Рішення № 3142214, 12.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/535

12.02.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут»

До Закритого акціонерного товариства «Науково –дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту»

Про визнання недійсним договору купівлі - продажу

Суддя О.О. Хрипун

Представники сторін:

Від Позивача Шульженко І.В. –предст.

Від Відповідача Суворова К.С. –предст., Трегубенко С.В. – предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Український нафтогазовий інститут” (Далі - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” (Далі –Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу та просить визнати недійсним посвідчений 22.04.2004 за реєстровим № 1851 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З. Ф. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між Позивачем та Відповідачем і застосувати передбачені законодавством правові наслідки недійсності правочину (реституцію). Також Позивач просить визнати причини пропущення ним строку позовної давності поважними, а порушене право таким, що підлягає захисту та вирішити питання розподілу судових витрат.

Свої позовні вимоги Позивач обгрунтовує тим, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна є недійсним в силу ст. 215 ЦК України як правочин, зміст якого суперечить вимогам законодавства, а саме пункту 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України “Про Державну програму приватизації” від 18.05.2000 № 1723-ІІІ. Зазначає, що на час вчинення спірного договору процес приватизації не було завершено, належний наказ органу державної приватизації з цього приводу не видавався і, відповідно, Позивач не мав достатньої цивільної дієздатності на відчуження майна за спірним договором в силу встановленої вищевказаним пунктом 140 заборони.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях до відзиву проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що укладенням спірного договору права Позивача не порушені і він не має права на звернення до суду. Зазначає, що відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 31.10.1995 № 1504-3пр “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” була завершена приватизація Позивача і на час вчинення правочину цей наказ був чинним, а тому встановлена пунктом 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки заборона на відчуження майна не може застосовуватись до спірних правовідносин. Зазначає, що спірний договір був визнаний дійсним рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2004 по справі № 8/472 за позовом ЗАТ “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” до ВАТ “Український нафтогазовий інститут”. Крім того, законність спірного договору та завершення процесу приватизації Позивача підтверджується постановою прокуратури Шевченківського району міста Києва від 22.10.2004 про відмову в порушенні кримінальної справи. Дійсність оспорюваного договору також підтверджується, на думку Відповідача, судовими рішеннями господарських судів по справі № 46/882 та фактами відмови у 2005 та 2006 роках Фонду державного майна України та прокуратури міста Києва від заявлених ними позовів про визнання недійсним того ж самого договору. Також Відповідач подав до суду заяву про застосування у спорі позовної давності.

В ході судового розгляду справи представником Відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 32/535 до вирішення по суті справи № 8а-1/2009 (2а-638/08 від 24.09.2008) Васильківського міськрайонного суду Київської області.

В задоволенні зазначеного клопотання суд відмовив через його необґрунтованість, оскільки матеріали справи свідчать, що зазначена постанова на час розгляду справи є чинною, а в разі її скасування особа може звернутися до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленою обставиною.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством “Український нафтогазовий інститут” (надалі –ВАТ “УкрНГІ” або ВАТ) як продавцем та Закритим акціонерним товариством “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” (надалі –ЗАТ “НДіКББІ” або ЗАТ) як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, а саме об’єкта нерухомого майна по вул. Малинська, 2-а в місті Києві, загальною площею 2786,90 кв. м. , яке складається з:

- механічної майстерні і гаража (літера А), загальною площею 1899,20кв. м. ;

- ангару збірного металевого (літера К), загальною площею 437,60кв. м. ;

- ангару збірної металевої будівлі (літера Л), загальною площею 450,10кв. м.

За договором Позивач зобов’язався передати у власність Відповідача вищевказане нерухоме майно, а останній прийняти та оплатити його. Згідно до п. 3 цього договору, продаж за домовленістю сторін було вчинено за 520585,06 грн.

Договір купівлі-продажу посвідчено 22.04.2004 за реєстровим № 1851 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З. Ф.

Актом прийому-передачі від 22.04.2004 майно за спірним договором було передано Відповідачу. Платіжним дорученням № 247 від 22.04.2004 Відповідач перерахував Позивачу грошові кошти в сумі 520585,06 грн. за придбане за спірним договором нерухоме майно.

Як вбачається з наказу Державного комітету по нафті і газу від 11.03.1994 № 97 та Статуту ВАТ “УкрНГІ”, Відкрите акціонерне товариство “Український нафтогазовий інститут” було створено шляхом перетворення Державного науково-дослідного та проектного інституту нафтової промисловості “Укрдіпрондінафта” у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України від 15.06.1993 № 210/93 “Про корпоратизацію підприємств” і відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМ України від 05.07.1993 № 508.

Згідно до п. 1 вказаного Указу Президента України корпоратизація є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також науково-виробничих об’єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства. Засновником ВАТ виступила держава в особі уповноваженого органу –Державного комітету України по нафті і газу. Відповідно до п. 2 вказаного Указу Президента України засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади, уповноважені управляти цим майном.

Згідно з пунктом 8 вищенаведеного Указу засновники відкритих акціонерних товариств після прийняття рішення про їх приватизацію передають акції цих товариств державним органам приватизації в порядку, визначеному Міністерством фінансів України та Фондом державного майна України.

Таким чином, ВАТ “УкрНГІ” було створено 11.03.2004 шляхом корпоратизації державного підприємства і його засновником була держава в особі Державного комітету по нафті і газу України. При цьому корпоратизація державних підприємств через їх перетворення в акціонерне товариство є зміною їх організаційно-правової форми і лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 04.03.1992 № 2163-ХІІ “Про приватизацію майна державних підприємств”, чинного на час вищевказаних правовідносин корпоратизації і до змін, внесених Законом України від 19.02.1997 № 89/97 “Про внесення змін до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, приватизація майна державних підприємств України –це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Отже, приватизація є способом відчуження майна, яке перебуває у державній власності. При цьому у ч. 1 ст. 15 вказаного Закону 04.03.1992 № 2163-ХІІ наведено вичерпний перелік способів приватизації державного майна, до яких, зокрема, відноситься продаж належних державі часток (акцій, паїв) у господарських товариствах.

Приватизація ВАТ “УкрНГІ” здійснювалась саме шляхом продажу належних державі акцій - товариство увійшло до “Переліку відкритих акціонерних товариств, акції яких будуть запропоновані до продажу в 1995 році” відповідно до “Переліку об’єктів, що підлягають обов’язковій приватизації у 1995 році”, затвердженого постановою КМ України від 15.05.1995 № 343 і, після чого розпочалась приватизація державного майна ВАТ “УкрНГІ” шляхом продажу акцій, що належать державі у зазначеному господарському товаристві. Проте, обставина внесення до такого “Переліку відкритих акціонерних товариств, акції яких будуть запропоновані до продажу в 1995 році” не може свідчити про те, що приватизація товариства була закінчена в 1995 році.

Аналіз наведеного у ст. 1 вказаного Закону поняття “приватизації” як способу зміни державної форми власності дозволяє прийти до висновку, що приватизація, є тривалим у часі процесом, який полягає у вчиненні передбаченого законом комплексу дій, внаслідок чого відбувається відчуження державного майна на користь фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 31.10.1995 № 1504-3пр “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” та затвердженого начальником вказаного регіонального відділення ФДМ України уточненого плану розміщення акцій ВАТ “УкрНГІ”, станом на 31.10.1995 у державній власності передбачалось залишення 28,5 відсотків акцій товариства. Одночасно пунктом 1 вказаного наказу процес приватизації ВАТ “УкрНГІ” визнано завершеним.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008 по справі № 2а-638/08 визнано протиправним зазначений пункт 1 вищенаведеного наказу та скасовано його з моменту прийняття. Також скасовано назву цього наказу. Судове рішення набрало законної сили і доказів його скасування сторонами не надано. В силу ст. 124 Конституції України та ст. ст. 14, 255 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими для виконання на всій території України.

Частиною 1 статті 4 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” та прийнятої в подальшому Законом України від 19.02.1997 № 89/97 нової редакції цього Закону (яка має назву Закон України “Про приватизацію державного майна”) передбачено, що Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється ФДМУ і затверджується Верховною Радою України законом України.

