Рішення № 31418882, 23.05.2013, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 120/1247/12року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Янчковської Ю.В.,

представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, звернулася в червні 2012 року до суду із позовною заявою до ОСОБА_7 та з урахуванням уточнення до позову остаточно просила ухвалити рішення, яким поділити спільне сумісне майно подружжя шляхом визнання права власності та поділу в натурі торгівельного павільйону № 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; визнання права власності на будівельні матеріали, використані у процесі будівництва трьохповерхової споруди, двох двоповерхових споруд, семи дерев'яних вагончиків з інфраструктурою, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, Обслуговуючий кооператив «Династія», смт. Новий Світ, м. Судак, із відповідною їх грошовою компенсацією в сумі 400000,00 грн.; стягнення грошової компенсації вартості належної позивачці частки автомобіля марки ВАЗ 21043 в розмірі 6154,49 грн. та автомобільного причепу в розмірі 6000,00 грн.; визнання права власності та поділу в натурі предметів побуту (меблів, побутової техніки тощо), які знаходяться у квартирі АДРЕСА_4, та не зданих у експлуатацію будівлі та господарських спорудах, розташованих по АДРЕСА_3, Обслуговуючий кооператив «Династія», смт. Новий Світ, м. Судак.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони у справі з 30 вересня 1995 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 07 грудня 2012 року. Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час шлюбу сторонами придбано майно, питання про поділ якого позивачка ставить у позовній заяві.

Від добровільного проведення поділу майна, відповідач відмовляється, в зв'язку з чим, позивачка на підставі ч. 2 ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України звернулася до суду із вказаними позовними вимогами.

Представники позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, наполягали на його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала частково, надавши письмові заперечення проти позовних вимог щодо торгівельного павільйону, незданих в експлуатацію будівель та причепу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановлену цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим у відповідності до норм цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України зазначено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом роз'яснювалось сторонам, представникам сторін положення ст.ст. 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 30 вересня 1995 року, згідно актового запису № 54, складеного виконавчим комітетом Зуйської селищної ради Білогірського району Автономної Республіки Крим, який було розірвано на підставі рішення Судацького міського суду від 07 грудня 2012 року (арк. справи 6, 292).

Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (арк. справи 7, 8).

Під час перебування у шлюбі сторони набули право власності на певне майно, зокрема:

- автомобіль ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, причіп АП-900, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2006, про що свідчить довідка ОРЕР ДАІ по обслуговуванню міст Феодосії, Судака та Кіровського району № 11/М/4-1893 від 22 травня 2012 року (арк. справи 13, 35, );

- будівельні матеріали, використані у процесі будівництва будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, Обслуговуючий кооператив «Династія», смт. Новий Світ, м. Судак, факт чого підтверджується листами виконавчого комітету Новосвітської селищної ради м. Судака № С-1/84/2, № 02-14/337 від 23 травня 2012 року та зафіксовано актом № 13 комісії по обстеженню будівельних об'єктів від 22 травня 2012 року (арк. справи 9-11, 14).

На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Заводом шампанських вин «Новий Світ» 09 вересня 1997 року, ОСОБА_7, ОСОБА_4., ОСОБА_5 приватизовано квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, м. Судак (арк. справи 36).

Виконавчим комітетом Новосвітської селищної ради м. Судака прийнято рішення № 120 від 08 грудня 2011 року «Про видачу свідоцтва про право власності ФОП ОСОБА_7 на об'єкт нерухомості - торговий павільйон № 2, розташований за адресою: АДРЕСА_2, згідно якого вирішено видати свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт нерухомості та зобов'язано ФОП ОСОБА_7 здійснити державну реєстрацію на нього.

14 грудня 2011 року ФОП ОСОБА_7 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю торгового павільйону № 2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (арк. справи 86-87).

Рішенням Судацького міського суду від 19 листопада 2012 року визнано за ОСОБА_9 право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю торгового павільйону № 2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2; скасовано рішення виконавчого комітету Новосвітської селищної ради м. Судака № 120 від 08 грудня 2011 року в частині оформлення та реєстрації права власності за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 об'єкта нерухомості - торгового павільйону № 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2; скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю торгового павільйону № 2, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, видане 14 грудня 2011 року в частині його видачі на ім'я ОСОБА_7

Зазначені обставини підтверджуються наданими доказами, які перевірені судом в їх сукупності, та сторонами не оспорюються.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст. 70 СК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Крім того, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути

реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Згідно з положеннями п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що право власності на жилий будинок виникає лише з моменту прийняття його в експлуатацію та державної реєстрації. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, ураховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, та технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. В іншому випадку за цими особами може бути визнано право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин справи залишити його одній з сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Крім того, у відповідності ч. ч. 3, 6 ст. 130 ЦПК України, для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду та якщо спір не врегульовано у зазначеному порядку, суд уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1930/1931/1932/1933/1934/1935 від 28 грудня 2012 року, зокрема, визначити вартість будівельних матеріалів, використаних у процесі будівництва будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, Обслуговуючий кооператив «Династія», смт. Новий Світ, м. Судак, не надається можливим. Аналогічні обставини встановлені повідомленням № 151 від 10 квітня 2013 року (арк. справи 171-203, 280).

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 1937 від 02 січня 2013 року та повідомлення № 153 від 17 квітня 2013 року визначити вартість причепу АП-900, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2006 - не можливо (арк. справи 223-233, 284-285).

З урахуванням встановлених обставин, приписів закону, які регулюють спірні правовідносини, меж заявлених позовних вимог та недосягнення між сторонами згоди дійсної вартості певного майна та поведінки відповідача щодо ненадання об'єктів дослідження, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку: будівельних матеріалів, використаних у процесі будівництва будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, Обслуговуючий кооператив «Династія», смт. Новий Світ, м. Судак, предметів побуту (меблів, побутової техніки тощо), які знаходяться за вказаною адресою та причепу АП-900, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2006.

Разом з цим, суд за наведених обставин не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині поділу та стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації вартості належної їй частки вказаних будівельних матеріалів, використаних у процесі будівництва будинку та господарських споруд, предметів побуту (меблів, побутової техніки тощо), які знаходяться за вказаною адресою та причепу.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 1936 від 21 грудня 2012 року в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, м. Судак, виявлено та зафіксовано наявність предметів побуту (меблів, побутової техніки тощо) загальна ринкова вартість, яких з урахуванням їх стану становить 37032,62 грн. (арк. справи 152-167).

З огляду на наявність зазначеного висновку експертизи та фактичним визнанням відповідачем позову в частині поділу та визнання права власності на предмети побуту (меблі, побутову техніку тощо), які знаходяться у даній квартирі, суд вважає ці позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню із відповідною грошовою компенсацією різниці вартості ідеальних часток у вказаному майні.

З урахуванням домовленості сторін та наявності висновку автотоварознавчої експертизи № 1937 від 02 січня 2013 року, яким визначено ринкову вартість автомобіля ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, в розмірі 12308,99 грн. (арк. справи 223-233), суд дійшов висновку до задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації вартості належної їй частки вказаного автомобіля в розмірі 6154,49 грн. із відповідним припиненням права спільної сумісної власності сторін на автомобіль.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання права власності та поділу в натурі торгівельного павільйону № 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, суд не може не враховувати наявність рішення Судацького міського суду від 19 листопада 2012 року, за яким ОСОБА_7 позбавлений права власності на вказане нерухоме майно, та наявність приписів ст. ст. 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України, згідно з якими майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

При такому положенні, з урахуванням, зокрема, п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 листопада 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи всі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, оскільки її права є порушеними, а тому підлягають захисту.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене суд стягує з відповідача на користь позивачки судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та проведенням судових експертиз, понесені позивачкою при зверненні до суду пропорційно задоволених позовних вимог, в розмірі 8153,20 грн.

Разом з цим, з урахуванням вартості предмету позовних вимог суд вважає необхідним стягнути в дохід держави недоплачений судовий збір з ОСОБА_7 у розмірі 1609,50 грн. та ОСОБА_4 у розмірі 1394,90 грн., з огляду на вже сплачені кошти.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 60, 69, 70 СК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку будівельних матеріалів, використаних у процесі будівництва будинку та господарських споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, Обслуговуючий кооператив «Династія»,

смт. Новий Світ, м. Судак, Автономна Республіка Крим, залишивши їх 1/2 частку ОСОБА_7.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку предметів побуту (меблів, побутової техніки тощо), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, Обслуговуючий кооператив «Династія», смт. Новий Світ, м. Судак, Автономна Республіка Крим, залишивши їх 1/2 частку ОСОБА_7.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку причепу АП-900, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2006, залишивши його 1/2 частку ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості належної їй частки автомобіля марки ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, в розмірі 6154,49 грн.

Припинити право спільної сумісної власності сторін на автомобіль марки ВАЗ 21043, реєстраційний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску.

Виділити в натурі та визнати за ОСОБА_4 право власності на холодильник «LG» моделі GR-459GTКА вартістю 3000,00 грн., картину автора Пугачової, 2000 року вартістю 1800,00 грн., софу (диван) вартістю 2475,00 грн., стіл журнальний вартістю 495,00 грн., килим підлоговий вартістю 500,00 грн., стінку меблеву чотирьохсекційну вартістю 1500,00 грн., кондиціонер «Samsung» моделі AQ09A1ME вартістю 500,00 грн., складальну систему для дітей вартістю 2200,00 грн., складальну систему для дітей вартістю 2750,00 грн., гідромасажний душовой бокс вартістю 3000,00 грн., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, м. Судак, Автономна Республіка Крим, та визначені у висновку судової товарознавчої експертизи № 1936 від 21 грудня 2012 року.

Виділити в натурі та визнати за ОСОБА_7 право власності на телевізор «KONIKA» вартістю 750,00 грн., мікрохвильову піч «LG» моделі MH-6346HQMS вартістю 760,00 грн., диван-ліжко вартістю 1875,00 грн., набір меблів для кухні вартістю 500,00 грн., набір меблів для кухні вартістю 12000,00 грн., вентилятор «UFO» моделі ATSFI-02 вартістю 547,62 грн., телевізор «Samsung» моделі CS-29K30ZQQ вартістю 1500,00 грн., тумбу під телевізор вартістю 120,00 грн., вішалку для одягу вартістю 360,00 грн., шафу для одягу та білизни вартістю 400,00 грн., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, м. Судак, Автономна Республіка Крим, та визначені у висновку судової товарознавчої експертизи № 1936 від 21 грудня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію різниці вартості ідеальних часток предметів побуту (меблів, побутової техніки тощо), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, м. Судак, Автономна Республіка Крим, у розмірі 592,62 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору та проведенням судових експертиз в розмірі 8153,20 грн.

Стягнути в дохід держави з ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1609,50 грн. та ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1394,90 грн. на розрахунковий рахунок - 31210206700031, одержувач: Державний бюджет м. Судака, ЄДРПОУ - 34740672, банк - ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО - 824026, призначення платежу: «Судовий збір», код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя М. Сич