Рішення № 3141704, 20.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/32

20.01.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Торгівельного дому «Маркет-Груп»

до

Закритого акціонерного товариства «Мінський»

про

стягнення 36 719, 33 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача:

Кушкова Н.М. –представник за довіреністю б/н від 09.10.2008 року;

Від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірми Торгівельного дому «Маркет-Груп»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Мінський»про стягнення заборгованості за неналежне виконання останнім зобов’язань за договором поставки № МН –К-1862 від 21.11.2006 року у розмірі 36 719, 33 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.12.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 19.12.2008 року.

У судове засідання 19.12.2008 року представник позивача з’явився, надав документи на вимогу ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 27/32 від 19.12.2008 року.

Крім того, позивачем разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд накласти арешт на майно та грошові суми, що належать відповідачеві у розмірі позовних вимог.

Відповідно до п. 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, подане разом із позовною заявою або викладене в цій заяві, може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку ст. 65 ГПК України, а також, і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.

За вказаних обставин ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.12.2008 року подана заява про забезпечення позову судом була відхилена.

Представник відповідача у судове засідання 19.12.2008 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 02.12.2008 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору по суті суд відклав розгляд справи на 20.01.2009 року.

Позивач у судове засідання 20.01.2009 року з’явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов’язань за договором поставки № МН –К-1862 від 21.11.2006 року та не сплачує позивачу вартість поставленого товару.

Відповідач у судове засідання 20.01.2009 року не з’явився, вимоги попередньої ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника суд не повідомив.

На адресу Господарського суду м. Києва повернулися ухвали суду, які були направлені на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та довідці з ЄДРПОУ, а саме: 04201, м. Київ, Мінське шосе, 4 із зазначенням, що товариство з вказаної адреси вибуло.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру. Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки, відповідачу була направлена кореспонденція про час та місце розгляду справи на юридичну адресу, то суд дійшов висновку, що відповідач був повідомлений належним чином, а тому на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

21.11.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою Торгівельним домом «Маркет-Груп»(надалі –постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Мінський»(надалі –покупець) було укладено договір поставки № МН –К-1862 (надалі –Договір), за умовами якого постачальник зобов’язується поставити згідно із письмовим замовленням покупця у термін, із зазначенням часу виконання самого замовлення, терміну поставки товару постачальником, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п.п. 1.3-1.5, 2.1 Договору асортимент, кількість, ціна та найменування товару вказується в специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору.

Позивач на виконання зобов’язань за Договором поставив відповідачу товар на загальну суму 61 869, 12 грн. відповідно до видаткових накладних № 3-00017014 від 16.05.2008 року на суму 11 016, 12 грн., № 3-00017275 від 19.05.2008 року на суму 3 102, 84 грн., № 3-00018092 від 23.05.2008 року на суму 5 954, 76 грн., № 3-00019032 від 30.05.2008 року на суму 5 331, 60 грн., № 3-00019900 від 06.06.2008 року на суму 5 323, 20 грн., № 3-00020627 від 13.06.2008 року на суму 5 586, 00 грн., № 3-00021631 від 20.06.2008 року на суму 6 456, 36 грн., № 3-00022600 від 27.06.2008 року на суму 3 703, 92 грн., № 3-00023424 від 04.07.2008 року на суму 4 182, 96 грн., № 3-00024322 від 11.07.2008 року на суму 2 123, 28 грн., № 3-00025447 від 21.07.2008 року на суму 7 208, 28 грн., № 3-00026080 від 25.07.2008 року на суму 1 879, 80 грн., копії яких залучено до матеріалів справи.

Товар був отриманий уповноваженими представниками відповідача згідно генеральної довіреності від 11.01.2008 року.

Частина товару на загальну суму 16 516, 08 грн. була повернута постачальнику, що підтверджується накладними на повернення товару, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 4.3.1 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару, що підлягає поставці згідно цього договору і який визначений сторонами в специфікації до нього кожні п’ять банківських днів за фактично реалізований покупцем товар.

Відповідач за поставлений товар оплату здійснив частково на суму 8 633, 71 грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи. Таким чином, станом на день звернення позивача до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає 36 719, 33 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з’явився, докази оплати за поставлений товар суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, відповідачем зобов’язання по договору поставки № МН – К-1862 від 21.12.2008 року належним чином не виконані, за поставлений товар відповідач розрахувався частково, тому вимоги позивача про стягнення суми заборгованості у сумі 36 719, 33 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 626, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Мінський»(04201, м. Київ, Мінське шосе, 4; п/р 26006001308967 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 23493904), або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Торгівельного дому «Маркет-Груп»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 249; п/р 26007050512700 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 33114291) заборгованість у розмірі 36 719 (тридцять шість тисяч сімсот дев’ятнадцять) грн. 33 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

Дідиченко М.А.

дата підписання 30.01.2008 року