Постанова № 31419128, 29.04.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1455/13-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2013 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К., при секретарі Дехтярук В.В. , за участі: представників позивача представника відповідача Бацман А.А., Павловича Є.В., Мельника О.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" смт. Понінка Полонського району Хмельницької області до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000022301, № 0000032301, № 0000042301, № 0000052301, № 0000062301 від 28.01.2013 року.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача.

За наслідками перевірки відповідач склав акт перевірки від 09 січня 2013 року № 21/22/37993343. На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000022301, № 0000032301, № 0000042301, № 0000052301, № 0000062301 від 28.01.2013 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість за звітний період, та збільшення валових витрат по податку на прибуток. Також неправомірно нараховано збір за спеціальне водокористування, оскільки платником такого збору є орендодавець-ТОВ «Понінківський КПК».

За таких обставин податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними, так як за результатами проведеної перевірки не встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість за звітні періоди, та збільшення валових витрат по податку на прибуток.

Також неправомірно нараховано збір за спеціальне водокористування, оскільки платником такого збору є орендодавець-ТОВ «Понінківський КПК», хоча безпосередньо воду використовує позивач.

При проведені перевірки всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку надані посадовим особам контролюючого органу, але деякі з них враховані не були.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення необхідно скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення є законними, так як перевіркою встановлено відсутність у позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість, та збільшення валових витрат по податку на прибуток, тому що господарські операції за період, який підлягав перевірці не мали реального характеру. Платником збору за спеціальне водокористування повинен бути позивач, тому що він безпосередньо використовує воду у своїй виробничій діяльності.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).

В судовому засіданні встановлено, що позивач 12.01.2012 року зареєстрований Полонською районною державною адміністрацією Хмельницької області як юридична особа, та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України.

Зокрема пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Державним податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.01.2012 року по 30.09.2012 року.

Особливості проведення документальних планових перевірок визначені статтею 77 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 86.1, 86.3 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

За результатами перевірки, державним податковим органом складено акт «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика», код за ЄДРПОУ 37993343, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.01.2012 року по 30.09.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 14.1.36, 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, статті 44, пунктів 138.2, 138.10 статті 138, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 694970 грн., в тому числі по періодах:

-за II квартал 2012 року в сумі 441970 грн.,

-за III квартал 2012 року в сумі 253000 грн.,

підпункту 14.1.36, 14.1.185, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, статті 44, статтей 185, 186, пункту 186.1 статті 186, статтей 188, 189, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.10 статті 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі всього 90760 грн., в тому числі:

-квітень 2012 року на суму 6223 грн.,

-травень 2012 року на суму 398 грн.,

-липень 2012 року на суму 63395 грн.

-серпень 2012 року на суму 1151 грн.,

-вересень 2012 року на суму 19593 грн.

підпункту 14.1.36, 14.1.185, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, статті 44, статтей 185, 186, пункту 186.1 статті 186, статтей 188, 189, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.10 статті 201, пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в результаті чого встановлено зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 22-рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду з рядка 24) з податку додану вартість в сумі 37683 грн.,

пункту 323.1 статті 323, пункту 324.1 статті 324, пунктів 325.1, 325.2 статті 325, пункту 326.10 статті 326, пунктів 327.1, 327.3 статті 327 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження збору за спеціальне використання води на загальну суму 332797,15 грн., в тому числі:

-за II квартал 2012 року в сумі 332757,74 грн.,

-за III квартал 2012 року в сумі 39,41 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно пунктів 58.1, 58.2 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000022301 від 28 січня 2013 року, яким зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 694970 грн.,

-№ 0000042301 від 28 січня 2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 113450 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 90760 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 22690 грн.,

-№ 0000062301 від 28 січня 2013 року, яким зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 37683 грн.

-№ 00000032301 від 28 січня 2013 року, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем із збору за спеціальне використання води в розмірі 415996,44 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 332797,15 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 83199,29 грн.

Також за результатами перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення -№ 00000052301 від 28 січня 2013 року, яким застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 510 грн.

