Рішення № 3141826, 19.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2009 р.

Справа № 46/218

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю центра упровадження високих технологій “Ноябрь-95”

До

Колективного підприємства “Госптовари”

Про

стягнення 1 167,93 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивача

не з’явився

Від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій “Ноябрь-95” звернулося до суду з позовом від 20.10.2008 р. № 340-юр про стягнення з Колективного підприємства “Госптовари” 609,78 грн. заборгованості за товари, що були передані відповідачеві у власність на підставі договору поставки № 15/1 від 15.05.2007 р.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/218 від 05.12.2008 р., яку призначено до розгляду на 19.01.2009 р.

14.01.2009 р. від позивача до суду надійшло клопотання № 408-юр від 13.01.2009 р. про розгляд справи за відсутності представника, до якого приєднано документи, що вимагалися ухвалою про порушення провадження у справі.

У судове засідання, призначене на 19.01.2009 р., відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали № 46/218 від 05.12.2008 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене, зважаючи на клопотання позивача та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Як слідує з позовної заяви позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю центра упровадження високих технологій “Ноябрь-95” про стягнення з Колективного підприємства “Госптовари” 609,78 грн. мотивовані невиконання відповідачем обов’язку з оплати переданих йому у власність товарів. На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору, видаткової накладної, якою стверджується передача товару, рахунку-фактури, вимоги про сплату боргу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

15.03.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю центр упровадження високих технологій “Ноябрь-95” в якості постачальника та Колективне підприємство “Госптовари” в якості покупця укладено договір поставки № 15/1, за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) —прийняти і оплатити лакофарбову продукцію в асортименті в порядку та на умовах даного договору.

У п. 2.2 вказаної угоди сторони погодили, що поставка товару проводиться окремими партіями. Найменування, асортимент, ціна і кількість товару в окремій партії визначається в підписаних сторонами накладних, що оформлюються постачальником на основі замовлення на поставку продукції.

Згідно з п. 2.4 договору оплата кожної партії товару проводиться по факту поставки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на основі рахунку, згідно з реквізитами, вказаними в розділі 12 угоди або шляхом внесення грошових коштів до каси постачальника.

Відповідно до п. 3.2 договору від 15.03.2007 р. підписання видаткової накладної покупцем свідчить про фактичну передачу товару, що є датою його поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За твердженнями позивача в рамках договору від 15.03.2007 р. відповідачу 10.11.2007 р. передано у власність товар (лакофарбові вироби) загальною вартістю 609,78 грн.

Дані твердження позивача про поставку відповідачеві товарів знаходять підтвердження в матеріалах справи, де містяться копії видаткової накладеної на суму 609,78 грн. № 6313 від 10.11.2007 р. з підписами уповноважених осіб та відтисками печаток сторін, оригінали якої було оглянуті у судовому засіданні.

З матеріалів справи слідує, що поряд з накладною № 6313 від 10.11.2007 р. позивач виписав відповідачеві рахунок-фактуру № 968 від 10.11.2007 р. на суму 609,78 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача за поставлений товар відповідач не розрахувався.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Виходячи з умов договору поставки № 15/1, інший порядок оплати товару, ніж по факту поставки, тобто після переходу права власності на нього, сторонами встановлений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача.

Отже, судом встановлено, що в рамках договору № 15/1 від 15.03.2007 р. відповідач прийняв у власність належний позивачеві товар на суму 609,78 грн., але не оплатив його вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі, заявленій до стягнення.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 558,15 грн. пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з п. 7.1 договору за невиконання своїх зобов’язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

У п. 7.3 договору від 15.03.2007 р. передбачено, що за порушення строків оплати за поставлений товар, при умові відстрочення платежу, покупець виплачує постачальнику за кожен день прострочення штрафні санкції в розмірі 0,5 % від суми недоплаченого товару, починаючи з дня, наступного за днем виникнення прострочення і по день погашення заборгованості включно.

Приймаючи до уваги положення договору від 15.03.2007 р. та норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення штрафу є такими, що заявлені правомірно. Разом з тим, при розрахунку розміру пені позивачем не враховано норми Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, де встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1). При цьому, згідно зі ст. 3 цього правового акту, розмір пені, передбачений ст. 1 даного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до уточненого розрахунку пені за період з 11.11.2007 р. по 10.05.2008 р. (182 календарних дні) розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача за порушення грошового зобов’язання перед позивачем, становить 58,01 грн.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а судові витрати, що їх слід стягнути з відповідача на користь позивача —перерахуванню пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Колективного підприємства “Госптовари” (02088, м. Київ, вул. Леніна, 21, ідентифікаційний код 24255489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю центра упровадження високих технологій “Ноябрь-95” (49000, м. Донецьк, вул. Криворізька, 22-б, к. 13, ідентифікаційний код 21864549, адреса для листування: 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Канатна, 128) 609 (шістсот дев’ять) грн. 78 коп. боргу, 58 (п’ятдесят вісім) грн. 01 коп. пені, 53 (п’ятдесят три) грн. 25 коп. державного мита та 61 (шістдесят одну) грн. 61 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

Справа № 46/218

19.01.09