Рішення № 31424605, 16.05.2013, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Справа № 22-ц /796/4200/2013 Головуючий в суді 1 інстанції - Шумейко О.І.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановила:

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить стягнути з нього заборгованість за договором про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT від 14.11.2007 року на загальну суму 9 657 грн. 15 коп., а саме: компенсацію вартості обладнання у розмірі 2929 грн. 09 коп., фінансову комісію у сумі 2935 грн. 18 коп., індексацію місячних платежів у розмірі 2175 грн. 16 коп., індексацію простроченої заборгованості - 401 грн. 45 коп., індексацію розрахункового періоду - 16 грн. 90 коп., штрафні санкції за несвоєчасну оплату - 1199 грн. 36 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 14.11.2007 року між ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого є ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» та ОСОБА_2 було укладено договір № 07111404 про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, а саме ноутбук ASUS Х50VL Х50VL -Т233S1 АFW, загальною вартістю 5407 грн. 50 коп. Станом на 20.06.2012 року сума боргу відповідача за договором складає 9657 грн. 15 коп.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 січня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій» компенсацію вартості обладнання у розмірі 2929 грн. 09 коп., фінансову комісію у сумі 2935 грн. 18 коп., індексацію місячних платежів у розмірі 2175 грн. 16 коп., індексацію простроченої заборгованості - 401 грн. 45 коп., індексацію розрахункового періоду - 16 грн. 90 коп.

В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_2 через свого представника - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт зазначав, що розмір заборгованості, який заявлений позивачем, є завищеним та не враховує суми фактично внесених коштів відповідачем, заборгованість не є безспірною. Суд першої інстанції під час розгляду справи безпосередньо не досліджував розрахунку заборгованості, неповно встановив обставини справи, що стосуються відповідності нарахованих сум боргу умовам договору та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», що призвело до ухвалення неправильного, необґрунтованого рішення.

Про завищену та невірно розраховану заборгованість по договору вказує невірне нарахування позивачем фінансової комісії, оскільки з додаткових письмових пояснень представника позивача від 22.01.2013 року вбачається, що фінансова комісія по договору складає 4119 грн. 30 коп., при цьому представником позивача зазначено, що фінансова комісія за один місяць до повної виплати вартості обладнання становить 108 грн. 15 коп., що підтверджується структурою грошових нарахувань та надходжень від 20.06.2012 року, доданих до додаткових письмових пояснень по справі. Натомість, позивач безпідставно 01.08.2010 року нарахував ОСОБА_2 фінансову комісію за місяць у розмірі 1523 грн. 70 коп., що значно перевищує місячну фінансову комісію.

Крім того, про завищену та невірно розраховану заборгованість по договору, вказує невірне нарахування позивачем компенсації вартості товару за один місяць без фінансової комісії. Суд також невірно встановив загальну вартість договору про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT від 14.11.2007 року, зазначивши, що вартість ноутбуку складає 5407 грн. 50 коп.

Не зважаючи на заяву відповідача, судом не було застосовано наслідків спливу загальних строків позовної давності, не було з'ясовано наявність досудової вимоги на адресу ОСОБА_2 Починаючи з листопада 2008 року позивач припинив сплачувати лізингові платежі, а тому суд дійшов до неправильного висновку, що право звернутися до суду з вимогою про захист свого права у позивача виникло у листопаді 2009 року.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити; представник позивача вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Ящук Т.І., пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.11.2007 року між ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого є ПрАТ «Лізинг інформаційних технологій», та ОСОБА_2 було укладено договір № 07111404 про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT , а саме - ноутбук ASUS Х50VL Х50VL -Т233S1 АFW, загальною вартістю 5407 грн. 50 коп. За умовами договору, особисто підписаного відповідачем, він отримує обладнання та інші товари на умовах, передбачених Правилами отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT, які є невід'ємною частиною зазначеного договору.

15.11.2007 року позивачем умови даного договору було виконано в повному обсязі та передано відповідачу в користування ноутбук ASUS Х50VL Х50VL -Т233S1 АFW, що підтверджується накладною-вимогою № 20083090 від 15.11.2007 року, підписаною сторонами.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного.

У заявці на отримання обладнання, інших товарів та послуг № 20083090 від 14 листопада 2007 року, підписаною ОСОБА_2, відповідачем обрано пакет LeaseIT - LeaseIT Інвайт, за умовами якого виплата залишку вартості обладнання здійснюється щомісяця рівними частинами, кількість платежів - 24, термін виплати вартості обладнання - 2 роки, вид договору - фінансовий лізинг, строк лізингу - 2 роки, перехід права власності на об'єкт лізингу відбувається після повної виплати вартості обладнання, вартість пакету (проценти за надання фінансування) - 2% від первісної вартості обладнання за кожний місяць до повної виплати вартості обладнання.

Відповідач, укладаючи договір з позивачем, взяв на себе обов'язок, передбачений п.3.1 та п. 5.4.2 договору, здійснювати своєчасну та повну оплату за отримане обладнання в строк до 20 числа поточного місяця. Невиконання стороною умов договору тягне за собою відповідальність, визначену п.14.2 Правил отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг у системі LeaseIT, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з наданою позивачем структурою грошових нарахувань та надходжень від 20.06.2012 року, ОСОБА_2 на виконання умов укладеного ним договору сплачені грошові кошти у загальній сумі 5063 грн. 77 коп., при цьому остання оплата здійснена в розмірі 190 грн. у жовтні 2010 року.

У зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного договору, відповідачу до сплати нараховані: компенсація вартості обладнання - 2929 грн. 09 коп., фінансова комісія у сумі 2935 грн. 18 коп., індексація місячних платежів - 2175 грн. 16 коп., індексація простроченої заборгованості - 401 грн. 45 коп., індексація розрахункового періоду - 16 грн. 90 коп., штрафні санкції за несвоєчасну оплату - 1199 грн. 36 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасну оплату в сумі 1199 грн. 36 коп., що нараховані за період з грудня 2008 року по серпень 2009 року, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмовити у стягненні зазначеної суми, оскільки статтею 258 ЦК України для стягнення штрафних санкцій встановлено спеціальну позовну давність - один рік, і представник відповідача завив про застосування строків позовної давності.

В іншій частині нарахованих платежів суд першої інстанції вважав позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Однак колегія суддів погодитись у повному обсязі з такими висновками не може.

Стягуючи з відповідача на користь позивача індексацію місячних платежів - 2175 грн. 16 коп., індексацію простроченої заборгованості - 401 грн. 45 коп., індексацію розрахункового періоду - 16 грн. 90 коп., суд першої інстанції виходив із того, що такі платежі передбачені умовами Правил отримання ІТ-обладнання.

Як вбачається із п.6.12 Правил отримання ІТ-обладнання, у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, оператор LeaseIT залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється клієнту в рахунку на оплату чергового поточного платежу.

При цьому, яка саме складова із місячного платежу підлягає збільшенню - вартість обладнання чи проценти за надання фінансування - у Правилах не визначено, як і не визначено механізму та порядку перерахунку платежу.

Відповідно до умов, визначених пакетом LeaseIT Інвайт ( а.с. 53), з умовами якого погодився відповідач, підписавши заявку на отримання обладнання, інших товарів та послуг ( а.с. 54), кількість платежів по договору складає - 24, виплата залишку вартості обладнання відбувається щомісяця рівними частинами. Також клієнтом сплачується вартість пакету (проценти за надання фінансування) - 2 % від первісної вартості обладнання за кожний місяць до повної виплати вартості обладнання.

Таким чином, відповідно до «структури грошових нарахувань та надходжень», умовами договору було визначено сплату протягом 24 місяців рівних щомісячних платежів, які складались із: суми вартості обладнання - 225 грн. 31 коп. та процентів за надання фінансування - 108 грн. 15 коп. ( у розрахунку зазначено, що це фінансова комісія), загальна сума місячного платежу - 333 грн. 46 коп.

Як вбачається із «структури грошових нарахувань та надходжень», наданої позивачем, індексація місячних платежів та простроченої заборгованості, з посиланням у позовній заяві на п.6.12 Правил, розраховувалась наступним чином: шляхом ділення суми місячного платежу, попередньо визначеної станом на день укладення договору у гривнях - 333 грн. 46 коп., на курс долара США, що існував на дату укладення договору ( 5,05 грн. за 1 долар) визначалась сума платежу в доларах. Після цього сума місячного платежу в доларах, перемножена на курс долара до гривні станом на день платежу ( наприклад 7,7 грн. за 1 долар) становила суму місячного платежу, а різниця між платежем, визначеним відповідно до курсу долара, та платежем, визначеним станом на момент укладення договору, і становила індексацію місячного платежу.

З розрахунку вбачається, що розмір місячного платежу з грудня 2007 року по жовтень 2008 року був однаковим у сумі 333 грн. 46 коп., як і передбачено договором. З підвищенням курсу долара США до гривні, позивач перераховував місячний платіж, який становив, наприклад, у лютому 2009 року - 659 грн. 17 коп. ( 225 грн. 31 коп. - вартість товару, 108 грн. 15 коп. - фінансова комісія, 174 грн. 98 коп. - індексація, 168 грн. 18 коп. - штрафні санкції).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається із заявки на отримання обладнання , інших товарів та послуг № 2008390 від 14.11.2007 року та накладної-вимоги від 15.11.2007 року, вартість товару визначена виключно в гривнях і становить 5407 грн. 50 коп.

Відповідно до умов договору про отримання ІТ-обладнання,інших товарів та послуг в системі LeaseIT та Пакету LeaseIT для отримання обладнання, вид даного договору - фінансовий лізинг.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 706 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Статтею 694 ЦК України передбачено, що товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 вказаного Закону, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

До грошових зобов'язань, визначених договором у гривнях, діючим законодавством передбачено стягнення суми боргу з врахуванням індексу інфляції за час прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади і галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується у періодичних офіційних виданнях.

Згідно з листом Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», для визначення розміру заборгованості з урахуванням індексу інфляції необхідно індекс інфляції, визначений за певний період, перемножити на суму боргу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що збільшуючи розмір місячних платежів, з перерахуванням їх по курсу долара США на день сплати, позивач тим самим збільшував вартість обладнання порівняно з тією, яка була визначена у договорі, що суперечить положенням ст. 706, 694 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Індексація визначених договором місячних платежів у гривнях та простроченої заборгованості, розрахована позивачем із застосуванням курсу долара США до гривні, в той час як валютою зобов'язання є лише гривня і вартість товару визначено у гривнях, не передбачена законом, а тому стягненню з відповідача не підлягає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення індексації місячних платежів у сумі 2175 грн. 16 коп., індексації простроченої заборгованості - 401 грн. 45 коп., індексації розрахункового періоду - 16 грн. 90 коп. - є безпідставними та - задоволенню не підлягають, а тому загальний розмір заборгованості відповідача підлягає зменшенню на зазначені суми.

Крім того, як вбачається з «структури грошових нарахувань та надходжень», наданої позивачем, у серпні 2010 року позивачем була нарахована фінансова комісія за дев'ять місяців, в яких відповідач не в повному обсязі сплачував платежі. Однак дана фінансова комісія нарахована не у розмірі, визначеному договором - 2% від первісної вартості обладнання, а із перерахунком вказаної суми, з застосуванням курсу долара США.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що заборгованість по фінансовій комісії підлягає стягненню лише в сумі, визначеній договором - 108 грн. 15 коп. на місяць.

