Ухвала суду № 31419578, 21.05.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Махаринець Д.Є.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"21" травня 2013 р. Справа № 817/161/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Котік Т.С.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Грищенко І.В. ,

за участю

представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" березня 2013 р. у справі за позовом суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року суб'єкт підприємницької діяльності (далі СПД) ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001761742 від 10.05.2012р., № 0001771742 від 10.05.2012 р.

В обґрунтування позовних вимог посилався на неправомірність зменшення податковим органом витрат позивача по податкового кредиту, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по взаємовідносинах з ТОВ "Перун", оскільки мала місце реальність господарських операцій, підтверджена первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2012 року № 001771742 та № 0001761742.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач має статус СПД, перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби та являється зареєстрованим платником податку на додану вартість. Фактичний вид діяльності - виробництво кондитерських виробів.

ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби було проведено документальну виїзну позапланову перевірку СПД ОСОБА_3, з питань дотримання вимог податкового законодавства про проведенні взаємовідносин з ТОВ "Перун" код 21090355 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 28.03.2012р. №71/17-117/НОМЕР_3 .

Згідно висновків податкового органу позивачем порушено приписи п.п.54,3.2. п.54.3 ст.54 ; абз. 2 п.123.1 ст. 123 глави 11 розділу ; п.198.3,п.198.6 ст. 198 розділу V ; п.п. 54.3.2. п.54.3 ст.54 ; абз.4 п.123.1 ст. 123 гл.11 розділу ІІ ; ст. 138,ст.164, п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України. Вказаних висновків податковий орган дійшов з підстав нікчемності господарських операцій з поставки цукру здійснених між позивачем та ТОВ "Перун".

На підставі акту від 28.03.2012р. № 71/17-117/НОМЕР_3 ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення рішення № 0001761742 від 10.05.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток з доходів з фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі - 3 775 грн. 68 коп., в.т.ч. за основним платежем - 3020 грн.55 коп., за штрафними санкціями - 755 грн. 13 коп., та податкове повідомлення-рішення №№ 0001771742 від 10.05.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість у сумі - 6 626 грн., в.т.ч. за основним платежем - 6 625 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн., що оспорюють ся позивачем.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень, оскільки у податкового органу були відсутні підстави для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток за січень 2011 р.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуги з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п.198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

дата отримання платником податку товарів (робіт, послуг), що підтверджено податковою накладною.

Приписами п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що до складу валових витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Склад витрат та порядок її визнання встановлено ст.138 Податкового кодексу України.

Відповідно до положень п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України доходи-фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Приписами п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу (п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що 24.01.2011 р. між позивачем та ТОВ "Перун" укладено договір поставки № 12, предметом якого була поставка цукру, термін його до 31.12.2011 р.

На момент здійснення господарської операції ТОВ "Перун" було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, знаходилось на податковому обліку та мало статус платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Перун" є посередником, який здійснює поставку цукру, а виробником згідно посвідчення про якість білого цукру від 09.01.2011 р. є ВАТ "Володимирцукор".

На виконання умов договору поставки ТОВ "Перун" передало у власність позивача цукор, що підтверджується видатковими та податковими накладними, сертифікатом відповідності, товаро-транспортними накладними, платіжними документами. Зокрема, позивачем надано товаро-транспортні накладні та документи на автомобіль який є у власності позивача та використовується в господарській діяльності.

Вказані первинні бухгалтерські документи підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту та валових витрат по вказаній господарській операції за січень 2011 року.

Використання поставленого цукру у власній господарській діяльності позивача підтверджено журналом проводок, оборотно-сальдовими відомостями та картками рахунку, товарно-транспортними накладними, посвідченням про якість білого цукру.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу щодо безтоварності та нікчемності господарської операції, за наслідками якої було сформовано позивачем оспорювані валові витрати та податковий кредит.

Враховуючи діяльність ТОВ "Перун", доводи податкового органу щодо відсутності у товариства необхідної кількості трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, не можуть свідчити про те, що господарська операція не мала реального товарного характеру.

Окрім цього, судом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Отже, позивач мав, передбачені законом підстави, для віднесення суми сплаченого на користь постачальника ПДВ до складу податкового кредиту та формування валових витрат.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності реальності господарської операції з тих підстав, та, що ТОВ "Перун" не знаходилося за місцем реєстрації, мали місце господарські взаємовідносини з підприємствами, які були задіяні у схемах ухилення від сплати податків, не впливають на право позивача щодо віднесення до валових витрат та складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість цьому постачальнику товару, оскільки СПД ОСОБА_3 виконав усі передбачені законом умови для отримання відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відтак, покладення на позивача обов'язку сплати збільшеного податкового зобов'язання внаслідок порушень господарського чи податкового законодавства, допущених контрагентом, як-то відсутність за місцезнаходженням є неправомірним.

Помилкове посилання суду першої інстанції на приписи Закону України " Про податок на додану вартість" та Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" не впливає на правильність вирішеного спору, оскільки аналогічні правові норми містяться у Податковому кодексі України та регулюють спірні правовідносини.

З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" березня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) (підпис) Т.С. Котік Є.В.Одемчук

З оригіналом згідно: суддя _______ Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "23" травня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023