До такого висновку в акті перевірки посадові особи державного податкового органу прийшли в зв'язку з тим, що товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика»:

1. завищено суму витрат на збут за травень 2012 року в розмірі 833 грн., в зв'язку з тим, що підприємством не підтверджено належними документами надання транспортно-експедиційних послуг згідно договору укладеному із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, а саме: не надано для перевірки товарно-транспортну накладну, встановлено розбіжності між сумами податкового зобов'язання та сумами податкового кредиту задекларованих позивачем та ОСОБА_6,

2. завищено суму витрат на збут в березні 2012 року в розмірі 6250 грн., в зв'язку з тим, що підприємством не підтверджено належними документами надання експедиційних послуг згідно договору укладеному із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, а саме: встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, та ТОВ «Детальсервіс» в результаті чого податковий кредит ОСОБА_7, у березні, квітні, червні 2012 року по операціях з постачальником-ТОВ «Детальсервіс» підлягає зменшенню в розмірі 122059,66 грн., встановлено розбіжності між сумами податкового зобов'язання та сумами податкового кредиту задекларованих позивачем та ОСОБА_7, до перевірки не надано договір транспортного експедитування № 190312 від 19.03.2012 року, укладеного позивачем з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7,

3. між позивачем-товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат» укладено договір суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року, відповідно до якого орендар-товариство з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат» передає, а суборендар-товариство з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» приймає в строкове платне володіння та користування майно, перелік якого визначається у додатковій угоді.

Також між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 01.03.2012 року згідно якої при невикористанні об'єкту суборенди в повному обсязі, тільки за письмовим повідомленням суборендарем орендаря, суборендна плата за об'єкт суборенди становить 10 % від загальної суми суборендної плати за місяць в якому не використовувався об'єкт суборенди.

На виконання умов такого договору в березні та травні 2012 року виписані податкові накладні.

Податкова накладна № 33 від 31.05.2012 року виписана безпідставно, оскільки документів які б підтверджували підстави збільшення орендної плати в травні 2012 року при перевірці надані не були, окрім листа № 1/49-1 від 27.04.2012 року. Додаткова угода про збільшення розміру суборендної плати сторонами не укладалась;

4. Між суборендарем-товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та орендарем-товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат» укладено договір суборенди транспортних засобів № 03/03-О від 01.03.2012 року, згідно якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне володіння та користування майно, перелік якого визначається у додатковій угоді.

Крім того між орендарем-товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та орендодавцем-товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія» укладено договір оренди № 62/1-О від 14.08.2012 року згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно, перелік якого визначено в додатку № 1 до цього договору.

Всі витрати понесені згідно вищезазначених договорів оренди (суборенди) позивачем віднесено до рядка 06.4 Декларації по податку на прибуток «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати», а саме: додаток ІВ рядок 06.4.39 «Інші витрати господарської діяльності, до яких розділом III Податкового кодексу України прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат».

Оскільки об'єкти суборенди у березні, травні 2012 року не використовувалися, що підтверджується відповідними наказами, а також даними бухгалтерського обліку та статистичної звітності, позивач безпідставно включив витрати по оренді основних засобів до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат.

Такі витрати по оренді основних засобів необхідно включати до собівартості продукції.

Також в зв'язку з тим, що позивачем не підтверджено належним чином оформленими документами (податковими накладними, сертифікатами якості та відповідності) згідно таких договорів:

-договір купівлі-продажу № 13/12-1 від 01.03.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат»;

-договір купівлі-продажу № 19/04-К від 27.04.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»;

-договір купівлі-продажу № ПКПФ1 від 30.04.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», він неправомірно відніс суми податку на додану вартість до податкового кредиту звітних періодів.

Згідно вказаних договорів купівлі-продажу позивач придбав у продавців бензин, дизпаливо, крохмал, та інші товарно-матеріальні цінності.

У податкових накладних не зазначено в рядку 4 коди товару згідно із УКТ ЗЕД, до перевірки не надано сертифікатів якості та відповідності бензину та дизпалива в зв'язку з чим державний податковий орган приходить до висновку про нереальність здійснення господарських операцій на підставі вказаних договорів купівлі-продажу. Податкові накладні не були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, виготовлені без заповнення рядка 4, тому позивач не мав права відносити суми податку на додану вартість зазначені у них до податкового кредиту.

До податкового кредиту по податку на додану вартість було включено двічі податкову накладну отриману від ТОВ «Промислові мастила» за № 2900 від 27.03.2012 року.

До податкового кредиту по податку на додану вартість безпідставно включено податкову накладну № 14 від 21.06.2012 року, щодо придбання послуг по перевезенню від ПАТ «Промметалургмаш» згідно договору надання послуг організації перевезення вантажів транспортними засобами № 13/07 від 13.07.2012 року.

При перевірці не надані документи які б підтверджували реальність здійснення даних взаєморозрахунків, а саме: товарно-транспортних накладних, актів надання послуг та інших.

Крім того податкова накладна виписана 21.06.2012 року, а договір укладений 13.078.2012 року, також в рядку вид цивільно-правового договору не вірно зазначено назву договору.

До податкового кредиту по податку на додану вартість безпідставно віднесені суми податку на додану вартість згідно податкових накладних складених з порушенням податкового законодавства, за договором поставки № 57/1-П від 11.07.2012 року, укладеним товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та ТОВ «Аерок».

Показники, щодо кількості отриманого товару та компенсації доставки відрізняються, в зв'язку з чим необхідно було зробити коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1651 від 26.09.2012 року.

Позивач в ході перевірки не надав такий розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1651 від 26.09.2012 року.

Крім того у податкових накладних № 989 від 13.07.2012 року, № 1512 від 20.07.2012 року, № 523 від 10.09.2012 року, № 1651 від 26.09.2012 року виявлено суперечності, а саме: не зазначено вид цивільно-правового договору у рядку «вид договору», в зв'язку з чим позивач не мав права відносити суми податку на додану вартість по таких податкових накладних до податкового кредиту звітних періодів.

У липні 2012 року позивач безпідставно відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною на виконання умов договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперовим комбінатом» та додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року.

Оскільки об'єкти суборенди у травні 2012 року не використовувалися, що підтверджується відповідними наказами, а також даними бухгалтерського обліку та статистичної звітності, позивач безпідставно включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною на виконання умов договору суборенди.

Документів які б підтверджували підстави збільшення орендної плати в травні 2012 року при перевірці надані не були, окрім листа № 1/49-1 від 27.04.2012 року.

Керівнику та головному бухгалтеру було запропоновано усно та письмово надати до перевірки документи та їх копії, але копій документів в ході перевірки позивачем відповідачу не надано.

Згідно дозволу на спецводокористування № 002292 від 21.07.2009 року виданому товариству з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат» зазначено, що передача води іншим водокористувачам забороняється, тоді як фактично водою користується товариство з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» на підставі договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року та додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року та є власником водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води.

Суд вважає такі висновки державного податкового органу наведені у акті перевірки № 21/22/3799343 від 09.01.2013 року такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, враховуючи наступне.

Позивачем укладені:

1. договір транспортного експедирування № 2805-01 від 28.05.2012 року, укладеного із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6,

2. договір транспортного експедирування № 190312 від 19.03.2012 року, укладеного із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7,

На підставі вказаних договорів позивач отримав від фізичних осіб-підприємців послуги по експедируванню товарів, що підтверджується податковими накладними № 17 від 30.05.2012 року, № 99 від 22.03.2012 року, актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) № 17 від 30.05.2012 року, № ОУ-411 від 23.03.2012 року, деклараціями по податку на додану вартість, фінансовими документами про оплату вартості отриманих послуг, товарно-транспортними накладними.

Відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для визнання вказаних договорів нікчемними та такими, що не відбулися реально.

Крім того відповідач, визначаючи договір транспортного експедирування № 190312 від 19.03.2012 року, укладеного позивачем із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, нікчемним посилається на «акт перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Детальсервіс» (код ЄДРПОУ 37997840), за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року та з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року» № 1928/17-2/НОМЕР_6 від 20.12.2012 року.

При проведенні такої перевірки був використаний акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Детальсервіс» (код ЄДРПОУ 37997840), щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень-червень 2012 року» № 786/22-104/37997840 від 10.08.2012 року, отриманого від Західної МДПІ м. Харкова, та інформацію комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу.

Вказаним актом перевірки встановлено відсутність фактів реального вчинення ТОВ «Детальсервіс» господарських операцій в квітні-червні 2012 року, в зв'язку з чим послуги ТОВ «Детальсервіс», який виступає перевізником не надавались фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7, як експедитору, та відповідно не надавались послуги замовнику-позивачу.

Разом з тим ні із акту перевірки, ні із пояснень представника відповідача неможливо встановити чи дійсно достовірно державним податковим органом встановлено відсутність реального надання послуг по перевезенню товарно-матеріальних цінностей, оскільки невідомо чи приймались відповідні податкові повідомлення-рішення відносно ТОВ «Детальсервіс», а якщо приймались були вони оскаржені чи ні.

Право позивача на податковий кредит не залежить від діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, тим більше від діяльності ТОВ «Детальсервіс», наявності чи відсутності у останнього кваліфікованого персоналу, незначного штату працюючих, відсутності достатніх основних засобів, у тому числі транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів.

Враховуючи встановлені обставини суд приходить до висновку, що позивач цілком правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними із фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, та ОСОБА_7, тому в цій частині необхідно визнати неправомірними податкові повідомлення-рішення № 0000042301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 113450 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 90760 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 22690 грн., та № 0000062301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 37683 грн.

Також позивачем укладені:

-договір купівлі-продажу № 13/12-1 від 01.03.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат»;

-договір купівлі-продажу № 19/04-К від 27.04.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія»;

-договір купівлі-продажу № ПКПФ1 від 30.04.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат».

Згідно вказаних договорів купівлі-продажу позивач придбав у продавців бензин, дизпаливо, крохмал, та інші товарно-матеріальні цінності.

Бензин, дизпаливо являються підакцизними товарами, по яких позивачем отримані податкові накладні № 39 від 30.03.2012 року, № 11 від 30.04.2012 року, № 10 від 31.05.2012 року.

Відповідно до частини 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Перевіркою встановлено, що податкові накладні № 39 від 30.03.2012 року, № 11 від 30.04.2012 року, № 10 від 31.05.2012 року на підставі яких позивач сформував частково свій податковий кредит за звітні податкові періоди відсутні у «Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 року.

Згідно абзаців 9, 11, 12 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Оскільки податкові накладні № 39 від 30.03.2012 року, № 11 від 30.04.2012 року, № 10 від 31.05.2012 року відсутні у «Єдиному реєстрі податкових накладних», позивач не мав права віднести суми податку на додану вартість вказані у них до податкового кредиту звітних періодів.

Представниками позивача при розгляді справи не надано доказів того, що вказані податкові накладні внесені продавцями підакцизних товарів до «Єдиного реєстру податкових накладних», а також не надано доказів звернення позивача до державного податкового органу із скаргою на таких постачальників.

В зв'язку з такими обставинами суд не вправі визнати протиправними податкові повідомлення-рішення № 0000042301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 113450 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 90760 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 22690 грн., та № 0000062301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 37683 грн., в цій частині.

Крім того як зазначено у акті перевірки, перевіркою встановлено, що товари отримані згідно податкових накладних № 4 від 30.04.2012 року, № 9 від 30.04.2012 року, № 12 від 30.04.2012 року, № 13 від 30.04.2012 року, № 4 від 27.06.2012 року, № 257 від 30.04.2012 року є товарами ввезеними на митну територію України.

При цьому у акті перевірки вказано, що такі обставини встановлені на підставі аналізу придбаних у перевіряємому періоді аналогічних товарів.

Що це за аналіз, яким чином він проводився, як зафіксовано результати такого аналізу, представником відповідача не пояснено, у акті перевірки не зазначено.

Крім того перевіркою встановлено, що у вказаних податкових накладних всупереч вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України не зазначені у рядку 4 коди товару згідно з УКТ ЗЕД.

Такий висновок зроблено на підставі висновку про те, що товари отримані згідно податкових накладних № 4 від 30.04.2012 року, № 9 від 30.04.2012 року, № 12 від 30.04.2012 року, № 13 від 30.04.2012 року, № 4 від 27.06.2012 року, № 257 від 30.04.2012 року є товарами ввезеними на митну територію України, але такий висновок у судовому засіданні свого підтвердження не знайшов.

Тому суд вважає, що так як достовірно не встановлено, що товари закуплені позивачем згідно вказаних податкових накладних є ввезеними на митну територію України, відповідно продавці не зобов'язані були зазначати у них коди товару згідно з УКТ ЗЕД.

За таких обставин необхідно визнати протиправними в частині податкові повідомлення-рішення № 0000042301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 113450 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 90760 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 22690 грн., та № 0000062301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 37683 грн.

Позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість у квітні 2012 року на суму 446 грн., згідно податкової накладної виданої ТОВ «Промислові мастила», оскільки позивач двічі включив суму податку на додану вартість у податкову декларацію, а саме: за березень 2012 року та квітень 2012 року.

Позивачем укладений договір надання послуг організації перевезення вантажів транспортними засобами № 13/07 від 13.07.2012 року, укладеного із ПАТ «Промметалургмаш». Суму податку на додану вартість на підставі отриманої податкової накладної № 14 від 21.06.2012 року позивач відніс до податкового кредиту.

Помилка у написанні виду договору продавцем та дата підписання договору після дати надання податкової накладної не можуть слугувати підставою для визнання договору таким, що не відбувся реально.

Відсутність товарно-транспортних накладних, актів надання послуг не може свідчити про нереальність виконання договору та надання послуг.

За таких обставин є підстави визнати протиправними в частині податкові повідомлення-рішення № 0000042301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 113450 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 90760 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 22690 грн., та № 0000062301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 37683 грн.

Що стосується безпідставного віднесення суми податку на додану вартість згідно податкових накладних складених з порушенням податкового законодавства, за договором поставки № 57/1-П від 11.07.2012 року, укладеним товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та ТОВ «Аерок», то суд виходить з такого.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що із наданих до перевірки накладних, товарно-транспортних накладних та податкових накладних за вересень 2012 року вбачається, що показники щодо кількості отриманого товару, ціни та компенсації доставки відрізняються, в зв'язку з чим необхідно було зробити розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 26.09.2012 року № 1651.

Разом з тим відповідач у акті перевірки не зазначає в чому полягає така різниця у показниках, у яких конкретно документах, та чи вірно складена сама податков накладна.

За таких обставин неможливо визначити чи було порушення податкового законодавства з боку позивача при віднесенні суми податку на додану вартість до податкового кредиту, тому в цій частині податкові повідомлення-рішення по податку на додану вартість необхідно визнати протиправними.

Помилки у написанні виду договору продавцем у податкових накладних № 989 від 13.07.2012 року, № 1512 від 20.07.2012 року, № 523 від 10.09.2012 року, № 1651 від 26.09.2012 року не можуть слугувати підставою для визнання договору таким, що не відбувся реально, та відсутності права позивача для віднесення сум податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних до податкового кредиту за звітні податкові періоди.

Суд вважає помилковим висновок державного податкового органу про те, що у липні 2012 року позивач безпідставно відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною, виписаною на виконання умов договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат» та додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року, оскільки об'єкти суборенди у травні 2012 року не використовувалися, що підтверджується відповідними наказами, а також даними бухгалтерського обліку та статистичної звітності.

Виконання умов договору, порядок оплати вартості суборенди є виключно компетенцією суб'єктів господарювання.

Податковим кодексом України не встановлено обмежень щодо віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за звітні періоди в зв'язку із відсутністю документів які б підтверджували підстави збільшення орендної плати в травні 2012 року окрім листа № 1/49-1 від 27.04.2012 року, та в зв'язку з тим, що не було безпосереднього використання об'єктів суборенди у звітному періоді.

Крім того представником відповідача не було надано пояснень щодо того які ж все-таки документи можуть бути взяті до уваги крім листа № 1/49-1 від 27.04.2012 року.

За таких обставин є підстави визнати протиправними в частині податкові повідомлення-рішення № 0000042301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 113450 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 90760 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 22690 грн., та № 0000062301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 37683 грн.

Згідно підпункту а) пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Так як позивач та особи, які надавали послуги експедирування, доставку та продаж товарів є платниками податку на додану вартість, господарські операції по наданню послуг є об'єктом оподаткування таким податком, тому позивач та постачальники послуг і товарів провели оподаткування вартості послуг згідно із базою оподаткування за ставками встановленими Законом.

Підпунктами 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із визначених способів.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи, що постачання та продаж товару постачальниками та продавцями відбулося, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, відповідно у них виник обов'язок по формуванню податкових зобов'язань, та складенню податкових накладних, тому постачальники та продавці склали податкові накладні, та надали позивачу як покупцю товару.

Позивач отримані податкові накладні відображав у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Згідно із підпунктом а) пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В зв'язку з тим, що позивач отримав від продавців та постачальників податкові накладні, тому право на податковий кредит у нього виникло відповідно за відповідні звітні податкові періоди.

Оскільки позивач є платником податку на додану вартість, придбав у постачальників та продавців послуги та товар і у нього виникло право на податковий кредит, він на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит, та подав до державного податкового органу за місцем свого розташування податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні податкові періоди.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналізуючи вказані норми Податкового кодексу України, встановлені обставини по справі, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна, за умови придбання товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, в зв'язку з чим вважає, що позивач сформував податковий кредит в частині у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представника відповідача виходячи із такого.

Із пояснень представника позивача судом встановлено, що закуплений товар позивач використовував у своїй господарській діяльності, що об'єктивно підтверджується доданими до матеріалів справи копіями відповідних документів.

Відповідачем при проведенні перевірки не встановлено інших джерел можливого надходження товару до позивача, хоча позивач проводив свою господарську діяльність з використанням саме такого товару після його отримання за договорами поставки та купівлі-продажу.

Державним податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, оформлених при виконанні зазначених договорів поставки та купівлі-продажу, не відповідають дійсності.

Відсутність сертифікатів якості на товар, актів прийому-передачі товару, наявність певних недоліків у досліджених первинних документах, не є достатніми підставами для визнання господарських операцій такими, що не відбулися реально.

Право позивача на податковий кредит не залежить від діяльності інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатись установленою.

Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що намір сторін у досліджених договорах, щодо вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за досліджених обставин у судовому засіданні свого підтвердження не знайшов.

Доказів того, що укладені договори поставки та купівлі-продажу є такими, що не мають реальних наслідків відповідачем не надано, у акті перевірки не наведено.

Враховуючи, що у податкових повідомленнях-рішеннях № 0000042301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 113450 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 90760 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 22690 грн., та № 0000062301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 37683 грн., є неправомірні суми збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість, суд не вправі проводити розрахунки та визначати в грошову виразі в якій частині такі податкові повідомлення-рішення є неправомірними, а в якій відповідають нормам податкового законодавства. За таких обставин суд вважає, що такі повідомлення-рішення необхідно визнати неправомірними та скасувати в цілому.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000022301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 694970 грн., то суд вважає, що воно є протиправним та підлягає скасуванню з таких підстав.

Стаття 138 Податкового кодексу України регулює питання складу витрат та порядку їх визнання, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так як у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження висновки відповідача про нереальність договорів поставки послуг та договорів купівлі-продажу, суд вважає, що позивач правомірно відніс витрати понесені у зв'язку з придбанням товару за вказаними договорами до складу витрат по податку на прибуток підприємств.

Суд вважає помилковим висновок державного податкового органу про те, що у липні 2012 року позивач безпідставно відніс до витрат з податку на прибуток нараховані суми на виконання умов договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» та товариством з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат» та додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року, оскільки об'єкти суборенди у травні 2012 року не використовувалися, що підтверджується відповідними наказами, а також даними бухгалтерського обліку та статистичної звітності.

Виконання умов договору, порядок оплати вартості суборенди є виключно компетенцією суб'єктів господарювання.

