Рішення № 31417043, 23.05.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-317/11

Номер провадження 22-ц/786/1408/2013

Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О.

Доповідач Пікуль В. П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді : Пікуля В.П.,

суддів : Бондаревської С.М., Триголова В.М.

при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 червня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2010 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Агрокапітал 3000», ОСОБА_1, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість, яка утворилась станом на 16.10.2010 року, у розмірі 4018, 81 грн. за кредитним договором PLQ0GK00000023 від 02.02.2006 року, витрати за надання юридичних послуг та правової допомоги у сумі 1950 грн., а також стягнути в солідарному порядку з обох відповідачів 200 грн.

В ході розгляду справи ПАТ КБ «ПриватБанк» подало уточнену позовну заяву, в якій банк просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість, яка утворилась станом на 11.02.2011 року, у розмірі 43 276,49 грн. за кредитним договором № PLQ0GK00000023 від 02.02.2006 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму у розмірі 1950 грн. за надання юридичних послуг та витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права., окрім того, стягнути з ОСОБА_1, ТОВ «Агрокапітал 3000» солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 200,00 грн.

В обґрунтування позову банком зазначено, що 02.02.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №PLQ0GK00000023, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 48 000 грн., проте, своїх зобов'язань по поверненню кредитних коштів не виконує, у зв'язку з чим утворилась вищезазначена заборгованість. Оскільки ТОВ «Агрокапітал 3000» поручилося за виконання ОСОБА_1 кредитного договору на суму 200 грн., позивач просив стягнути зазначені кошти в солідарному порядку з відповідачів.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25 червня 2011 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено в повному обсязі.

З рішенням суду не погодився ПАТ КБ «ПриватБанк», який його оскаржив, просив скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, вважає, що судом не встановлені відомості з яких можливо дійти висновку, що лист про підвищення відсоткової ставки на зазначену в кредитному договорі адресу не був направлений позивачу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ КБ «ПриватБанк» , ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч.2 ст. 309 ЦПК України, норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон який не поширюється на ці правовідносини , або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом встановлено, що 02.02.2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № PLQ0GK00000023, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 48000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02.02.2026 року.

Відповідно п. 1.1 договору, період сплати щомісячних платежів - з « 14» числа по « 21» число кожного місяця; щомісячно в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 665,10 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат Банка відповідно до умов договору Договору.

Зобов'язання відповідача, ОСОБА_1 забезпечено договором поруки №1285 від 20.10.2007 року, укладеним з поручителем - юридичною особою - ТОВ «Агрокапітал 3000» в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 (розмір поруки - 200 грн.)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що збільшення процентної ставки Банком у порядку, встановленому цим договором можливе за згодою позичальника.

Частиною 3 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядк розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

В той же час, як зазначено у рішенні суду першої інстанції, ОСОБА_1 сплачувалися кошти у відповідності із умовами договору.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновком суду з таких підстав.

Пунктом 2.3.1 Кредитного договору, укладеного сторонами 02 лютого 2006 року встановлено, що збільшення процентної ставки Банком в порядку, встановленому цим Договором, можливе при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше чим на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, установленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк, направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до початку дії зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США, за згодою позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, яким ЦК України доповнено статтею 1056-1, набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Пунктом 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року. Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року (Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Згідно з п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.

Із матеріалів справи вбачається, що банк підвищив відсоткову ставку до 22, 70, згідно умов договору та до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», а саме: 25.12.2008 року і направив ОСОБА_1 відповідне повідомлення.

Крім того, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 травня 2010 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2010 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 грудня 2010 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про зобов'язання відповідача припинити дії, що порушують умови кредитного договору, а також здійснити перерахунок нарахованих процентів за ним, про відшкодування моральної шкоди.

Зокрема, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 31 травня 2010 року встановлено, що банком виконані умови кредитного договору, своєчасно листом від 25.12.2008 року повідомлено про збільшення відсоткової ставки. При розгляді справи позивач не заперечувала факт отримання листа банку.

Згідно із ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Так як ОСОБА_1 не виконувала зобов'язання по договору після підвищення відсоткової ставки, позивач відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України та пунктів 2.3.7., 2.3.3 Договору має право достроково вимагати повернення заборгованості та всієї суми кредиту.

Із наданих суду доказів, зокрема, детального розрахунку заборгованості за договором вбачається, що станом на 11.02.2011 року (в межах заявлених вимог у суді першої інстанції) заборгованість становить 43 214, 17 грн., із них: заборгованість по кредиту 34 681, 56 грн., заборгованість по відсотках 5679, 34 грн., заборгованість по комісії 220 грн., заборгованість по пені 96,30 грн., штраф фіксована частина 500 грн., штраф від суми заборгованості 2 036, 97 грн.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Оскільки з метою забезпечення зобов'язання за даним кредитним договором між позивачем та ТОВ «Агрокапітал 3000» (поручитель) було укладено договір поруки від 20 жовтня 2007 року, відповідно до якого останній, поручився щодо виконання зобов'язання на суму 200 грн. (а.с. 9,10), із ОСОБА_1 підлягає стягнення заборгованість за кредитним договором у сумі 43 014, 17 грн. (43 214, 17 - 200 = 43 014,17), а також із неї та ТОВ «Агрокапітал 3000» у солідарному порядку підлягає стягненню 200 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», слід стягнути - 43 014,17 грн. заборгованості за кредитним договором № PLQ0GK00000023 від 02.02.2006 року, а також із ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокапітал 3000» солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 200 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 84, 88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати

Так, у матеріалах справи мається договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛ ТІ ГРУП» та ПАТ КБ «ПриватБанк» про надання правової допомоги та акт про надання послуг.

Проте, відсутні докази понесених витрат на правову допомогу, зокрема, докази про сплату коштів за надання правової допомоги (квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або іншого банківського документу, касового чеку та ін.). Крім того, відсутні дані щодо участі особи (чи від її імені представників), з якою укладений договір про надання правової допомоги, у судових засіданнях чи вчинення інших процесуальних дій.

В той же час, доручення на представництво інтересів позивача видані працівникам ПАТ КБ «ПирватБанк», які і здійснювали під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій представництво позивача та вчиняли у його інтересах відповідні дії (підписували позовну заяву та доповнення, апеляційну скаргу та інші документи).

Отже, підстави стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача відсутні.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору колегія суддів приходить до такого висновку.

Сума заборгованості яка підлягає стягненню за кредитним договором складає 43 214, 17 грн., тобто сума судового збору, який підлягає стягненню становить 432, 14 грн. (1% від 43 014, 17). Із ОСОБА_1 підлягає стягненню 43 014, 17 грн., що становить 99,5 % від загальної суми боргу, що стягується, а в солідарному порядку із ОСОБА_1 та з ТОВ «Агрокапітал 3000» підлягає стягненню 200 грн., що становить 0, 5 % від загальної суми боргу, що стягується.

Отже, у пропорційному розмірі, за розгляд справи у суді першої інстанції, із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за борг, який стягується лише з неї - 429, 98 грн. (99, 5%), а у частині солідарного стягнення 200 грн. із ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокапітал 3000» - 2, 16 грн. (0,5 %), тобто по 1, 08 грн. (2,16 /2 = 1,08), загальна сума судового збору, яка підлягає стягнення із ОСОБА_1 становить - 431, 06 грн. (429, 98 + 1,08)., із яких 49, 92 грн. на користь позивача і 381, 14 грн. на користь держави, виходячи із розрахунку:

при подачі позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» сплачено судовий збір у сумі 51 грн., тобто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню із ОСОБА_1 - 49, 92 грн., із ТОВ «Агрокапітал 3000» - 1, 08 грн. (51 - 1,08 = 49,92);

недосплачений при подачі позову судовий збір становить 381 грн. 14 коп. (432,14-51 = 381, 14), який підлягає стягненню із відповідача на користь держави.

Сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення при подачі позовної заяви у сумі 120 грн. підлягають стягненню із ОСОБА_1 у розмірі 119, 40 грн. (99,5%), а у частині солідарного стягнення 200 грн. із ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокапітал 3000» - 60 коп. (0,5%), тобто по 30 коп., всього із ОСОБА_1 підлягає стягненню 119, 70 грн. витрат на ІТЗ ( 120 - 0, 30 ).

Витрати по розгляду справи у суді апеляційної інстанції розподіляються наступним чином: стягненню підлягає судовий збір у розмірі 216, 07 грн. (432, 14 /2 = 216, 07), у відсотковому відношенню із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір 214, 99 грн. (99,5%), а у частині солідарного стягнення 200 грн. із ОСОБА_1 та ТОВ «Агрокапітал 3000» - 1, 08 грн. (0,5 %), тобто по 54 коп. (0,5%), загальна сума судового збору, яка підлягає стягнення із ОСОБА_1 за розгляд справи у суді апеляційної інстанції становить 215, 53 грн. (214,99 +54 = 215, 53), із яких 106, 76 грн. на користь апелянта та 108, 77 на користь держави, виходячи із розрахунку:

при подачі апеляційної скарги апелянтом сплачено 107, 30 грн., тобто із ОСОБА_1 на користь апелянта підлягає стягненню 106, 76 грн. (107, 30 - 0,54 = 106, 76), а із ТОВ «Агрокапітал 3000» - 54 коп.;

на користь держави із ОСОБА_1 підлягає стягненню 108,77 грн. (216,07-107, 30 = 108,77).

Таким чином, за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір та витрати на ІТЗ - 276, 38 грн. ( 49, 92 + 119, 70 + 106,76 = 276, 38) , із ТОВ «Агрокапітал 3000» - 1, 92 грн. (1,08+ 0,30 + 0,54 = 1,92).

На користь держави із ОСОБА_1 слід стягнути недоплачений ПАТ КБ «ПриватБанк» при подачі позовної заяви (доповнень) та апеляційної скарги судовий збір у сумі 489, 91 грн. (381,14 + 108,77 = 489,91).

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 303, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 309, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 25 червня 2011 року - скасувати та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - 43 014 грн.17коп. заборгованості за кредитним договором № PLQ0GK00000023 від 02.02.2006 року.

Стягнути з ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000» солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - 200 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 276 грн. 38 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокапітал 3000» на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 1 грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у сумі 489 грн. 91 коп.

У стягненні на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: В.П. Пікуль

Судді: С.М. Бондаревська

В.М. Триголов

З оригіналом згідно

суддя В.П. Пікуль