Постанова № 3142463, 04.03.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2009 р.

Справа № 6/586/08

за позовом

ДП «Торжок»ВАТ «КИТ –Кєпітел», м.Миколаїв

до відповідача

ДПІ у Заводському р-ні м.Миколаєва

до відповідача

Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській обл.

про

Скасування рішення

Суддя Ткаченко О.В

Секретар Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача

Фоміч А.І.

Від відповідача

Кецкало Р.Р., Єленич О.В.

Від відповідача

Хмельницький В.С.

Прокурор

Порошина Н.Г.

Суть спору: За наслідками господарської діяльності за період липень, серпень, вересень, жовтень і листопад 2005р. та квітень, травень і червень 2006р. підприємство подало до податкової служби декларації з податку на додану вартість, в яких зазначило про прийняття рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Відповідно до кожного з зазначених періодів у сумі 90008грн., 785500грн., 21692грн., 509501грн. і 2042грн. та 319010грн., 101830грн. і 43900грн.

24.07.08р. підприємство звернулося до податкової служби з заявою(№219, а.с.8) про повернення йому цих сум на розрахунковий рахунок.

22.08.2008р. 1 відповідач відмовив підприємству (лист №125/10/10-012, а.с.7), зазначивши, що зміна напрямку відшкодування податку на додану вартість не передбачена п.п.7.7.3, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

12.12.2008р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про визнання неправомірною відмови і стягнення з бюджету 2160301.00грн. податку на додану вартість, яка залишилась невідшкодованою. В обґрунтування своїх вимог послався на п.8.2 «Порядку відшкодування податку на додану», затв. наказом ДПА України і Державного казначейства від 02.07.1997 № 209/72 і за реєстр. в Мін'юсті України, 18.07.1997 за № 263/2067.

Не заперечуючи факту наявності невідшкодованого податку у заявленому розмірі, 1 відповідач не визнав позов з підстав, вказаних у відповіді від 22.08.2008р. Щодо наказу №209 зазначив, що він суперечить вимогам Закону №168 в редакції, на час подання декларацій.

2 відповідач і прокурор позов не визнали з тих же підстав. Крім того, прокурор послався на пропущення позивачем строку давності, передбаченого ст.15 Закону України Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, приходить до такого.

У зв'язку з прийняттям Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», Державна податкова адміністрація України і Головне управління Державного казначейства України наказом N 209/72 від 02.07.97 затвердили «Порядок відшкодування податку на додану вартість»і 18.07.1997р. зареєстрували його в Міністерстві юстиції України за № 263/2067.

21.05.2001р. Державна податкова адміністрація України і Головне управління Державного казначейства України, у відповідності (як це зазначено в наказі) до Законів України "Про Державний бюджет на 2001 рік" "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), наказом N 200/86 затвердили «Порядок відшкодування податку на додану вартість»з п.8.2 і зареєстрували його в Міністерстві юстиції України 08.10.2001р. за №489/5680

Відповідно до п.13 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», затв. Постановою КМ України від 28.12.1992 № 731, у державній реєстрації може бути відмовлено, якщо нормативно-правовий акт:

а) не відповідає Конституції України;

б) видано з порушенням чинного законодавства, зокрема акт:

- порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов'язки;

- виходить за межі компетенції органу, що його видав.

Отже на час реєстрації наказу, Державна податкова адміністрація України, Головне управління Державного казначейства України і Міністерство юстиції України вважали п.8.2 «Порядку…»таким, що відповідає Конституції і законам України, у тому числі Закону "Про податок на додану вартість".

Державна податкова адміністрація України та Головне управління Державного казначейства України вважають, що п.8.2 «Порядку…»відповідає і діючий редакції Закону "Про податок на додану вартість".

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (п.7.7 Закону №168 ) було змінено і викладено в діючий на цей час (з деякими змінами, що не впливають на суть спору) редакції Закону України від 25.03.2005 № 2505-IV Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України.

Згідно з п.16 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», затв. Постанвою КМ України від 28.12.1992 № 731 у разі внесення змін або доповнень акта законодавства, відповідно до якого прийнято нормативно-правовий акт, орган, що видав цей нормативно-правовий акт, зобов'язаний у місячний термін внести до нього відповідні зміни, доповнення або визнати його таким, що втратив чинність.

Державна податкова адміністрація України та Головне управління Державного казначейства України на час розгляду справи не внесли змін до «Порядку…»і не визнали його таким, що втратив чинність.

Суд також вважає, що п.8.2 «Порядку…»є таким, що відповідає Закону "Про податок на додану вартість".

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлено п.7.7 Закону ст.7 ЗУ Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», як редакції на час реєстрації Наказу N 200/86, так і на час подання декларацій.

Ні в тій, ні в іншій редакції закону порядок зміни напряму відшкодування за сумами ПДВ не визначено.

Різниця в редакціях Закону, в частині порядку визначення сум відшкодування, полягає в тому, що у попередній редакції сума визначалась за результатами тільки звітного періоду, а у діючий на цей час редакції - з урахуванням попередніх періодів.

Останнє речення пп.7.7.3 Закону(на яку посилається податкова служба) забороняє, при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів, враховувати суму бюджетного відшкодування, зараховану у зменшення податкових зобов'язань.

Проте цей припис не містить заборони щодо зміни напряму бюджетного відшкодування. Не містить такої заборони і попередня редакція закону.

До того ж позивач і не заявляє вимоги про врахування 2160301.00 грн. при розрахунку відшкодування наступних періодів.

Таким чином, суд погоджується з вимогами позивача і вважає(так же, як і Державна податкова адміністрація України та Головне управління Державного казначейства України), що спірні відношення між сторонами повинні бути врегульовані у відповідності з п.8.2 «Порядку…».

Згідно з цією нормою, якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України. Податковим органом на підставі заяви платника висновок формується в режимі "зміна напряму відшкодування за сумами ПДВ, не використаними платником на погашення податкових зобов'язань" із зазначенням реквізитів декларації, за якою проведено відшкодування і в загальному порядку подається до органів державного казначейства. Зазначений режим формування висновку передбачає блокування в особовому рахунку платника нарахування відсотків за бюджетною заборгованістю.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, на час звернення до суду позивачу не відшкодовано 2160301.00 грн.

Отже відмова податкової служби є неправомірної, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи прокурора щодо пропуску строку давності судом відхиляються, оскільки платник має право звернутися до податкового органу з заявою про "зміну напряму відшкодування за сумами ПДВ, не використаними платником на погашення податкових зобов'язань", якщо суми заявлених у рахунок наспаних платежів ПДВ не були використані платником в погашення наступних податкових зобов'язань протягом трьох місяців.

Перша сума до відшкодування ПДВ у рахунок наспаних платежів була заявлена за липень 2005р., а заявою про зміну напрямку платник звернувся у липні 2008р.

Таким чином, з урахування зазначених трьох місяців строк, позивачем не пропущено 1095 днів, передбачених п.15.3 ст.15 Закону № 2181-III, для подання заяви на повернення надміру сплачених податків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову ДПІ у Заводському р-ні м.Миколаєва(№125/10/10-012 від 22.08.2008р.) в поверненні сум податку на додану вартість на поточний рахунок.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України на користь ДП «Торжок»ВАТ «КИТ –Кєпітел»м.Миколаїв(м.Миколаїв вул.М.Морська,108 р/р 26005300145582 в МФ «ВІЕЙБІ Банк»м.Миколаїв, МФО 326063 код ЄДРПОУ 32143382) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 2160301.00 грн.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя

О.В.Ткаченко