Постанова № 31414763, 23.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.05.2013 р. справа №5009/3919/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Скакуна О.А. Колядко Т.М., Принцевської Н.М за участю представників сторін: від позивача за первісним позовом:ОСОБА_4 - за дов., від відповідача за первісним позовом:ОСОБА_5 - за дов., від третьої особи:не з'явився,розглянувши апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж плюс" м.Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької області від27.02.2013 року у справі№ 5009/3919/12 (головуючий суддя Корсун В.Л., судді: Алейникова Т.Г., Горохов І.С.)за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж плюс" м.Запоріжжя публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" м.Київ в особі філії "Запорізьке регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" м.Запоріжжяпро та за зустрічним позовом до простягнення 120 000,00 грн. товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж плюс" м.Запоріжжя фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя визнання недійсним договору та стягнення 115 123,00грн. Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2013 року у справі №5009/3919/12 первісний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Запоріжжя задоволено та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж плюс" м. Запоріжжя на користь позивача 120 000 грн. 00 коп. основного боргу з орендної плати та 2 400 грн. 00 коп. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач за первісним позовом звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, а в задоволенні первісного позову відмовити, мотивуючи тим, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права, посилаючись на нікчемність, недійсність та неукладеність спірного договору №01 оренди нерухомого майна від 01.01.2011 року з підстав недоведеності позивачем наявності згоди іпотекодержателя - публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" м.Київ, на передачу в оренду залогового майна, його укладення внаслідок зловмисної діяльності представників сторін договору; відсутності в останньому суттєвих умов (об'єкт оренди, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань).

У відзиві на апеляційну скаргу від 08.04.2013 року №080413 представник позивача за первісним позовом просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У зв'язку з необхідністю витребування від третьої особи додаткових документів, ухвалою від 17.04.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.05.2013 року.

Від відповідача надійшли клопотання:

про визнання недопустимими та неналежними доказами по справі протоколи засідання кредитної комісії філії Запорізького РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» №1782/4/Ф від 29.12.2011 р., №1589/3/Ф від 29.12.2010р., а також решту письмових документів, наданих позивачем за первісним позовом в підтвердження надання Філією згоди на передання в оренду за спірним договором залогового майна.

- про здійснення судом розгляду справи за наявними у справі доказами, з урахуванням наданих позивачем за зустрічним позовом документів.

Вищевказані клопотання відповідача колегія суддів відхиляє, оскільки останні зводяться до намагань надати перевагу одних доказів над іншими, при цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На виконання вимог апеляційного суду третьою особою надано письмові пояснення №2478 від 16.05.2013 року з доказами в підтвердження наявності згоди іпотекодержателя на передання залогового майна в оренду за спірним договором.

В судовому засіданні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів та заперечень.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України та на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм як матеріального, так і процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.01.11 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж плюс" (Орендар) укладено договір № 01, за умовами якого (п. 1.1. договору) Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування побутові приміщення загальною площею 214,3 м2 та склад-майстерню загальною площею 243,0 м2, строком на один рік, що належать Орендодавцю на праві власності, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

Передача об'єкта оренди Орендодавцем та прийняття його Орендарем оформлюється актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін. Орендар має право володіти та користуватись об'єктом оренди з моменту підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна, визначеного в п. 1.1. договору (п.п. 1.2., 2.1. договору).

За актом прийому-передачі майна від 01.01.11 Орендодавець (ФОП ОСОБА_6.) передав, а Орендар (ТОВ "Укрелектромонтаж плюс") прийняв в строкове платне користування згідно договору від 01.01.11 № 01 побутові приміщення загальною площею 214,3 м2 та склад-майстерню загальною площею 243,0 м2 строком на один рік. Зміст вказаного акту свідчить про відсутність у орендаря жодних претензій до стану майна.

Відповідно до п. 3.1. договору, Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату в сумі 5000 грн. в місяць шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця згідно виставленого рахунку протягом 5 банківських днів.

Відповідно до п. 9.1. договору, цей договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками та діє до 31.12.11.

ТОВ "Укрелектромонтаж плюс" продовжувало користуватись об'єктами оренди після 31.12.11р., заперечень щодо цього від ФОП ОСОБА_6 орендарю не надходило, тому є правомірним висновок суду першої інстанції про те, що строк договору від 01.01.11 продовжено на один рік, тобто до 31.12.12, що відповідає приписам ст.764 ЦК України.