Указом Президента України від 24.02.1999 № 209/99 “Про державну програму приватизації на 1999 рік” затверджено Державну програму приватизації на 1999 рік. Пунктом 21 Державної програми приватизації на 1999 рік передбачено можливість закріплення у державній власності пакета акцій у розмірі, зокрема, 25 відсотків статутного фонду плюс одна акція щодо підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Вказаний Указ прийнято відповідно до п. 4 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України і він діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.1997 № 911 “Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави” ВАТ “УкрНГІ” було включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Прийнятими в подальшому постановами КМ України від 29.08.2000 № 1346, від 23.12.2004 № 1734 (яка є чинною і на даний час) товариство залишено в цьому переліку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.08.1999 № 813-р відповідно до передбаченого п. 21 Державної програми приватизації на 1999 рік у державній власності на 5 років (тобто до 13.08.2004 ) закріплено пакет акцій ВАТ “УкрНГІ” у розмірі 25 відсотків статутного фонду плюс одна акція.

Законом України від 18.05.2000 № 1723-ІІІ “Про Державну програму приватизації” затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. Відповідно до ст. 1 наведеного Закону, Державна програма приватизації на 2000-2002 роки додається до Закону, тобто є невід’ємною складовою його змісту, і відповідно її положення мають юридичну силу закону України.

Із набранням чинності вказаним Законом України від 18.05.2000 № 1723-ІІІ та затвердженням Державної програми приватизації на 2000-2002 відповідно до п. 4 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України втратив свою чинність вищенаведений Указ Президента України від 24. 02. 1999 № 209/99 “Про державну програму приватизації на 1999 рік”.

Відповідно до п. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки було встановлено, що до підприємств групи “Г” належать підприємства, які, зокрема, мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Пунктом 28 цієї Програми підтверджено закріплення у державній власності пакета акцій у розмірі 25 відсотків плюс одна акція щодо ВАТ, створених на базі об’єктів групи “Г”.

Враховуючи, що з часу затвердження Державної програми приватизації на 2000-2002 роки іншого чергової програми затверджено не було, то вона діяла і на 22.04.2004 (тобто на момент укладення спірного договору) і її положення розповсюджуються на приватизаційні правовідносини щодо ВАТ “УкрНГІ”.

Згідно до ч. 2 ст. 146 ГК України, який набув чинності з 01.01.2004, приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше, як на виконання державної програми приватизації, і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна” з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства орган, який здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації. При цьому стосовно такого підприємства припиняється дія норм Закону України “Про підприємства в Україні” ( з моменту набрання чинності Господарським кодексом України) в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.

Поряд з цим, пунктом 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки визначено, що до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється, зокрема, відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов”язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов’язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ.

Таким чином, зазначені норми встановлюють заборону на відчуження акціонерним товариством та державними органами приватизації майна, що входить до єдиного майнового комплексу акціонерного товариства, та іншого майна товариства, створеного на базі державного підприємства, по повного виконання плану приватизації (розміщення акцій) акціонерного товариства, щодо якого передбачається закріплення в державній власності пакета акцій, або до продажу у приватну власність 75 відсотків належних державі акцій у статутному фонді акціонерного товариства, щодо якого не передбачається закріплення за державою пакета акцій.

Згідно до пункту 39 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним з моменту завершення продажу всіх акцій, передбачених планом приватизації (розміщення акцій) до продажу, та оформлюється наказом відповідного державного органу приватизації. У разі закріплення у державній власності пакета акцій план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним за умови продажу всіх акцій, за винятком закріплених.

Таким чином, із приписів даної правової норми можна зробити висновок, що у будь-якому випадку (завершення продажу всіх акцій або закріплення у державній власності пакета акцій) виконання плана приватизації (розміщення акцій) обов”язково повинно оформлюватись наказом відповідного державного органу приватизації. За відсутності такого наказу не можна стверджувати про виконання плану приватизації (розміщення акцій).

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Остаточним моментом завершення приватизації корпоратизованого державного підприємства (створеного державою акціонерного товариства) є виконання плану приватизації, що оформлюється наказом державного органу приватизації.

Суд приймає до уваги ту обставину, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008 по справі № 2а-638/08 визнано протиправним зазначений пункт 1 наказу Фонду державного майна України по місту Києву від 31.10.1995 № 1504-3пр “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” та скасовано його з моменту прийняття. Також скасовано назву цього наказу.

Крім того, з листа регіонального відділення ФДМ України по місту Києву від 17.05.2005 № 30-03/300 вбачається, що після 31.10.1995 уточнені плани розміщення акцій ВАТ “УкрНГІ” приймались, принаймні, ще тричі:

- 28.01.1998 № 83 (РВ ФДМ України по місту Києву);

- 30.04.1999 № 803 (ФДМ України);

- 31.10.2000 № 2243 (ФДМ України).

Як вбачається з наказу Фонду державного майна України від 31. 10. 2000 № 2243 “Про затвердження уточненого плану розміщення акцій ВАТ “Український нафтогазовий інститут”, його прийнято з метою завершення приватизації та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13. 08. 1999 № 813- Пунктом 2 цього наказу регіональному відділенню ФДМ України по місту Києву доручено видати наказ про виконання плану розміщення акцій ВАТ “УкрНГІ”. Термін виконання доручення не зазначено. Учасниками судового процесу суду не надано доказів того, що відповідним державним органом приватизації видано такий наказ про виконання плану розміщення акцій ВАТ “УкрНГІ”.

За таких обставин суд приходить до висновку, що станом на 22.04.2004 (дату укладення спірного правочину) приватизація ВАТ “УкрНГІ” не була завершена, а план приватизації (розміщення акцій) не був виконаний.

Оскільки Позивач на дату укладення спірного правочину знаходився в процесі приватизації, то на нього розповсюджувались в силу ч. 3 ст. 5 ЦК України приписи п. 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки щодо заборони відчуження майна, балансова вартість якого, на дату укладення відповідної угоди перевищує суму, еквівалентну 14000 євро за курсом, встановленим Національним банком України.

Відповідно до довідки ВАТ “УкрНГІ” від 05.04.2004 № 03/01-133 балансова вартість відчуженого об’єкту нерухомості становила 204776,50 грн. (що еквівалентно 31128,20 євро за курсом Національного банку України на час укладення спірного договору). У відзиві на позовну заяву Відповідач підтвердив зазначену балансову вартість відчуженого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 наведеного Кодексу).

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами 1 та 2 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

Оскільки спірний правочин суперечить вимогам п. 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки та ч. ч. 1,2 ст. 203 ЦК України, то його слід визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні в натурі все, що одержала на виконання цього правочину. З матеріалів справи вбачається, що на виконання спірного правочину ВАТ “УкрНГІ” передав ЗАТ “НДіКББІ” предмет договору - об’єкт нерухомості, а останній сплатив за нього кошти в розмірі 520585,06 грн. За таких обставин вбачається можливість застосування реституції як правового наслідку недійсності правочину.

Розглядаючи в судовому процесі всі обставини справи, суд не приймає до уваги твердження Відповідача, що на час вчинення спірного правочину приватизація ВАТ “УкрНГІ” наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 31.10.1995 № 1504-3пр “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” був чинним, а тому встановлених п. 140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки обмежень не було і відчуження майна було проведено на законних підставах. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008 по справі № 2а-638/08 визнано протиправним пункт 1 зазначеного наказу (стосовно встановлення завершення приватизації ВАТ “УкрНГІ”) та скасовано його саме з моменту прийняття. За загальним правилом протиправні акти є недійсними з моменту їх видання, якщо вони тільки не стали такими з моменту прийняття нового закону або іншого правового акту.

