Рішення № 3141881, 06.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/488

06.02.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Тельф»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «АНП - інвест»

Про

стягнення 1 290 442,83 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача : Даниленко Є.В.- представник за довіреністю № 120 від 03.12.2008 року;

Від відповідача Зацарний О.І.- представник за довіреністю № 338/4 від 23.12.2008 року;

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тельф»до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНП - Інвест» про стягнення 1 290 442,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2008 р. порушено провадження у справі № 37/488, розгляд справи було призначено на 19.01.2009 року о 10-45.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2009 року подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути 192070,23 грн. –пеню та 3 % річних від простроченої суми. Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Крім того, позивачем подано заяву про накладення арешту на все майно та грошові кошти відповідача.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подане клопотання про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти, що належать відповідачу, можуть зникнути, зменшитись або можуть бути передані іншим особам.

Представник відповідача 19.01.2009 року в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/488 від 08.12.2008 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2009 року розгляд справи відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 02.02.2009 року оголошувалась перерва до 06.02.2009 року, про що представники сторін були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2009 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа № 37/488 у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.02.2009 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНП - Інвест»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тельф»був укладений договір поставки нафтопродуктів № ДП-14-08 від 22.07.2008 року та додаткові угоди до нього № 2-1 від 23.07.2008 року, № 2-2 від 23.07.2008 року, № 3-1 від 05.09.2008 року та 3-2 від 05.09. 2008 року (далі договір та додаткові угоди).

Умови Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Тельф» згідно з зазначеними додатковими угодами та актами приймання-передачі нафтопродуктів: №2-1(1) від 27.07.2008 року, № 2-1(2) від 28.07.2008 року, № 2-1(3) від 30.07.2008 року, № 2-1(4) від 30.07.2008 року, № 2-1(5) від 01.08.2008 року, №2-2(1) від 28.07.2008 року, № 2-2(2) від 30.07.2008 року, № 3-1 від 06.09.2008 року, № 3-2 від 06.09.08 та № 3-3 від 06.09.2008 року, поставило відповідачу нафтопродуктів на загальну суму 28 912 678,31 грн.

Згідно з пунктом 5.2. зазначеного договору та пунктом 4 додаткових угод до нього № 2-1 від 23.07.2008 року, № 2-2 від 23.07.2008 року, № 3-1 від 05.09.2008 року та № 3-2 від 05.09.2008 року відповідач зобов'язався сплатити ТОВ «Тельф»вартість поставлених нафтопродуктів протягом 14 календарних днів з моменту поставки (додаткові угоди № 2-1 від 23.07.2008 року, № 2-2 від 23.07.2008 року) та протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки (додаткові угоди № 3-1 від 05.09.2008 року та № 3-2 від 05.09.2008 року.

В зв’язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманих нафтопродуктів позивач просить стягнути з відповідача 170729,09 грн. пені та 21341,14 грн. –3 % річних за весь час прострочення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Тельф»доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманих нафтопродуктів (п. 4 додаткових угод), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору прострочив виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 21341,14 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач на підставі п. 7.3 договору просить стягнути з відповідача пеню, яка за обґрунтованим розрахунками позивача становить 170729,09 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.3 договору сторони погодили, що за невиконання грошових зобов’язань покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від своєчасно несплаченої суми за кожний день прострочення за весь період порушення виконання зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов’язань в розмірі 170729,09 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того суд зазначає, що відповідно до інформаціного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством. Як вбачається з матеріалів справи, позивач під час вирішення спору по даній справі зменшив суму позову та просив стягнути з відповідача 192070,23 грн. Дана заява була прийнята судом до розгляду, а отже в даному випдадку має місце нова ціна позову –192070,23 грн. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ціни позову по даній справі, розмір державного мита, який підлягає стягненню з відповідача на користь становить 1920,70 грн., а зайво сплачене державне мито в розмірі 10983,73 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 614, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНП-ІНВЕСТ»(01133, м. Київ, вул. Кутузова, 13 код 34882337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тельф»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,11, код 34808845) 170729,09 грн. - пені, 21341,14 грн. –3 % річних від простроченої суми, 1920,70 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Тельф»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,11, код 34808845) з Державного бюджету України державне мито в сумі 10983,73 грн., що перераховане платіжним дорученням № 1058 від 03.12.2008 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 19.02.2009 року