Умовами п. 6.2. договору сторони передбачили, що Орендодавець зобов'язаний письмово повідомити Орендаря не пізніше, ніж за 30 днів про звільнення приміщення, як у зв'язку із закінченням строку дії договору, так і при достроковому його розірванні.

Повідомленням від 21.11.12 № 21/11-02 ФОП ОСОБА_6 повідомив ТОВ "Укрелектромонтаж плюс" про закінчення 31.12.12 строку дії договору оренди нерухомого майна від 01.01.11 № 01 та необхідність звільнення орендованого майна, а саме: побутових приміщень загальною площею 214,3 м2 та складу-майстерні загальною площею 243,0 м2, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до акту-приймання передачі від 31.12.12 до договору оренди від 01.01.11 № 01, відповідач передав з оренди, а Орендодавець прийняв об'єкт - побутові приміщення загальною площею 214,3 м2 та склад-майстерню загальною площею 243,0 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 За змістом вказаного акту, об'єкт оренди знаходиться в задовільному стані, претензій відносно стану об'єкту оренди у Орендодавця відсутні.

За твердженням позивача за первісним позовом, останнім на виконання умов спірного договору оренди, виставлено відповідачу за первісним позовом рахунки на оплату орендної плати за період з січня 2011 року по грудень 2012 року на загальну суму 120 000 грн., а саме: рахунок від 01.06.12 № 01062012 на суму 85 000 грн., рахунок від 21.06.12 № 21062012 на суму 5000 грн., рахунок від 01.08.12 № 010812 на суму 5000 грн. та рахунок від 21.11.12 № 211112 на суму 25 000 грн. Факт відправлення зазначених рахунків на адресу відповідача за первісним позовом підтверджується описами вкладення до цінних листів на ім'я ТОВ "Укрелектромонтаж плюс", які містяться в матеріалах справи.

Відповідач за первісним позовом взятих на себе договірних зобов'язань не виконав, орендну плату за користування об'єктами оренди за період з січня 2011 року по грудень 2012 року не сплатив, внаслідок чого за останнім перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 120 000,00 грн.

Отже, невиконання відповідачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань стало підставою для звернення ФОП ОСОБА_6 з розглядуваним первісним позовом.

В свою чергу, ТОВ "Укрелектромонтаж плюс" звернувся до господарського суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору від 01.01.11 № 01 та стягнення з ФОП ОСОБА_6 витрат, понесених у зв'язку з проведенням будівельно-ремонтних робіт об'єктів оренди в розмірі 115 123,00 грн., який ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.11.2012 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 5009/3919/12.

Зустрічні вимоги в частині визнання договору від 01.01.11 № 01 недійсним заявник обґрунтовує порушенням ФОП ОСОБА_6 при укладенні спірного договору вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 12 Закону України "Про іпотеку", що полягає у відсутності як суттєвих умов договору оренди, так і згоди іпотекодержателя на передачу в оренду залогового майна.

Задовольняючи первісним позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за первісним позовом порушив умови договору оренди та вимоги чинного законодавства щодо виконання свого зобов'язання своєчасно і повно вносити орендну плату; факт наявності та розмір заборгованості підтверджено належними та допустимими доказами; сума заборгованості відповідачем не спростована та доказів її сплати останнім суду не надано.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що договір оренди від 01.01.11 № 01 укладено з дотриманням чинного законодавства, а посилання позивача за зустрічним позовом на відсутність згоди іпотекодержателя на передачу в оренду залогового майна, що є об'єктом оренди за спірним договором, спростовуються матеріалами справи. Вимогу щодо відшкодування вартості проведених будівельно-ремонтних робіт суд першої інстанції визнав недоведеною та в її задоволенні відмовив, оскільки з наданих доказів не вбачається, який саме ремонт - поточний або капітальний, був проведений останнім у спірному приміщенні, не доведено наявності як потреби (непридатності приміщення для його використання) в проведенні такого ремонту, так і наявності згоди ФОП ОСОБА_6 на проведення ТОВ "Укрелектромонтаж плюс" будівельних робіт у спірних об'єктах оренди.

Наразі, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості первісних позовних вимог та безпідставності зустрічних позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Договір №01 від 01.01.11 року за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях п.1 ст.283 Господарського кодексу України

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 ст.762 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем за первісним позовом умови договору оренди №01 від 01.01.11 року щодо сплати орендних платежів за період з січня 2011 року по грудень 2012 року належним чином не виконано та сума заборгованості перед позивачем складає 120 000, 00 грн.

Доказів, які б спростовували вказану суму заборгованості, відповідачем за первісним позовом суду як першої, так і апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, з огляду на вимоги вищевказаних статей цивільного законодавства, якими встановлено обов'язок відповідача за первісним позовом своєчасно сплачувати орендну плату, господарський суд попередньої інстанції, перевіривши правильність нарахування позивачем за первісним позовом суми боргу, вірно визнав підставними первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендних платежів за оренду приміщення у розмірі 120 000, 00 грн., з чим погоджується судова колегія апеляційної інстанції.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх безпідставність, з чим слід погодитись, з огляду на таке.

Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин повинен вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечать вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, а також, що внаслідок його укладення порушені права або охоронювані законом інтереси позивача.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.12.07 між відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (Іпотекодержатель) та гр. ОСОБА_6 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 6472-1271, за умовами якого (п. 1.) Іпотекодавець зобов'язався передати в іпотеку Заставодержателю наступне нерухоме майно: побутові приміщення інв. 2016, загальною площею 173,4 кв.м. - літера "З", склад майстерня інв. №№ 2015, 2017, загальною площею 244,6 кв.м. - літера "И", розташовані у м. Запоріжжя по вул. Теплична, буд. 10.

Пунктом 6.9. вказаного Іпотечного договору передбачено, що Іпотекодавець свідчить та гарантує, що права на предмет іпотеки третім особам не передано, предмет іпотеки та права на нього не знаходяться під обтяженням.

Відповідно до п. 8.1.4. Іпотечного договору, Іпотекодавець зобов'язаний без письмової згоди Іпотекодержателя не здійснювати дій, пов'язаних із зміною прав власності на предмет іпотеки, обтяженням його будь-якими зобов'язаннями, в тому числі: передача в оренду, лізинг, спільну діяльність, заставу (наступну іпотеку) тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Так, позивач за зустрічним позовом посилається на відсутність згоди АТ "Банк "Фінанси та кредит" як іпотекодержателя на передання ФОП ОСОБА_6 спірного майна в оренду, що є підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що згода на передачу спірного майна в оренду іпотекодержателем надана і оформлена належним чином, враховуючи наявні в матеріалах справи протоколи засідання кредитної комісії філії "Запорізького регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та кредит" від 29.12.10 № 1589/З/Ф та від 29.12.11 № 1782/4/ф. Вказані факти підтверджено і представником третьої особи в своїх поясненнях №2478 від 16.05.2013 року.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди, як це вимагає ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", , що згідно ст. 181 ГК України свідчить про неукладеність договору, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки, як вірно встановив суд першої інстанції, вказаний Закон не регулює спірні правовідносини, що склалися з приводу оренди майна, яке знаходиться в приватній власності. Крім того, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, договір оренди сторони виконували, що не дає підстав вважати його неукладеним. Визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання цього договору сторонами.

Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність правових підстав про визнання договору оренди №01 від 01.01.11 року недійсним або неукладеним.

Також колегія суддів визнає правомірною відмову у задоволенні зустрічної вимоги про стягнення вартості проведених будівельно-ремонтних робіт в розмірі 115 123,00 грн. за недоведеністю, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2).

Пунктом 4.6. договору передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно та за власні кошти здійснювати поточний та косметичний ремонт.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник ТОВ "Укрелектромонтаж плюс" зазначав, що орендоване приміщення було непридатним для використання за призначенням, у зв'язку з чим, позивачем були здійснені необхідні будівельно-ремонтні роботи на загальну суму 155 123 грн.

Відповідно до ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця (ч. 1). Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення (ч. 2). Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю (ч. 3). Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості (ч. 5).

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем за зустрічним позовом не доведено факту непридатності використання об'єкту оренди за призначенням, як і не доведено факту наявності згоди ФОП ОСОБА_6 на проведення орендарем будівельних робіт у спірних об'єктах оренди. Вказане свідчить про безпідставність зустрічного позову в цій частині.

На підставі вищевикладеного, а також з огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційний суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.02.2013 року у справі №5009/3919/12 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрелектромонтаж плюс" м.Запоріжжя - залишити без задоволення.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 8 прим.

1,2. позивачу

3.відповідачу

4,5. третій особі

6. у справу

7. ДАГС

8. ГСЗО