Рішення № 3141634, 15.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 44/457

15.01.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина”

До Дочірньї компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

про стягнення 2 297 518,71 грн.

Суддя Чеберяк П.П.

Представники:

від позивача Карпенко О.М. (довіреність № 1543 від 07.07.2008 р.) від відповідача не з’явився

Рішення прийняте 15.01.2009 p., оскільки в судовому засіданні 25.12.2008 р., розгляд справи відкладався у відповідності до п. 1 ст. 77 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 2 297 518,71 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2008 року порушено провадження та призначено розгляд справи на 25.12.2008 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявленого позову, підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві від 04.11.2008 р. та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання від 25.12.2008 року та 15.01.2009 року не з’явився, відзиву на позов не надав. Про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № УГВ 7252/11-07 від 07.11.2007 р. та № № УГВ 7441/11-07 від 10.12.2007 р. (далі –договори поставки), за умовами яких позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити продукцію, відповідно до специфікацій, що додається до договорів поставки і є їх невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 3.2. договорів поставки обсяг постачання кожної окремої партії продукції визначається в рознарядках відповідача (узгоджена до поставки партія продукції).

Згідно з п. 3.3. договорів поставки дата поставки продукції визначається згідно з умовами поставки, що вказані в специфікаціях.

Відповідно до п. 4.2. договорів поставки ціна продукції включає ПДВ і вказується в специфікаціях.

Згідно з п. 4.7. загальна вартість договорів поставки визначається загальною вартістю поставленої продукції відповідно до специфікацій.

Відповідно до п. 5.2. договорів поставки відповідач проводить оплату поставленої продукції на підставі рахунку шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікаціях.

Згідно із специфікацією № 1 до договору поставки № УГВ 7252/11-07 від 07.11.2007р. загальна вартість продукції, що поставляється позивачем по цій специфікації, складає 6 205 000,00 грн.; термін поставки –листопад –грудень 2007 р.; умови та строки оплати –за фактом поставки протягом 60 календарних днів.

Відповідно до специфікації № 1 до договору поставки № УГВ 7441/11-07 від 10.12.2007 р. загальна вартість продукції, що поставляється позивачем по цій специфікації, складає 2 464 629,00 грн.; термін поставки –грудень 2007 р. –січень 2008 р.; умови та строки оплати –за фактом поставки протягом 60 календарних днів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві продукції, а останній прийняв відповідну продукцію за договорами поставки в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними № ПО24856 від 31.03.2008 р., № ПО24857 від 31.03.2008 р., № ПО25281 від 05.05.2008 р., № ПО225282 від 08.05.2008 р., № ПО25679 від 04.06.2008 р., № ПО25704 від 05.06.2008 р., № ПО25767 від 10.06.2008 р., № ПО25768 від 10.06.2008 р., № ПО25949 від 15.07.2008 р., № ПО26308 від 23.07.2008 р., № ПО26397 від 30.07.2008 р., а також довіреностями серії НАП № 263576 від 26.03.2008 р., № 263780 від 07.05.2008 р., № 263949 від 04.06.2008 р., № 264161 від 15.07.2008 р., № 264264 від 30.07.2008 р.

В порушення виконання умов договору відповідач частково оплатив поставлений товар.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за договорами поставки у розмірі 2 221 751,53 грн.

Після подання позовної заяви у даній справі відповідачем було погашено суму основного боргу в повному розмірі, а саме 2 221 751,53 грн., що підтверджується наданими позивачем виписками по особовому рахунку останнього від 18.12.2008 р.

Згідно з п.п. 1-1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 3 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 23 серпня 1994 року N 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Арбітражного процесуального кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у разі врегулювання спору самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2 221 751,53 грн. основного боргу підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов’язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня підлягає стягненню, якщо її розмір встановлений за згодою сторін, зокрема договором.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у роз’ясненнях № 02-5/293 від 29.04.1994 р., відповідно до п. 2.1. яких якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, пеня стягненню не підлягає.

Як вбачається з договорів поставки, сторонами (позивачем та відповідачем) не досягнуто згоди щодо розміру пені, яка підлягає сплаті за порушення умов договорів поставки в частині прострочення платежів.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 49 960,76 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 12 391,57 грн. та інфляційних втрат в сумі 13 414,85 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито у сумі 258,06 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 1,32 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1. 2 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірньої компанії “Укргазвидобування ”Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина” (02088, м. Київ, вул. ПершогоТравня, 1-а, код ЄДРПОУ 30722204) 12 391 (дванадцять тисяч триста дев’яносто одна) грн. 57 коп. –3% річних, 13 414 (тринадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 85 коп. збитків від інфляції, 258 (двісті п’ятдесят вісім) грн. 06 коп. державного мита і 1 (одну) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення з відповідача 2 221 751,53 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя П.П.Чеберяк

Дата підписання рішення 19.01.2009р.