Рішення № 3142257, 05.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.03.09 р. Справа № 29/258

Господарський суд Донецької області, у складі судді Джарти В.В.,

при секретарі судового засідання Перекрестній О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробниче підприємство “Інтертех” м. Дніпропетровськ

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь

Предмет спору: стягнення заборгованості в сумі 500 077,44 грн., у тому числі основного боргу – 499 708,80 грн., 3% річних – 368,64 грн.

За зустрічним позовом: Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробниче підприємство “Інтертех” м. Дніпропетровськ

Предмет спору: стягнення неустойки в розмірі 218 622,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом – не з’явився

від відповідача – Бузівська Н.М. – довіреність № 09-18/1495 від 02.01.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні 16.02.2009 р. оголошена перерва до 05.03.2009 р. згідно ст. 77 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробниче підприємство “Інтертех” м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 500 077,44 грн., у тому числі основного боргу – 499 708,80 грн., 3% річних – 368,64 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 020-158пд від 22.05.2008 р., специфікація № 1 від 22.05.08, видаткова накладна № 81 від 29.09.08, довіреність НБИ № 336458/2016 від 29.09.08.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач надав відзив, яким просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не надав докази відправлення відповідачу документів, які передбачені п. 5.1 Договору, таким чином позбавляє останнього можливості захистити свої права.

У відповідності до ст. 60 ГПК України, через канцелярію господарського суду Донецької області, а саме: 09.12.2008 р. надійшов зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробниче підприємство “Інтертех” м. Дніпропетровськ про стягнення неустойки в розмірі 218 622,60 грн.

Ухвалою суду від 09.12.08р. зустрічний позов було прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним.

Представник позивача за зустрічним позовом посилається на несвоєчасне здійснення поставки Продукції на адресу ВАТ „МК „Азовсталь”, що порушує умови договору № 020-158д від 22.05.08 року.

Відповідач за зустрічним позовом надав відзив, яким заперечує проти зустрічного позову та просить зменшити розмір суми неустойки відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України. Посилається на те, що договір № 020-158пд слід вважати укладеним не раніше 16.07.2008 р., а поставка була здійснена позивачем 29.09.08, таким чином прострочення позивача складає 15 календарних днів, а не 70 днів, як стверджує відповідач.

Ухвалою суду від 23.12.2008 р. строк вирішення спору був продовжений заступником голови господарського суду Донецької області на один місяць відповідно до ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 69 ГПК України, розгляд справи був продовжений на 2 місяці за клопотанням сторін.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги Позивача за первинним позовом підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Таким чином, в силу статті 712 ЦК України, статті 265 ГК України та пунктів 1.1, 2.2, 5.1 Договору, а також специфікації № 1 від 22.05.08р. (яка є невід’ємною частиною Договору), Продавець зобов’язався поставити Покупцю Продукцію протягом 60 календарних днів з дня підписання, вартістю 624 636,00 грн. на умовах поставки DDP- склад Покупця (м. Маріупіль), а Покупець зобов’язався прийняти продукцію та сплатити Продавцю за неї грошові кошти попередньою оплатою 20% та решту суми 80% протягом 10 банківських днів з моменту поставки. У відповідності до умов "Доставлено, мито сплачене" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року означає, що зобов'язання продавця по поставці вважаються виконаними після того, як він надав товар у погодженому місці.

Позивач виставив рахунок № 110 від 28.07.2008р. на загальну вартість продукції за спірним договором у розмірі 624 636,00грн.

В свою чергу Покупцем були перерахована грошова сума у розмірі 124 927,20грн., що відповідає 20% від загальної вартості Продукції, як того вимагає Договір. Факт перерахування підтверджується банківською випискою від 28.07.08р, яка мається в матеріалах справи.

Згідно видаткової накладної № 81 від 29.09.08 року Продавець передав Покупцеві Товар вартістю 624 636,00 грн., причому Покупцем прийнято означений Товар, що підтверджується підписами та печатками сторін на видатковій накладній, внаслідок чого обов’язок передачі Продавцем Товару на загальну суму 624 636,00 грн. вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Додатково факт поставки підтверджений довіреністю НБИ № 336458/2016 від 29.09.08 року, які надали громадянину Кір”янову О.В. право отримати у Продавця Товар від імені Покупця.

Згідно пункту 2.2. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання і застосування типових форм первинного обліку № КО-1 і № М-20, затвердженої Державним комітетом статистики України від 27.07.98 року № 263, накладна (типова форма № М-20) є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей підприємством, що здійснило їх відпуск, для оприбуткування їх підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку.

Крім того, позивачем була надана товарно-транспортна накладна 01АА за № 788300 від 29.09.08року відміткою про її отримання представником підприємства відповідача.

Водночас, факт поставки Товару додатково підтверджується наданими позивачем податковими накладними № 73 від 28.07.08 року та № 95 від 29.09.08року, належність яких до предмету спору перевірена судом, і які надали Покупцю право на включення в податковий кредит витрат по сплаті податку на додану вартість.

Згідно пункту 7.2.3 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним, а також одночасно розрахунковим документом, яка виписується на кожну повну або часткову поставку товарів.

За умовами пункту 5.1 Договору поставка Продукції має супроводжуватись наступними документами, а саме: рахунок-фактура 2 шт, накладна на відпуск 3 шт, транспортні- супроводжувальні документи, паспорт та податкова накладна.

Відповідач, в своїх поясненнях стверджує, що не отримував ніяких документів, крім видаткової накладної, підтверджуючи відсутністю доказів.

Викладене спростовується тим, що в судове засідання з»явився Фурсов І.В., на ім»я якого було видано посвідчення на відрядження № 000017, строком на 1 день - 29.09.08р для відгрузки обладнання РН 81,82 на підставі Приказу підприємства позивача про відрядження від 26.09.08 № 16/КМ.

В додаток пояснив, що ним власноруч були передані товаророзпорядчі документи представнику відповідача, що підтверджується підписами на товаророзпорядчих документах, які підписуються за наявності повного пакету документів.

Для більш детального з»ясування обставин, судом було зобов»язано відповідача надати докази, які б спротували чи довели факт передання йому товаророзпорядних документів. Але, як зазначено в протоколі судового засідання від 16.02.09 року, посадова особа, яка безпосередньо здійснювала приймання продукції знаходиться на лікарняному, але доказів, знаходження посадової особи відповідача на лікарняному суду надано не було.

Втім, виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані позивачем видаткова накладна, довіреність на отримання Товару, докази часткової оплати Товару, товарно-транспорна накладна 01АА у сукупності з податковими накладними – є належним доказом здійснення передачі відповідачу Продукції та прийняття цієї Продукції останнім.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на наведене, суд вважає, що зобов’язання Продавця за Договором на суму 499 708,80 грн. виконане належним чином. Виходячи з домовленостей, викладених сторонами у спірному Договору та специфікації № 1 від 22.05.08 року, Покупець зобов’язався прийняти продукцію та сплатити Продавцю за неї грошові кошти попередньою оплатою 20% та решту суми 80% протягом 10 банківських днів з моменту поставки. Тобто, право вимоги виконання грошового зобов’язання на зазначену вище суму виникло у позивача 14 жовтня 2008 року.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, грошове зобов’язання відповідача перед позивачем з повної оплати переданої Продукції у розмірі 499 708,80 грн. на момент прийняття рішення – не виконане, на порушення норм статей 525-526 ЦК України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 368,64 грн., за період з 13.10.2008 р. по 22.10.2008 р. Перевіривши розрахунок 3 відсотків річних, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і підлягає стягненню з відповідача.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги Позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спірний договір № № 020-158д був укладений 22.05.08 року, згідно якого Продавець зобов’язався поставити Покупцю Продукцію протягом 60 календарних днів з дня підписання, вартістю 624 636,00 грн. на умовах поставки DDP- склад Покупця (м. Маріупіль), а Покупець зобов’язався прийняти продукцію та сплатити Продавцю за неї грошові кошти попередньою оплатою 20% та решту суми 80% протягом 10 банківських днів з моменту поставки. У відповідності до умов "Доставлено, мито сплачене" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року означає, що зобов'язання продавця по поставці вважаються виконаними після того, як він надав товар у погодженому місці.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором. Викладене кореспондується з нормою ст. 265 ГК України, якою теж передбачено зобов”язання Продавця передати Продукцію, у визначений договором строк.

У відповідності з п.п 1.1, 5.1 спірного Договору, Продавець був зобов’язаний передати Продукцію протягом 60 календарних днів з дня підписання договору. Враховуючи зазначене та те, що договір був підписаний 22.05.08р. то останній строк передання Продукції був 21.07.08р.

Фактично, Продукція була передана Продавцем 29.09.08 року, що підтверджується видатковою накладної № 81 від 29.09.08р., товарно-транспортною накладною 01АА за № 788300 від 29.09.08року, та податковою накладною № 95 від 29.09.08року.

Відповідно з положеннями ст.ст. 610 та 611 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, які кореспондуються з ст.ст. 216 – 218 ГК України.

Стаття 549 ЦК України, визначає поняття неустойки, як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. (ч. 2 ст. 551 ЦК України)

Згідно з 6.4 спірного договору, в разі прострочення поставки Продукції, Продавець сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,5% від вартості непоставленої, у визначений строк Продукції, за кожень день прострочки.

Таким чином, в порушення норм статей 526, 663 ЦК України, ст.ст. 193,265 ГК України Продавець прострочив передання Покупцеві Продукції за спірним Договором на 69 днів, що й було підставою для подання зустрічного позову.

Судом не приймаються посилання Продавця „ТОВ „Інтертех” на те, що спірний договір слід вважати підписаним 16.07.08 року та надані доказі в підтвердження цього факту: бланк узгодження спірного договору, роздруківку витягу електронної бази даних договорі ВАТ „Металурійий завод „Азовмаш” та копію повідомлення про отримання кур’єрської кореспонденції від 11.07.08 року, з наступних підстав.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Вищевикладені документи не є належними та допустимими доказами, в разумінні ст. 34 ГПК України, яка передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, з копії повідомлення про отримання кур’єрської кореспонденції, датованої 11.07.08 р. не вбачається, що саме було надіслано на адресу Продавця, бланк узгодження спірного договору не передбачений нормами чинного законодавства, які стосуються укладання договорів, а витяг електронної бази даних договорів ВАТ „Металургійний завод „Азовмаш” про реєстрацію спірного договору, датовану 16.07.08 року є лише внутрішнім засобом контролю.

Комплексний аналіз норм чинного законодавства, надав можливість зробити висновок про задоволення вимог, викладених у зустрічній позовній заяві з огляду на наступне:

Стаття 181 ГК України передбачає, що Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами підписує, скріплює печаткою і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Момент укладання договору регулюється ст. 640 ЦК України, в якій зазначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства. (ст. 644 ЦК України), тобто протягом 20 днів.

Приймаючи до уваги те, що в примірнику договору, який було направлено ВАТ „Металургійний завод „Азовмаш” для узгодження не було зазначено строку, протягом якого необхідно було направити відповідь щодо прийняття чи неприйняття спірного договору, ТОВ „Інтертех” не був позбавлений можливості відізвати чи направити листа про припинення дій щодо укладання вже отриманого договору, шляхом надіслання іншого примірника, з вказанням нової дати укладення.

Враховуючи викладене, суд не приймає посилання Продавця, що прострочення виконання зобов”язання щодо поставки Продукції складає 20 днів, а не 69, як було заявлено Покупцем.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наразі позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, що підтверджують факт причинених підприємству збитків в розмірі 218 622,60 грн.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи заяву відповідача за зустрічним позовом про зменшення розміру суми неустойки, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки на суму 196 760,34 грн. та стягнути з відповідача неустойку в сумі 21 862,26 грн., що складає 10 % від заявленої суми.

Таким чином, причиною виникнення спору за первісним позовом є порушення Покупцем умов Договору, а також норм ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів поставки, через що на ВАТ „Металургійний завод „Азовмаш” м. Маріуполь покладаються судові витрати – у відповідності до статті 49 ГПК України.

Причиною виникнення спору за зустрічним позовом є порушення Покупцем умов Договору, а також норм ЦК України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів поставки, через що на сторони покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог – у відповідності до статті 49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193, ст.ст. 216 – 218, ст. 233, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 28, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробниче підприємство “Інтертех” м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 500 077,44 грн., у тому числі основного боргу – 499 708,80 грн. та 3% річних – 368,64 грн. пені задовольнити.

Зустрічні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробниче підприємство “Інтертех” м. Дніпропетровськ про стягнення неустойки в розмірі 218 622,60 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Лепорського,1, ЄДРПОУ 00191158, р/р 26002480020000 в центральному відділенні ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробниче підприємство “Інтертех” (49050, м. Дніпропетровськ, вул. В. Дубиніна, 8, ЄДРПОУ 20241036, р/р 26002109440001 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299) 499 708,80грн. - боргу, 368,64 грн. – 3% річних, 5 000,77 грн. - державного мита, 118,00 грн. – плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-виробниче підприємство “Інтертех” (49050, м. Дніпропетровськ, вул. В. Дубиніна, 8, ЄДРПОУ 20241036, р/р 26002109440001 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299) на Відкритого акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, м. Маріуполь, Донецької області, вул. Лепорського,1, ЄДРПОУ 00191158, р/р 26002480020000 в центральному відділенні ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) 21 862,26 грн. – неустойки, 218,62 грн. - державного мита, 11,80 грн. – плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У стягненні суми неустойки в розмірі 196 760,34 грн. відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя