Рішення № 3142345, 05.02.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2009

Справа №2-7/10885-2008

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» (96052, Красноперекопський район, с. Іллінка, вул. Конституції, буд. 4, ідентифікаційний код 30840377)

До відповідача Іллінської сільської ради (96052, Красноперекопський район, с. Іллінка, вул. Гагаріна, 14, ідентифікаційний код 34740735)

Про визнання дійсним договору та визнання права власності.

Суддя І. І. Дворний

представники:

Від позивача – Коба Н. В., предст., дов. від 17.11.2008 р.; Лебедева Р. В., предст., дов. №540 від 01.10.2008 р.

Від відповідача - не з’явився.

Суть справи: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Іллінської сільської ради, в якій просить визнати дійсним укладений між сторонами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2008 р. та визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» право власності на земельну ділянку для утримання та обслуговування гуртожитку, площею 1750 кв. м., розташовану за адресою: Красноперекопський район, с. Воронцовка, вул. Коробчука, 20.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач – Іллінська сільська рада, ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу, який, відповідно до норм цивільного законодавства, підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, чим порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов на надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

28.10.2008 р. між Іллінською сільською радою (Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, пунктом 1.1 якого передбачено, що Продавець на підставі рішення Іллінської сільської ради від 14.10.2008 р. та на умовах цього договору, відповідно до чинного в Україні законодавства зобов’язується передати у власність Покупця земельну ділянку площею 1750 кв. м., а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити вартість земельної ділянки, який знаходиться у віданні Іллінської сільської ради, згідно з планом (схемою), розташовану за адресою: Україна, АР Крим, Красноперекопський район, с. Воронцовка, вул. Коробчука, 20.

Відповідно до пункту 1.2 Договору земельна ділянка передається для утримання та обслуговування гуртожитку.

На земельній ділянці розташований гуртожиток, належний Покупцю на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА від 16.11.2007 р. №9777763 (п. 1.4 Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна продажу земельної ділянки за цим договором визначається на підставі її грошової експертної оцінки та складає 154 999,00 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 141 487,50 грн. (п. 2.2 Договору).

Земельна ділянка була передана у власність Покупця за відповідним актом приймання-передачі від 28.10.2006 р., підписаним обома сторонами та скріпленим печатями підприємств.

В свою чергу, вартість земельної ділянки була сплачена позивачем в повному обсязі платіжним дорученням №1063 від 06.11.2008 р.

Листом №13 від 06.11.2008 р. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» звернулось до Іллінської сільської ради з проханням з’явитися до нотаріальної контори для посвідчення укладеного між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2008 р.

Проте, листом №251 від 11.11.2008 р. відповідач повідомив, що нотаріальне посвідчення договору не є обов’язковим, у зв’язку з тим, що відбулося повне виконання договору.

Однак, з цього приводу суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема визнання правочину дійсним.

Судом встанвлено, що спірний договір від 28.10.2008 р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Такий випадок встановлений, зокрема, статтею 657 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Обов’язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки також передбачена частиною 7 статті 128 Земельного кодексу України.

Однак, судом встановлено, що сторонами не здійснено нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору.

Частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У відповідності до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

З огляду на зазначене, сторони нікчемного правочину не зобов’язані виконувати його умови, одна сторона має право відхилити вимоги другої сторони щодо вчинення певних дій навіть тоді, коли він судом не визнаний недійсним.

Виходячи з того, що Договір купівлі-продажу від 28.10.2008 р. нотаріально не посвідчений, у відповідності до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України він є нікчемним, а отже згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не покладає на сторін ніяких зобов’язань.

Однак, при цьому відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Так, зокрема, частиною 2 статті 220 цього Кодексу передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, для визнання Договору дійсним суду необхідно з’ясувати наявність досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов Договору, наявність повного або часткового виконання Договору та факт ухилення стороною від його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проаналізувавши текст Договору купівлі-продажу від 28.10.2008 р., судом встановлено, що сторонами узгоджено всі істотні умови, необхідні для даного виду договору, в ньому визначені предмет, ціна, строк його дії.

При цьому, визначення ціни продажу земельної ділянки було здійснено з повним дотриманням вимог чинного законодавства України.

Так, частиною 8 статті 128 Земельного кодексу України передбачено, що ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності.

Оцінювачами з експертної грошової оцінки земельних ділянок можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до вимог цього Закону та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст. 7 Закону).

Відповідно до статті 20 Закону «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

З наявного в матеріалах справи витягу зі звіту про експертну грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки вбачається, що оцінка була проведена 15.07.2008 р. та складає 154 999,00 грн. Така сама вартість земельної ділянки зазначена і у висновку експерта від 15.07.2008 р. Оцінка була проведена експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримська консалтингова компанія» Прищепою Іваном Анатолійовичем, який має кваліфікаційне свідоцтва оцінювача №89 від 27.09.2003 р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок серії МК №00161 від 01.07.2006 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок серії АА №1610-ПК від 21.06.2008 р. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська консалтингова компанія» має ліцензію на проведення землеоціночних робіт Державного комітету України по земельних ресурсах серії АБ №117517 зі строком дії з 06.01.2005 р. по 05.01.2010 р. та сертифікат суб’єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України 01.10.2007 р. за №6127/07.

Наведене свідчить про те, що експертна грошова оцінка відчужуваної відповідачем земельної ділянки була проведена кваліфікованим фахівцем.

Статтею 21 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу підлягають державній експертизі відповідно до закону.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають, серед іншого, технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звіти з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Матеріали справи свідчать, що після проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки був отриманий позитивний висновок державної землевпорядної експертизи №5806/6 від 06.08.2008 р., який був погоджений Головою Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим.

Рішенням Іллінської сільської ради від 14.10.2008 р. був погоджений звіт про експертну грошову оцінку відчужуваної земельної ділянки та затверджена вартість земельної ділянки в розмірі 154 999,00 грн., за якою в подальшому й був здійснений продаж.

Як вже було зазначено вище, матеріали судової справи свідчать про фактичну передачу відчужуваної земельної ділянки за відповідним актом приймання-передачі та містять докази його оплати.

Вказане дає підстави суду стверджувати, що сторони повністю виконали умови Договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2008 р.

Частина 2 статті 220 Цивільного кодексу України пов'язує визнання нікчемного правочину дійсним з обов'язковою наявністю всіх визначених статтею умов, а саме: узгодження сторонами всіх істотних умов договору, повне або часткове виконання договору, ухиляння однією із сторін від нотаріального посвідчення договору.

Згідно з Роз’ясненнями Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними» №02-5/111 від 12.03.1999 р., з наступними змінами та доповненнями, якщо однією з сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення.

З огляду на наявність всіх трьох умов, Договір купівлі-продажу від 28.10.2008 р., укладений між Іллінською сільською радою та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» підлягає визнанню дійсним.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 82 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, зокрема, у разі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже вказана стаття закріплює презумпцію правомірності набуття права власності. Незаконність набуття права власності має бути встановлена рішенням суду. До набрання рішенням суду законної сили право власності вважається набутим правомірно.

Суду, всупереч приписам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надано на час розгляду справи доказів неправомірності володіння позивачем придбаним за договором купівлі-продажу від 28.10.2008 р. майном.

У зв'язку з тим, що Договір купівлі-продажу від 28.10.2008 р. судом визнаний дійсним, він є підставою для набуття позивачем права власності на земельну ділянку для утримання та обслуговування гуртожитку, площею 1750 кв. м., розташовану за адресою: Красноперекопський район, с. Воронцовка, вул. Коробчука, 20.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати суд покладає на відповідача у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в позовній заяві Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» заявлені вимоги як майнового (визнання права власності), так і немайнового характеру (визнання договору дійсним), у той час як державне мито сплачено лише за вимогу майнового характеру в розмірі 1549,99 грн. (1% вартості земельної ділянки), що не відповідає положенням чинного законодавства України, зокрема п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженій наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. N 15, яким передбачено, що позовні заяви по спорах, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, що носять одночасно майновий характер, до яких включено вимоги про стягнення штрафу тощо, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв по спорах, що виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів. У такому ж порядку оплачуються державним митом позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер. Крім того, в п. 4.5 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.98 р. N 02-5/78 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито згідно з пунктом 36 Інструкції підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру. Таким чином, недоплачене державне мито у сумі 85,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України. Вказаний висновок суду відповідає п. 4.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України» №02-5/78 від 04.03.1998 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 28.10.2008 р. між Іллінською сільською радою (96052, Красноперекопський район, с. Іллінка, вул. Гагаріна, 14, ідентифікаційний код 34740735) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» (96052, Красноперекопський район, с. Іллінка, вул. Конституції, буд. 4, ідентифікаційний код 30840377).

3. Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» (96052, Красноперекопський район, с. Іллінка, вул. Конституції, буд. 4, ідентифікаційний код 30840377) право власності на земельну ділянку для утримання та обслуговування гуртожитку, площею 1750 кв. м., розташовану за адресою: Красноперекопський район, с. Воронцовка, вул. Коробчука, 20, кадастровий номер 01 223 81800:02:001:0017.

4. Стягнути з Іллінської сільської ради (96052, Красноперекопський район, с. Іллінка, вул. Гагаріна, 14, ідентифікаційний код 34740735) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» (96052, Красноперекопський район, с. Іллінка, вул. Конституції, буд. 4, ідентифікаційний код 30840377) 1634,99 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Штурм Перекопу» (96052, Красноперекопський район, с. Іллінка, вул. Конституції, буд. 4, ідентифікаційний код 30840377) в доход державного бюджету України (код платежу 22090206, одержувач – держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 85,00 грн.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.