Відповідно до «структури грошових нарахувань та надходжень», на погашення суми вартості товару та процентів за надання фінансування відповідач сплатив 3668 грн. 76 коп., з яких виплата вартості товару - 2479 грн. 11 коп., проценти за надання фінансування (у розрахунку зазначено - фінансова комісія) - 1189 грн. 65 коп.

Доводи апеляційної скарги відповідача в тій частині, що він сплатив основних платежів на суму 5063 грн. 77 коп., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки із наданого позивачем розрахунку вбачається, що сплачені відповідачем суми з травня 2009 року по серпень 2010 року у розмірі по 100 - 200 грн., всього - 1401 грн. 24 коп., були направлені позивачем на погашення штрафних санкцій, нарахованих згідно з умовами договору.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача складає: по компенсації вартості обладнання: 5407 грн. 50 коп. - 2479 грн. 11коп. = 2928 грн. 39 коп. ; по фінансовій комісії за заявлений позивачем період (по 01.08.2010 року): ( 33 міс. х 108 грн. 15 коп. = 3568 грн. 95 коп.) - 1189 грн. 65 коп. = 2379 грн. 30 коп.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування строків позовної давності до всієї суми заборгованості колегія суддів вважає безпідставними, виходячи із умов договору про сплату вартості товару протягом 2-х років, а також факту сплати відповідачем платежів (штрафних санкцій) до жовтня 2010 року.

Посилання апелянта на те, що умови договору не визначають терміну виплати вартості обладнання - 2 роки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ці умови описані в «Пакеті LeaseIT для отримання обладнання», підписаному генеральним директором ЗАТ «Лізинг ІТ» ( а.с. 53), назва якого «LeaseIT Інвайт».

Як вбачається з договору № 07111404 від 14.11.2007 року, особисто підписаного відповідачем, пунктом 2.1 договору визначено, що умови, за якими обладнання, інші товари та послуги передаються клієнту, визначаються Пакетами LeaseIT.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що при переданні обладнання, інших товарів та наданні послуг, сторони підписують відповідні документи про здійснення прийому/передачі та /або надання послуг, в яких визначаються умови отримання обладнання та наданих послуг відповідно до обраного клієнтом пакету LeaseIT.

Окремим рядком у договорі, безпосередньо перед підписом відповідача, виділено, що клієнт ознайомився з Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIT, зміст Правил є зрозумілим для клієнта і він погоджується дотримуватись зазначених Правил ( а.с. 55).

Пунктом 1.1.9 Правил визначено, що пакет LeaseIT - це сукупність фінансових, часових та якісних умов отримання клієнтом обладнання, інших товарів та послуг за технологією фінансування LeaseIT. Пунктом 3.1 Правил визначено, що обраний клієнтом пакет LeaseIT зазначається у заявці клієнта та в документах, що супроводжують передачу ІТ-обладнання.

Як вбачається із заявки на отримання обладнання, інших товарів та послуг № 2008390 від 14.11.2007 року та накладної-вимоги від 15.11.2007 року, вид пакету для отримання обладнання обрано ОСОБА_2 - «LeaseIT Інвайт», про що свідчить його особистий підпис на заявці та накладній ( а.с. 54,56).

Інші доводи апеляційної скарги відповідача щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та неповного з'ясування обставин справи не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки решти висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, тому в іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24.01.2013 року необхідно залишити без змін.

Відповідно до ст. 88 ЦК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 грн. 60 коп., а на користь держави - решта судового збору, що має бути сплачений у даному випадку за мінімальною ставкою, відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року - змінити, виклавши резолютивну частину рішення щодо часткового задоволення позову Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), адреса проживання: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» (код ЄДРПОУ 33149830) заборгованість за договором про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaseIТ № 07111404 від 14.11.2007 року, а саме: компенсацію вартості обладнання у розмірі 2928 ( дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім) грн. 39 коп., фінансову комісію в розмірі 2379 ( дві тисячі триста сімдесят дев'ять) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 1 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), адреса проживання: АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір в розмірі 227 грн. 80 коп.

В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 січня 2013 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: