковий рахунок.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Совєтської РДА в АР Крим Асанова А.М. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги неповнолітнього ОСОБА_1 у повному обсязі, вказуючи на достатність підстав для позбавлення його батьків батьківських прав у відношенні нього, зазначаючи на те, що це питання було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Совєтської РДА в АР Крим, за рішенням якої визнано за доцільне позбавити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 батьківських прав щодо їх неповнолітнього сина - позивача у справі.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1, просила передати його до її сім'ї, вказуючи на те, що мати онука ОСОБА_6 майже не цікавиться своїм сином, залишила сина з малку та поїхала з села, онук ріс та виховувався у її сім'ї весь час, з 2006 року вони вимушені були за станом здоров'я направити онука на навчання до Лівадійської школи інтернату, де він одночасно проходить курси лікування.

У школі-інтернаті онук знаходиться на неповному матеріальному забезпеченні, а тому всі витрати пов'язанні з його утримання несуть вона та її чоловік ОСОБА_7, який є рідним дідом позивача. За весь час її дочка - мати позивача сином майже не цікавилася, якщо і дзвонила, то дуже рідко, про сина мало чого запитувала, з ним не спілкувалася, на даний час проживає десь у Севастополі та займається влаштування свого особистого життя, матеріально сину не допомагає.

При цьому зазначала, що батько позивача зовсім своїм сином не цікавиться, за весь час навідував лише декілька раз, не дзвонить йому, не спілкується з ним, матеріально йому не допомагав, а тому ОСОБА_1 зовсім його не знає.

Представник третьої особи Чорноземненської сільської ради Совєтського району АР Крим Поспєлова Н.С. у судовому засіданні також підтримала позовні вимоги неповнолітнього позивача ОСОБА_6, вказуючи на те, що дійсно ані мати, ані батько ОСОБА_1 ним зовсім не цікавляться, а його вихованням та утриманням з малку займаються його дід ОСОБА_7 та баба ОСОБА_4, які і проявляють про нього батьківську турботу, позитивно характеризуються за місцем проживання, є благополучною сім'єю та мають усі необхідні умови для виховання та утримання онука, а тому, оскільки весь час ОСОБА_1 проживав у них, на вихідні дні та на канікулах проживає разом з ними, вважала за доцільне влаштували його у сім'ю баби та діда.

Прокурор прокуратури Совєтського району АР Крим Ставенко Н.І. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, вказуючи на те, що під час розгляду справи підтвердилася та обставина, що батьки неповнолітнього позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повністю ухилилися від виконання своїх батьківських обов'язків у відношенні нього, а тому з метою захисту його прав доцільне позбавити їх батьківських прав у відношенні нього, адже весь час його вихованням та утриманням займаються його рідні дід та баба, які протягом часу і надавали своєму онуку усю батьківську турботу, замінюючи йому рідних мати та батька. У тому числі вважала за необхідне стягнути з відповідачів аліменти на утримання сина у визначеному ним розмірі, оскільки батьки не надають йому ніякої матеріальної допомоги.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка вважає, що її право порушене, самостійно визначає спосіб його захисту, передбачений ст. 16 ЦК України.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України захисту підлягає лише порушене право особи.

Приписами ч.ч. 2, 4 ст. 152 СК України передбачено, що дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх батьківських обов'язків щодо неї, дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

У відповідності до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Так, згідно з ч. 7 та 8 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, яке видано 01 листопада 1997 року Чорноземненською сільською радою Совєтського району АР Крим, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_12, тобто станом на час розгляду справи він досяг 15-річного віку, а отже згідно вимог діючого законодавства досяг віку, з якого законом надано право звернення до суду за захистом своїх прав.

Батьками неповнолітнього позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 3).

При цьому, як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, копія якого наявна у матеріалах справи, за рішенням Совєтського райсуду АР Крим від 10 травня 2005 року, 06 вересня 2006 року зареєстровано розірвання шлюбу між батьками позивача (а.с. 14).

Відповідно до положень ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, а передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 1, 2 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частиною 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог п. 2 частини 1 статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 своєї постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Обставини матеріального забезпечення, соціально-побутові умови проживання і особисті якості відповідачів як людини з'ясовувалися органом опіки та піклування та судом у період з 2000 року по теперішній час.

Відповідно до письмових матеріалів справи, протягом тривалого часу відповідачі повністю ухилилися від виконання своїх батьківських обов'язків щодо їх неповнолітнього сина.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_6 з 10 квітня 2013 року зареєстрована у АДРЕСА_1, проте на території сільської ради не проживає, місце її проживання сільській раді не відомо.

При цьому, зі слів третьої особи ОСОБА_4 на теперішній час відповідачка ОСОБА_6 проживає без реєстрації у м. Севастополі.

Відповідач ОСОБА_5 зареєстрований у АДРЕСА_2, проте за місце реєстрації не проживає з 2002 року.

Судовим розглядом встановлено, що неповнолітній позивач з дворічного віку проживає у сім'ї рідних баби ОСОБА_4, діда ОСОБА_7.

З 2006 року по теперішній час ОСОБА_1 за станом здоров'я є учнем Республіканського учбового закладу «Лівадійська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступнів Міністерства освіти і науки, молоді і спорту АР Крим», де знаходиться на неповному державному забезпеченні (одяг, взуття, медикаменти, канцтовари, канікулярний час за рахунок баби та діда) (а.с. 4).

Як вбачається з характеристики на ОСОБА_1, який є учнем 9 класу вищезазначеного учбового закладу, мати неповнолітнього позивача не приймає ніякої участі у житті дитини, його вихованні та утриманні. Вихованням ОСОБА_1 займається баба, яка уважно відноситься до онука, завжди цікавиться його успіхами, підтримує зв'язок з педагогічними та медичними працівниками (а.с. 5).

З психолого-педагогічної характеристики на ОСОБА_1 витікає, що до батьків ОСОБА_1 відноситься негативно, не бажає про них нічого знати, головними та найбільш дорогими людьми у своєму житті вважає хресного та бабу, яка його виховує. Остання відноситься до дитини уважно, завжди цікавиться його успіхами, підтримує зв'язок із педагогічноми та медичними працівниками школи-інтернату (а.с. 6).

З акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_4 витікає, що остання проживає за адресою АДРЕСА_3, разом із чоловіком ОСОБА_7 та онуком ОСОБА_1, який знаходиться на їх утриманні з 1999 року. Батьки останнього участі у вихованні та утриманні дитини не приймають. Сім'я баби та діда є благополучною, веде здоровий спосіб життя, у онука є окрема кімната, в якій знаходиться ліжко, платтяна шафа, письмовий стіл (а.с. 16 - 17).

Отже у судовому засіданні підтверджено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю ухилилися від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання свого неповнолітнього сина ОСОБА_1.

Згідно виписки з протоколу № 04 комісії з питань захисту прав дитини Совєтської РДА в АР Крим від 25 квітня 2013 року, рішенням комісії вважається доцільним позбавлення ОСОБА_6, ОСОБА_5, батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_1 (а.с. 52).

За поданням виконавчого комітету Чорноземненської сільської ради Совєтського району АР Крим від 18 лютого 2013 року на звернення ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав батьків її онука ОСОБА_1 виконком сільської ради просить розглянути питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки батьки дитину не виховують з дворічного віку, ніякого сприяння у вихованні та утриманні дитини не надавали, сім'я ОСОБА_4 повністю взяла на себе обов'язки по утриманню дитини, яка є доглянутою гарно вихованою, підтримують зв'язок з учбовим закладом, де навчається ОСОБА_1. Оскільки сім'я ОСОБА_4 є благополучною, дружною, підтримує гарні стосунки з іншими мешканцями села, матеріально забезпечена, у будинку створені усі необхідні житлово-побутові умови, а тому можуть надати повноцінне виховання, освіту та розвиток своєму онуку ОСОБА_1 (а.с. 15).

Зазначені висновки повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи, в тому числі підтверджені дослідженими у судовому засіданні доказами.

В матеріалах справи є наявні численні докази неналежної поведінки відповідачів, які, безперечно, свідчать саме про безпідставне ухилення батьків від виконання своїх обов'язків.

Характер винної поведінки відповідачів, їх особистості та інші конкретні обставини вимагають позбавлення їх батьківських прав і не свідчать про наявність підстав збереження батьківських прав з відмовою в позові і попередженням відповідачів про необхідність зміни їх ставлення до виховання дитини; відсутні підстави для надання переваги інтересам матері та батька, а не дитини, який саме в цей час, з урахуванням його віку, потребує захисту своїх прав.

Головною метою позбавлення батьківських прав при вирішенні цієї справи суд вважає захист саме інтересів дитини і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків, оскільки позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини, і водночас санкція за протиправну винну поведінку батьків.

Отже, позбавлення відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьківських прав на даний момент, приймаючи до уваги конкретні обставини справи і той позитивний результат у долі дитини, який має настати, а також враховуючи неповнолітній вік дитини, який в силу свого неповнолітнього віку більш підданий емоційному впливу і у разі зіткнення із негативними обставини це може призвести до жалюгідних наслідків, має наміри щодо подальшого життя та прагнення навчання, враховуючи свідоме нехтування батьками своїми батьківськими обов'язками, що знайшло підтвердження у судовому засіданні, це на думку суду є єдиний можливий спосіб забезпечення дитині спокійного життя, гармонічного виховання в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, як то вимагає ст. 150 СК України.

На підставі вищевикладеного, оскільки у судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, маючи можливість виконувати свої батьківські обов'язки відносно свого неповнолітнього сину, не вчиняє відповідних дій, свідомо ухиляються від виконання обов'язків по вихованню дитини, а саме не проявляють про нього ніякої батьківської турботи, не займаються його вихованням, та не спілкуються з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не піклуються про його фізичний та духовний розвиток, що підтверджує ухилення відповідачів від виконання обов'язків щодо свого неповнолітнього сина, суд вважає за необхідне позовні вимоги у частині позбавлення батьківських прав задовольнити у повному обсязі.

Аналіз наявних у матеріалах справи доказів та обставин, які встановлені під час розгляду справи судом, засвідчує байдуже ставлення відповідачів до виховання свого сина, узгоджується з вищенаведеними доказами.

При цьому застосовуючи такий крайній захід, як позбавлення батьківських прав, суд також враховує, що у разі зміни обставин, що стали підставою для позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав, вони мають право бути поновленими у своїх батьківських правах відносно своєї дитини відповідно до положень ст. 169 СК України.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.

У зв'язку з викладеним, розглядаючи позовні ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів з відповідачів, суд приймає до уваги, положення вищенаведених статей, крім того, вважає за можливе використати надану діючим законодавством можливість вирішити питання про стягнення аліментів на його користь одночасно з позбавленням батьківських прав.

При цьому судом враховується, що відповідачі матеріально дитину не забезпечують, у зв'язку з чим є законні підстави для стягнення з відповідачів аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_1

Вирішуючи питання про спосіб стягнення аліментів, суд бере до уваги положення ч. 3 ст. 181 СК України, якою передбачена можливість присудження аліментів, як у твердій грошовій сумі так і в частці від заробітку (доходу) платника аліментів, і вважає, що ініціатива вибору способу визначення аліментів належить особі, яка звертається до суду з відповідними вимогами, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 183 СК України, суд погоджується зі способом визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідачів, обраним позивачем.

При визначені розміру аліментів, суд відповідно до положень ст. 182 СК України, бере до уваги матеріальне становище відповідачів, а також приймає до уваги матеріальне положення дитини, який на думку суду та в силу загальновідомих обставин, у безумовному порядку потребує матеріальної допомоги.

За таких обставин, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, стягуваних з відповідачів на користь неповнолітнього позивача у розмірі 1/4 частки їх заробітку (доходу) з кожного щомісячно, саме такий розмір аліментів буде достатнім для його утримання.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 182 ЦПК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 191 СК України, суд вважає за необхідне присудити стягнення аліментів з дня пред'явлення позову до суду - з 12 квітня 2013 року.

Згідно зі статтею п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах місячного платежу.

Згідно з ч. 4 ст. 167 СК України якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами не передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Вирішуючи питання про влаштування неповнолітнього ОСОБА_1, батьки якого позбавлені батьківських прав щодо нього, суд враховує вимоги ст. 167 СК України та, враховуючи клопотання позивача про влаштування його до сім'ї баби та діда, які у судовому засіданні не заперечували проти клопотання, у тому числі надали відповідні заяви на погодження з цим, вважає за необхідне передати неповнолітнього позивача ОСОБА_1 у сім'ю ОСОБА_4 та ОСОБА_7, з врахуванням також того, що він з дворічного віку проживає у їх сім'ї.

В силу ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з відповідачів на користь держави підлягає солідарному стягненню судовий збір у розмірі 114 гривень 70 копійок щодо вимог немайнового характеру і у розмірі 229 гривень 40 копійок щодо вимог майнового характеру.

На підставі викладеного, ст.ст. 164, 166 ч. 2, 171, 180, 182, 184, 191 ч. 1, 193 ч. 3 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 14, 57, 60, 81, 88, 208, 209, 212-215, 223 - 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку с. Алмазне Совєтського району АР Крим, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Чорноземне Совєтського району АР Крим, батьківських прав щодо їх неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. Чорноземне Совєтського району АР Крим.

Роз'яснити ОСОБА_6, ОСОБА_5, що вони мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, у разі зміни їх поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Передати неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. Чорноземне Совєтського району АР Крим, його рідній бабі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки с. Свердняк Ришканського району Молдови, діду ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженцю села Коніщев Мур-Куриловецького району Вінницької області.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки с. Алмазне Совєтського району АР Крим, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. Чорноземне Совєтського району АР Крим, аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_6 щомісячно, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 квітня 2013 року до досягнення ним повноліття.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Чорноземне Совєтського району АР Крим, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця с. Чорноземне Совєтського району АР Крим, аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_5 щомісячно, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 квітня 2013 року до досягнення ним повноліття.

Рішення у частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах місячного платежу у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) ОСОБА_5, ОСОБА_6 але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з кожного.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок у місцевий бюджет Совєтського району на р/р 31211206700290, одержувач - УДКСУ у Совєтському районі АРК, код ЄДРПОУ № 37590738, МФО 824026, банк отримувача - ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, призначення платежу: «Судовий збір, код 22030001 Пункт 1.1.».

Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок у місцевий бюджет Совєтського району на р/р 31211206700290, одержувач - УДКСУ у Совєтському районі АРК, код ЄДРПОУ № 37590738, МФО 824026, банк отримувача - ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь, призначення платежу: «Судовий збір, код 22030001 Пункт 1.2.».

Копію рішення суду після набрання ним законної сили для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини до виконавчого комітету Чорноземненської сільської ради Совєтського району АР Крим та Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Совєтського РУЮ АР Крим.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.В. Петрова