Рішення № 3142192, 12.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/498

12.02.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»

До відповідача Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

Про стягнення 5853599,06 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

Від позивача Самойленко О.В. (за дов.)

Від відповідача Гетьман Т.В. (за дов.)

Комин О.П. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Комспек» до дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»про стягнення 5475566,75 грн. за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., а саме: 4624994,08 грн. основного боргу, трьох процентів річних в розмірі 68664,86 грн., 234775,59 грн. інфляційних, 547182,22 грн. пені.

Ухвалою суду від 12.12.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/498 та призначено розгляд останньої на 26.01.2009 р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену продукцію за вказаним вище договором.

У судове засідання 26.01.2009 р. представник відповідача не з’явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 5853599,06 грн. Зокрема, сторона просить стягнути з відповідача 4624944,08 грн. основного боргу, 401273,58 грн. інфляційних, три проценти річних в сумі 92168,67 грн., 735212,73 грн. пені.

Розгляд справи було відкладено на 12.02.2009 р..

У поданому суді відзиві відповідач позовні вимоги відхилив в частині сплати штрафних санкцій, оскільки вважає їх помилковими та необґрунтовано завищеними.

Представником відповідача подано клопотання про затвердження графіку погашення заборгованості, а також розстрочення виконання рішення суду на три місяці. Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання.

Клопотання було відхилено з підставі, наведених нижче.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

15.03.2006 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Комспек»(постачальником) та дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(замовником) було укладено Договір поставки № 01/03 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1., 1.2 Договору постачальник зобов’язався поставляти замовнику щебеневу продукцію, а останній зобов’язався приймати продукцію та оплачувати її на умовах Договору.

На виконання умов Договору за видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, у період з 31.03.2008 р. по 03.10.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 6624994,08 грн.

Відповідно до п.п. 3.6, 3.7 Договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів, сума яких визначена у відповідних рахунках-фактурах, на рахунок постачальника по факту поставки продукції. У випадку, якщо поставка продукції замовнику буде відбуватися з відстрочкою оплати за продукцію, замовник зобов’язаний оплатити загальну вартість поставленої продукції протягом 30 днів з моменту передачі йому продукції.

Згідно з п. 3.3. Договору датою передачі та прийняття продукції слід вважати дату підписання сторонами видаткової накладної постачальника.

Відповідачем було проведено часткову оплату товару та 29.07.2008 р. сплачено на рахунок позивача 200000 грн.

У порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, відповідач зобов’язання належним чином не виконав, отриманий товар у встановлені строки в повному обсязі не оплатив.

31.10.2008 р. позивач направив відповідачу вимогу щодо погашення грошового зобов’язання № 30/10-01, у якій вимагав сплатити до 07.11.2008 р. 4624994,08 грн. заборгованості. Але, всупереч вимогам позивача, відповідач заборгованість не погасив.

Відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього на момент звернення з позовом до суду утворилась заборгованість в розмірі 4624994,08 грн., що не заперечується останнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Таким чином, відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання замовником зобов’язань, щодо оплати за поставлену продукцію, постачальник має право нарахувати штрафні санкції на суму заборгованості у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про сплату пені в розмірі 735212,73 грн. Розрахунок позивач судом перевірено та прийнято як вірний.

Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідач повинен сплатити позивачеві суму втрат від інфляції, розмір якої становить 401273,58 грн. (сума боргу з урахуванням інфляції –5026267,66 грн.), та три проценти річних в розмірі 92168,67 грн. Розрахунок позивача прийнято судом як вірний.

Статтею 32 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем доведено, що відповідач не повному обсязі виконав свої зобов’язання за договором поставки № 01/03 від 15.03.2006 р., чим порушив права позивача.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо невірного розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних не знайшли підтвердження під час перевірки судом розрахунків позивача.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи значний розмір заборгованості, заперечення позивача проти задоволення клопотання, неподання відповідачем належних доказів на підтвердження клопотання, останнє задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-А, рахунок 26003301003245 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089, код 33096517) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»(03022, м. Київ, вул. Дружби Народів, 19, рахунок 26008580 у ВАТ «Кредитпромбанк»в місті Києві, МФО 300863, код 30858756) 5026267,66 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, три проценти річних в сумі 92168,67 грн., 735212,73 грн. пені, 25500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А.Ковтун

Рішення підписано 10.03.2009 р.