Ухвала суду № 31423952, 27.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р.

справа № 1170/2а-4717/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Рязанова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі №1170/2а-4717/11

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелаксі-Трейд ЛТД»

до

про

Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гелаксі-Трейд ЛТД» (далі по тексту - позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції від 25 жовтня 2011 року №1001102310 та №1001092310. (а.с.5-7)

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі №1170/2а-4717/11. (а.с. 1)

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та прийнятими з численними порушеннями норм чинного законодавства. Органи державної податкової служби можуть виключно у судовому порядку доводити недійсність правочинів, що, на їх думку, укладені платниками податків з метою, яка завідомо суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі №1170/2а-4717/11 адміністративний позов задоволено. (суддя – Кармазина Т.М.) (а.с.120-124)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємствам було одержання позивачем податкової вигоди. Факт придбання позивачем у ТОВ «Тайпей» маркетингових послуг підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, в судовому засіданні встановлено факт реальності господарських операцій.

Відповідач – Олександрійська об’єднана державна податкова інспекція, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі №1170/2а-4717/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі просить розглядати справу за відсутності його представника. (а.с.130-131)

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що TOB «Тайпей» за своїми фізичними та технічними можливостями не мало можливості надавати маркетингові послуги, а тому здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди TOB «Гелексі-Трейд ЛТД». Правочин, укладений між TOB «Гелексі-Трейд ЛТД» та TOB «Тайпей», має ознаки фіктивності.

Також відповідачем заявлено клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, а саме: здійснення заміни відповідача – Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції на його правонаступника – Олександрійську об’єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби.

12 лютого 2013 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за вх.№13913/13 надійшли заперечення відповідача на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що податковий орган не в змозі самостійно признавати господарські договори недійсними і виносити на цій основі рішення про штрафні санкції. Для того, щоб признати такі договори нікчемними фіскальні органи повинні звернутися до суду з позовом, або мати вирок суду по кримінальній справі, котрий вступив в законну силу. Позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі №1170/2а-4717/11 – без змін.

У судовому засіданні, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів, з урахуванням положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалила здійснити процесуальне правонаступництво у даній адміністративній справі, а саме: замінити Олександрійську об’єднану державну податкову інспекцію на Олександрійську об’єднану державну податкову інспекцію Кіровоградської області Державної податкової служби.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача та заявленого відповідачем в апеляційній скарзі клопотання, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі №1170/2а-4717/11.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на такі підстави.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі врегульовано нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 14 жовтня 2011 року по 17 жовтня 2011 року посадовою особою Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелаксі-Трейд ЛТД» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Тайпей», результати якої оформлено Актом №494/23-10/37015390 від 17 жовтня 2011 року.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення позивачем ст. 203, 215, 216, 228, 627 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбання та продажу товару (послуг); порушення вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 19156 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2010 року в сумі 19156 грн. за рахунок включення до складу валових витрат отриманих послуг по угоді, визнаній нікчемною між ТОВ «Гелаксі-Трейд ЛТД» та ТОВ «Тайпей»; ст.3, пп.7.4.1, пп.п.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2010 року в сумі 15325 грн. за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угоді, визнаною нікчемною.

25 жовтня 2011 року, на підставі акту перевірки №494/23-10/37015390 від 17 жовтня 2011 року, відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення №1001102310, яким ТОВ «Гелаксі-Трейд ЛТД» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19156 грн., в тому числі, 15325 грн. за основним платежем та 3831 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №1001092310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 23945 грн., в тому числі, 19156 грн. за основним платежем та 4789 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Гелаксі-Трейд ЛТД» та ТОВ «Тайпей» 02 вересня 2010 року укладено договір про надання послуг №1009/02, згідно якого позивачем протягом вересня 2010 року отримано від ТОВ «Тайпей» посередницькі послуги з торгівлі зерном (маркетингові послуги) пов’язаних з пошуком та відбіром потенційних партнерів, які мають комерційний інтерес для замовника в частині можливого придбання сільськогосподарської продукції на загальну суму 91949,78 грн., в тому числі ПДВ 15324,96 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 вищезазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Таким чином, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Тайпей» є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення даної господарської операції.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2 ст.11Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 вказаного Закону передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Факт придбання позивачем у ТОВ «Тайпей» послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме податковою накладною №29 від 29.09.2010р., актом приймання-передачі робіт №1 від 29.09.2010р.

З огляду на викладені обставини справи та вказані правові норми, враховуючи, що кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ТОВ «Тайпей» є компенсацією за отримані маркетингові послуги, а також наявність документального підтвердження виконання вищезазначеної операції первинними документами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів суми нарахованих (сплачених) витрат за отримані від ТОВ «Тайпей» послуги, що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток у розмірі 23945 грн., в тому числі, 19156 грн. за основним платежем та 4789 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія судді бере до уваги ту обставину, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гелаксі-Трейд ЛТД» та ТОВ «Тайпей» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження відсутності реального характеру здійсненої позивачем господарської операції.

Також, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням є загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ТОВ «Тайпей» маркетингових послуг підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, підтверджено факт реальності господарських операцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого ТОВ «Гелаксі-Трейд ЛТД» ПДВ до податкового кредиту, з огляду на що визначення податковим органом позивачу суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість 19156 грн., в тому числі, 15325 грн. за основним платежем та 3831 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправним.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 16 січня 2012 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року у справі №1170/2а-4717/11 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 04 березня 2013 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна