Рішення № 3142193, 12.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/499

12.02.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар’єр»

До відповідача Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

Про стягнення 4 770 762,99 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача Семиріч Д.В. (за дов.)

Від відповідача Гетьман Т.В. (за дов.)

Комин О.П. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Рокитнянський спецкар’єр»до дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення 4451197,3 грн. за договором № 11/03 від 15.03.2006 р..

Ухвалою суду від 12.12.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/499 та призначено розгляд останньої на 26.01.2009 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену продукцію за вказаним вище договором.

У судове засідання 26.01.2009 р. представник відповідача не з’явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи.

У свою чергу, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 4 770 762,99 грн., а саме: 4 255 279,95 грн. основного боргу, 196 106,57 грн. інфляційних, трьох процентів річних в розмірі 35 486,27 грн., 283 890,2 грн. пені.

Розгляд справи було відкладено на 12.02.2009 р..

У поданому суді відзиві відповідач позовні вимоги відхилив в частині сплати штрафних санкцій, оскільки вважає їх помилковими та необґрунтовано завищеними.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15.03.2006 р. між відкритим акціонерним товариством «Рокитнянський спецкар’єр»(постачальником) та дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(замовником) було укладено Договір поставки № 11/03 (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. Договору постачальник зобов’язався поставляти замовнику щебеневу продукцію, а останній зобов’язався приймати продукцію та оплачувати її на умовах Договору.

На виконання умов Договору, відповідно до видаткових накладних, копії яких знаходяться в матеріалах справи, у період з 18.06.2008 р. по 31.10.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 355 052,05 грн.

Відповідно до п. 3.7. Договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів, сума яких визначена у відповідних рахунках-фактурах, на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) днів з моменту здійснення сторонами приймання-передачі продукції.

Відповідачем було проведено часткову оплату вартості товару та 11.08.2008 р. сплачено на рахунок позивача 99 772,10 грн.

У порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, відповідач зобов’язання належним чином не виконав, вартість отриманого товару у встановлені строки в повному обсязі не оплатив.

13.11.2008 р. позивач направив відповідачу вимогу № 13/11-01 щодо погашення грошового зобов’язання, у якій вимагав сплатити до 18.11.2008 р. 3 168 715,87 грн. та до 30.11.2008 р. –1 086 564,08 грн. заборгованості. Але, всупереч вимогам позивача, відповідач заборгованість не погасив.

Відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього на момент звернення з позовом до суду утворилась заборгованість в розмірі 4 255 279,95 грн., що підтверджується також актом звірки розрахунків станом на 31.10.2008 р., підписаним сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.5. Договору передбачено, що за порушення замовником строків оплати продукції, постачальник має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, щодо якої мало місце прострочення строків оплати за кожний день такого прострочення.

Суд вважає за необхідне задовольнити вимоги про сплату пені в сумі 283890,20 грн., виходячи з розрахунку позивача, який перевірено судом та прийнято як вірний.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідач повинен сплатити позивачеві суму втрат від інфляції, розмір якої становить 196 106,57 грн. (сума боргу з урахуванням індексу інфляції –4 451 386,52 грн.), та три проценти річних в розмірі 35 486,27 грн.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено, що відповідач не повному обсязі виконав свої зобов’язання за договором поставки № 11/03 від 15.03.2006 р., чим порушив права позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо невірного розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних не знайшли підтвердження під час перевірки судом розрахунків позивача.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, рахунок 26003301003245 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089, код 33096517) на користь відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар’єр»(09602, Київська обл., смт Рокитне, вул. Білоцерківська, рахунок 260022095 у ВАТ «Кредитпромбанк»в м. Києві, МФО 300863, код 05408680) 4 451 386,52 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних в сумі 35 486,27 грн., 283 890,20 грн. пені, 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 10.03.2009 р.