Також судом не приймаються до уваги посилання Відповідача на судові рішення, які були ухвалені господарськими судами щодо того ж самого спірного правочину по іншим справам як на належний доказ його законності, з огляду на наступне.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2003 по справі № 8/472 за позовом ЗАТ “НДіКББІ” до ВАТ “УкрНГІ” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення в задоволенні позову відмовлено, а не визнано дійсним спірний правочин. Визнання дійсним посвідченого нотаріально правочину не є передбаченим ст. 16 ЦК України або ст. 20 ГК України способом захисту цивільних прав та інтересів. З рішення вбачається, що воно не містить фактів на спростування висновків суду по даній справі щодо невиконання плану приватизації (розміщення акцій) та незавершення процесу приватизації ВАТ “УкрНГІ” на час укладення спірного правочину. Висновок суду в цій частині містить лише оціночні судження, зроблені при вирішенні іншої справи. Крім того, рішення суду по цій справі ґрунтується на наказі регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 31. 10. 1995 № 1504-3пр, який визнано частково протиправним та скасовано в частині встановлення факту завершення процесу приватизації ВАТ “УкрНГІ” з моменту прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2005 у справі № 46/882 за позовом ТОВ “Газпроектінжиніринг” до ВАТ “УкрНГІ”, ЗАТ “НДіКББІ”, третя особа –Фонд державного майна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2005, також не містить встановлених рішенням суду преюдиційних фактів щодо завершення на час укладення спірного правочину приватизації ВАТ “УкрНГІ”, а лише посилання на наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 31.10.1995 № 1504-3п. В судових рішеннях прямо зазначено, що приватизація ВАТ “УкрНГІ” є завершеною відповідно до зазначеного наказу, докази скасування якого відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України не можна визнати фактами, що не потребують доведення в господарській справі, оцінку наданих господарському суду в іншій справі доказів та застосування цим судом норм права під час вирішення такого іншого спору.

Крім того, за нормою ч. 2 ст. 35 ГПК України не потребують доказування лише факти, встановлені рішенням господарського суду під час вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вбачається, що за суб’єктним складом сторін справа, що розглядається судом на даний час, не є тотожною із всіма вищевказаними справами. Так, в даній справі ВАТ “УкрНГІ” виступає в якості Позивача, і в якості цього суб’єкту спору товариство не було учасником попередніх справ.

Відповідач в якості підтвердження законності спірного договору посилається на ті обставини, що у 2005 та 2006 роках Фонд державного майна України та прокуратура міста Києва (в інтересах держави) звертались до господарського суду із позовами про визнання недійсним того ж самого договору та в подальшому відмовились від позову. Проте, зазначені обставини свідчать лише про використання вказаними особами своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 22, 29, 78 ГПК України і не можуть бути доказом дійсності або недійсності спірного правочину.

Висновок науково-правової експертизи від 19.10.2004 № 126/154-с, проведеної інститутом держави і права ім. В. М. Корецького НАН України щодо завершення в 1995 році процесу приватизації ВАТ “УкрНГІ” та підтвердження законності спірного договору, виконаний відповідно до запиту ЗАТ “НДіКББІ”, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 25 Закону України “Про наукову і науково-технічну експертизу” висновки громадської та інших наукових і науково-технічних експертиз мають, як правило, рекомендаційний характер Вони беруться до уваги державними органами поряд з висновками державної наукової і науково-технічної експертизи при прийнятті рішень про реалізацію науково-технічних програм, проектів, використання іншої науково-технічної продукції та розробок.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказом у справі може бути висновок судових експертів. Проведення судової експертизи врегульовано Законом України “Про судову експертизу”, який визначає правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки. Саме відповідно до ст. 1 вказаного Закону судова експертиза –це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Отже, вищевказаний висновок науково-правової експертизи, виконаної відповідно до запиту Відповідача, не є належним доказом в розумінні ст. 32 ГПК України.

Крім того, суд приймає до уваги, що наданий суду Позивачем висновок науково-правової експертизи від 01.08.2008 № 126/387, проведеної тим самим інститутом держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, містить прямо протилежні висновки, ніж складений по запиту Відповідача. З підстав такого протиріччя суд не може прийняти до уваги обидва таких висновки.