Податковим кодексом України не встановлено обмежень щодо віднесення суми витрат за вказаним договором до витрат з податку на прибуток в зв'язку із відсутністю документів які б підтверджували підстави збільшення орендної плати в травні 2012 року окрім листа № 1/49-1 від 27.04.2012 року, та в зв'язку з тим, що не було безпосереднього використання об'єктів суборенди у звітному періоді.

Крім того представником відповідача не було надано пояснень щодо того які ж все-таки документи можуть бути взяті до уваги за таких умов крім листа № 1/49-1 від 27.04.2012 року.

Податкове повідомлення-рішення № 00000032301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем із збору за спеціальне використання води в розмірі 415996,44 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 332797,15 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 83199,29 грн., є протиправним та підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

На підставі договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року та додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року користувачем водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води є позивач.

Згідно дозволу на спецводокористування № 002292 від 21.07.2009 року виданому товариству з обмеженою відповідальністю «Понінківський картонно-паперовий комбінат» зазначено, що передача води іншим водокористувачам забороняється, тоді як фактично водою користується товариство з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» на підставі договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року та додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору суборенди № 1-01/03 від 01.03.2012 року та є власником водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води.

Податковим кодексом України, зокрема розділом XVI (збір за спеціальне використання води) не забороняється передача об'єктів для відбору і використання води іншим суб'єктам господарювання.

Якщо дозволом на спецводокористування № 002292 від 21.07.2009 року передача води іншим водокористувачам забороняється, то це питання повинно регулюватися не законодавством про оподаткування, а законодавством яке регулює питання дозвільної системи України.

Крім того представниками позивача в судовому засіданні надано копію дозволу на спеціальне водокористування виданого на ім'я товариства з обмеженою відповідальністю «Понінківська картонно-паперова фабрика» № 003185 від 27.06.2012 року.

Також є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення № 00000052301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 510 грн., за ненадання до перевірки копій документів.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом,-тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Аналіз зазначеної норми Податкового кодексу України на підставі якої прийняте податкове повідомлення-рішення № 00000052301 від 28 січня 2013 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 510 грн., дає суду підставу зробити висновок про те, що накладення штрафу можливе тільки у випадку коли платник податків зовсім не надає первинні документи облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інші документи з питань обчислення і сплати податків та зборів контролюючому органу при проведенні перевірки.

У випадку коли позивач надав посадовим особам державного податкового органу всі наявні документи для проведення перевірки, ненадання їх копій не є порушенням в розумінні пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Дослідження письмових запитів відповідача про надання копій документів свідчить про те, що жоден із них не містить конкретного переліку документів які хоче отримати відповідач.

За таких обставин суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000022301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 694970 грн., № 0000042301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в розмірі 113450 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 90760 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 22690 грн., № 0000062301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у розмірі 37683 грн., № 00000032301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем із збору за спеціальне використання води в розмірі 415996,44 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 332797,15 грн., та застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 83199,29 грн., податкове повідомлення-рішення № 00000052301 від 28 січня 2013 року, яким відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 510 грн., необхідно визнати протиправними та скасувати.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні, тому його необхідно задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 16, 20, 54, 58, 86, 138, 139, 187, 188, 189, 193, 194, 198, 201 ПК України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000022301 від 28.01.2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" смт. Понінка Полонського району Хмельницької області зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 694970 грн., (шістсот дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот сімдесят гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000032301 від 28.01.2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" смт. Понінка Полонського району Хмельницької області збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання води в розмірі 332797,15 грн., (триста тридцять дві тисячі сімсот дев'яносто сім гривень п'ятнадцять копійок) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 83199,29 грн., (вісімдесят три тисячі сто дев'яносто дев'ять гривень двадцять дев'ять копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000042301 від 28.01.2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" смт. Понінка Полонського району Хмельницької області збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 90760 грн., (дев'яносто тисяч сімсот шістдесят гривень) та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 22690 грн., (двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000052301 від 28.01.2013 року, яким до товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" смт. Понінка Полонського району Хмельницької області застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн., (п'ятсот десять гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області № 0000062301 від 28.01.2013 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика" смт. Понінка Полонського району Хмельницької області зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 37683 грн., (тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят три гривні).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2013 року

Суддя/підпис/В.К. Блонський"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський