Рішення № 3141766, 26.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2009 р.

Справа № 46/210

За позовом

Державного підприємства Завод “Арсенал”

До

Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційні бізнес-технології”

Про

стягнення 3 664,51 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивача

Недашківська О.В. —представник за довіреністю від 27.12.2008 р. № 35-54/123

Від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2008 року Державне підприємство Завод “Арсенал” звернулося до суду з позовом від 06.11.2008 р. № 84-7/487 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційні бізнес-технології” 3 333,54 грн. заборгованості за виготовлену та поставлену продукцію згідно з умовами договору № 9-И/12-53-08 від 09.02.2008 р. та 330,97 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/210 від 04.12.2008 р., яку призначено до розгляду на 12.01.2009 р.

31.12.2008 р. від позивача до суду надійшло клопотання № 84-7/512 від 30.12.2008 р. про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 12.01.2009 р. представник відповідача та позивача не прибули, документів на виконання вимог ухвали від 04.12.2008 р. не надали.

Ухвалою від 12.01.2009 р. розгляд справи було відкладено на 26.01.2009 р.

У судове засідання, що відбулося 26.01.2009 р., відповідач повторно уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/210 від 04.12.2008 р. та 12.01.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

В ході розгляду спору по суті представник Державного підприємства Завод “Арсенал” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 3 333,54 грн. боргу, що складає вартість виготовленої, але не оплаченої продукції та 330,97 грн. пені.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати виготовлених за його замовленням вузлів та інструментів на умовах угоди від 09.02.2008 р. № 9-И/12-53-08.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору з додатком, специфікацію, акт здачі-приймання робіт, рахунок-фактуру, претензію про сплату боргу, розрахунок ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

09.02.2008 р. Державне підприємство Завод “Арсенал” в якості виконавця та Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестиційні бізнес-технології” в якості замовника уклали договір № 9-И/12-53-08, за умовами якого замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) зобов’язався виконати роботу з виготовлення окремих вузлів та інструменту (продукцію) згідно з специфікацією, що є невід’ємною частиною договору.

У п. 2.3 договору сторони погодили, що розрахунки за виготовлену продукцію здійснюються шляхом сплати авансу у розмірі 50 % від суми, зазначеній у специфікації та протягом п’яти банківських днів, наступних після підписання технічного акта та акта приймання-передачі виготовленої продукції.

Датою виготовлення продукції, за умовами п. 2.5 даної угоди є дата складання акту приймання-передачі продукції.

Згідно з п. 3.5 договору приймання виконаних робіт оформлюється двостороннім актом. Поставка продукції здійснюється на умовах самовивозу зі складу виконавця.

Відповідно до специфікації № 04025 до договору № 79-И/12-53-08 сторони дійшли до згоди про виготовлення продукції (пробок в асортименті) вартістю 6 667,08 грн.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Аналіз умов договору № 9-И/12-53-08 від 09.02.2008 р. дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (виконавця) та відповідача (замовника) являє собою договір підряду, оскільки за його умовами позивач зобов’язався виконати власними силами та за завданням відповідача (замовника) продукцію та передати результати такого виконання замовникові.

Відповідно до умов договору та рахунку-фактури № 285/12 від 19.02.2008 р. відповідач перерахував позивачеві 3 333,54 грн. авансу.

За твердженнями позивача результати виготовлення підприємством продукції були прийняті відповідачем, що стверджується актом здачі-приймання робіт по договору № 9-И/12-53-08 від 09.02.2008 р.

Згідно з даним актом сторони підтверджують, що станом на 23.04.2008 р. роботи з виготовлення окремих вузлів та інструментів за специфікацією № 04025 загальною вартістю 6 667,08 грн. виконані в повному обсязі, відповідають умовам договору та належним чином оформлені, а замовник не має претензій до виконавця. За даним актом відповідач має перерахувати позивачеві 3 333,54 грн. вартості продукції з оглядку на сплату авансу у сумі 3 333,54 грн.

На решту вартості виготовленої продукції позивач виставив відповідачеві рахунок-фактуру № 723/12 від 23.04.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи акт здачі-приймання робіт не підписаний з боку відповідача, але був надісланий на його адресу разом з рахунком-фактурою № 723/12 та отриманий ним 12.05.2009 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Згідно з п. 3.4 договору № 9-И/12-53-08 від 09.02.2008 р. у разі мотивованої відмови замовника від приймання робіт, сторони складають двосторонній акт з переліком доробок та строків на їх усунення.

Відповідачем не надано суду вказаного акту або ж своїх заперечень щодо виконаних позивачем робіт, якості продукції тощо.

13.08.2008 р. позивач надіслав відповідачеві претензію № 84-7/326 з вимогою невідкладно перерахувати борг у сумі 3 333,54 грн. Зазначена претензія отримана відповідачем 19.08.2008 р., що підтверджується копію повідомлення про вручення поштового відправлення, оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні. Разом з тим, дана претензія залишена без відповіді та належного реагування.

На цій підставі слід вважати, що відповідач ухиляється від прийняття виконаного до договором від 09.02.2008 р. № 9-И/12-53-08 від позивача.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини справи, якими стверджується наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за договором № 9-И/12-53-08 від 09.02.2008 р., керуючись наведеними нормами чинного законодавства та умова угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 330,97 грн. пені. Обґрунтовуючи вимоги про стягнення пені, позивач посилається на п. 4.4 договору.

У п. 4.4 договору від 09.02.2008 р. передбачено, що за порушення строків кінцевого розрахунку покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно виконаного замовлення за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Зважаючи на те, що в рамках спірних правовідносин позивач та відповідач не виступали покупцем та постачальником, а також з огляду на те, що питання правильності строків виконання замовлення за договором № 9-И/12-53-08 від 09.02.2008 р. не було предметом спору у справі, застосування п. 4.4 договору та стягнення з відповідача пені за цим пунктом є необґрунтованим та безпідставним.

Враховуючі встановлені судом обставини справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати —перерахуванню відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційні бізнес-технології” (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34, ідентифікаційний код 33889079) на користь Державного підприємства Завод “Арсенал” (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, ідентифікаційний код 14310520) 3 333 (три тисячі триста тридцять три) грн. 54 коп. боргу, 92 (дев’яносто дві) грн. 79 коп. державного мита та 107 (сто сім) грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

Справа № 46/210

26.01.09