Постанова старшого помічника прокурора Шевченківського району міста Києва від 22.10.2004 про відмову в порушенні кримінальної справи, на яку також посилається Відповідач як на належний доказ законності спірного правочину та підтвердження факту завершення в 1995 році приватизації ВАТ “УкрНГІ”, свідчить лише про проведення перевірки щодо наявності підстав до порушення кримінальної справи (ознак злочину), як це і передбачено вимогами ст. 97 КПК України. За результатами такої перевірки в порушенні кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ВАТ “УкрНГІ” відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

З зазначеної постанови також вбачається, що висновок правоохоронного органу ґрунтується на визнаному частково протиправним та скасованому з моменту його прийняття наказі регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 31. 10. 1995 № 1504-3пр, вищевказаному висновку науково-правової експертизи інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України від 19.10.2004 № 126/154-с та обставині відсутності повідомлення Фондом державного майна України щодо спричинення державі збитків в ході відчуження майна ВАТ “УкрНГІ”. За таких обставин суд не вважає її доказом законності спірного правочину та підтвердження факту завершення приватизації.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності у спорі. За правилами ст. 257 ЦК України щодо позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності в три роки.

В обґрунтування поважності причин пропуску Позивач посилається на те, що відповідно до пункту 1 наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 31.10.1995 № 1504-3пр “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” компетентним державним органом було встановлено юридичний факт завершення в 1995 році приватизації ВАТ “УкрНГІ”. Після скасуванням постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008 по справі № 2а-638 за позовом Кулініча В. Є. до регіонального відділення ФДМ України по місту Києву, третя особа –ВАТ “УкрНГІ” з’явились юридичні підстави вважати процес приватизації незавершеним, а спірний договір недійсним.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2004 у справі № 8/472 у справі за позовом ЗАТ “НДіКББІ” до ВАТ “УкрНГІ” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, де ВАТ “УкрНГІ” в якості Відповідача по справі, останній заперечував проти задоволення позову саме з підстав незавершення процесу приватизації в 1995 році та наявності вищевказаного наказу регіонального відділення ФДМ України по місту Києву.

При цьому суд бере до уваги, факт відсутності у Позивача оригіналів документів та неможливість витребувати їх у інших осіб. Неможливість (утруднення) обґрунтування позову через відсутність належних документів (доказів) суд вважає поважною причиною пропуску строку позовної давності. Наведеної правової позиції дотримуються Вищий господарський суд України та Верховний Суд України при касаційному перегляді справ (справа № 45/116а господарського суду Донецької області).

Суд, з урахуванням викладених обставин наведених в обґрунтуванні клопотання про відновлення строку позовної давності, вважає поважними такі причини пропуску. Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене судом вбачаються позовні вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним посвідчений 22.04.2004 за реєстровим № 1851 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З. Ф. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Український нафтогазовий інститут” (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 7; код ЄДРПОУ 00147134) та Закритим акціонерним товариством “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” (03680, м. Київ, пр-т Паладіна, 44; код ЄДРПОУ 19032149).

Зобов’язати Закрите акціонерне товариство “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” (03680, м. Київ, пр-т Паладіна, 44; код ЄДРПОУ 19032149) повернути Відкритому акціонерному товариству “Український нафтогазовий інститут” (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 7; код ЄДРПОУ 00147134) об’єкт нерухомого майна загальною площею 2786,90 кв. м., який знаходиться по вул. Малинська, 2-а в м. Києві, та складається з :

- механічної майстерні і гаража (літера А), загальною площею 1899,20 кв. м. ;

- ангару збірного металевого (літера К), загальною площею 437,60 кв. м. ;

- ангару збірної металевої будівлі (літера Л), загальною площею 450,10 кв. м.

Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство “Український нафтогазовий інститут” (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 7; код ЄДРПОУ 00147134) повернути Закритому акціонерному товариству “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” (03680, м. Київ, пр-т Паладіна, 44; код ЄДРПОУ 19032149) кошти в розмірі 520585 (п’ятсот двадцять тисяч п’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 06 коп.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” (03680, м. Київ, пр-т Паладіна, 44; код ЄДРПОУ 19032149) на користь Відкритого акціонерного товариства “Український нафтогазовий інститут” (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 7; код ЄДРПОУ 00147134) судові витрати: сплачене державне мито в розмірі 5205,85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 118,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його прийняття, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун