Рішення № 3141460, 27.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/462

27.01.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ-ТРАНС"

до відкритого акціонерного товариства "Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року"

про стягнення 2 302,71 грн.

Представники:

від позивача Рибченко Н.М. дов. б\н від 08.01.09р.;

від відповідача не з’явився;

встановив :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “ВАСТ-ТРАНС” до відкритого акціонерного товариства “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" про стягнення 2302, 71 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.07.08 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку №48 на транспортування вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якого позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Червоноармійська, 5 у м. Київ. Перевезення здійснювалось автомобілем «Мерседес»д.н АІ2855ВІ / АІ6316ХТ.

Вантаж було отримано відповідачем, про що свідчить відмітка в товаро-транспортній накладній №000101 від 27.08.08р.

Відповідно до договору плата за перевезення вантажу складає 3200 грн. 29.09.08р. позивачем було направлено відповідачу рахунок фактуру №1917 від 29.08.08р., товаро-транспортну накладну №000101 від 27.08.08р., податкову накладну №1917 від 29.08.08р. та акт виконаних робіт.

Відповідачем підписано акт виконаних робіт та частково сплачено рахунок фактуру №1917 на суму 1000 грн. 28.10.08р. Тобто у відповідача існує борг за перевезення вантажу в сумі 2200 грн. Окрім того, відповідно до п.5 договору у випадку прострочення платежів відповідач зобов’язаний сплатити неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка складає 102 грн.71коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.2008 року порушено провадження у справі № 33/462, розгляд справи призначено на 16.12.08. о 11:30.

У судове засідання 16.12.2008 року представник відповідача з’явився, подав суду акт звірки взаєморозрахунків та пояснив, що відповідачем основний борг повністю погашено.

Представник позивача не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/462 від 01.12.2008 року не виконав.

Враховуючи те, що неявка представника позивача перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи на 27.01.09р.

У судове засідання 27.01.09р. представник відповідача не з’явився будь-яких клопотань щодо своєї неявки не направляв. Представник позивача подав суду заяву про зменшення позовних вимог у зв’язку з погашенням відповідачем основного боргу, просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 102,71 грн. та відшкодувати судові витрати.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що провадження у справі в частині основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК Ураїни, а в іншій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27.07.08 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку №48 на транспортування вантажу автомобільним транспортом, відповідно до якого позивачем було здійснено перевезення вантажу за маршрутом Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Червоноармійська, 5 у м. Київ. Перевезення здійснювалось автомобілем «Мерседес»д.н АІ2855ВІ / АІ6316ХТ.

Згідно ч.1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до договору плата за перевезення вантажу складає 3200 грн.

Відповідачем підписано акт виконаних робіт та частково сплачено рахунок фактуру №1917 на суму 1000 грн. 28.10.08р.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Представником позивача в судовому засіданні надані докази про те, що відповідачем основний борг погашено, зокрема, 21.11.08р. на суму 1000 грн., 24.11.08р. –560 грн., 04.12.08р. –640 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем відсутній, тому провадження в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 5 договору передбачено, що у випадку прострочення платежів відповідач зобов’язаний сплатити неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, яка складає 102 грн.71коп.

Відповідно до ч1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 1 статті 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 102 грн.71коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.В частині стягнення основного боргу у сумі 2200 грн. припинити провадження.

2.В іншій частині позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Київський електровагоноремонтний завод ім. Січневого повстання 1918 року" (03049, м. Київ, вул. Ползунова, 2, ЄДРПОУ 00480247) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ВАСТ-ТРАНС” (08113 Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Петрушки, вул. Лісна,1; п/р 26008301001585 в ВАТ ВТБ Банк м. Києва”, МФО 321767, код ЄДРПОУ 30367782) пеню в розмірі 102 (сто дві) грн. 71 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий