Рішення № 3141459, 26.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2009 р.

Справа № 46/201

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Автохаус Київ”

До

Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій закритого акціонерного товариства “Жовтень” лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

Про

стягнення 10 247,45 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивача

Мацько І.М. —представник за довіреністю від 30.12.2008 р.

Від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Автохаус Київ” звернулося до суду з позовом від 10.09.2008 р. № 01-01/327-АК про стягнення з Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій закритого акціонерного товариства “Жовтень” лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” 8 808,27 грн. заборгованості за роботи з технічного обслуговування і ремонту автомобілів за договором № 128/03-2008 від 27.03.208 р., 405,18 грн. збитків від інфляції, 118,00 грн. 3 % річних та 916,05 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/201 від 28.11.2008 р., яку призначено до розгляду на 12.01.2009 р.

У судове засідання, призначене на 12.01.2009 р. представник відповідача не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, документів на виконання вимог ухвали від 28.11.2008 р. не надав. Представник позивача виконав вимоги ухвали про порушення провадження у справі частково, у зв’язку з чим ухвалою від 12.01.2009 р. розгляд справи було відкладено на 26.01.2009 р.

22.01.2009 р. через канцелярію суду позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог № 01-01/23-АК від 19.01.2009 р. з доказами її надсилання відповідачеві. У поданій заяві позивач збільшує період нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення з відповідача та просить стягнути 8 808,27 грн. боргу, 1 026,09 грн. пені, 217,91 грн. 3 % річних та 1 012,95 грн. інфляційних нарахувань.

26.01.2009 р. відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали про порушення провадження у справі № 46/201 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача під час розгляду спору по суті підтримав позов та просив його задовольнити, стягнувши з відповідача суму боргу, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог, на невиконання відповідачем обов’язку з оплати виконаних на його користь робіт відповідно до договору з технічного обслуговування автомобілів від 27.03.2008 р. № 128/03-2008, а також пеню, 3 % річних з простроченої суми та інфляційну складову боргу.

На підтвердження факту виконання зазначених робіт позивачем надано суду договір, акт виконаних робіт від 27.03.2008 р. та рахунок-фактуру № СНС4020781 від 27.03.2008 р., розрахунок ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

27.03.2008 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Автохаус Київ” в якості підрядника та Дочірнє підприємство “Клінічний санаторій закритого акціонерного товариства “Жовтень” лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” в якості замовника уклали договір з технічного обслуговування автомобілів № 128/03-2008, за умовами якого підрядник (позивач) зобов’язався на всій ризик виконувати за завданням замовника (відповідача) комплекс робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів замовника, а останній —приймати і своєчасно оплачувати вказані роботи в порядку, у строк і на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 3.4 даної угоди замовник сплачує вартість виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт у строк не пізніше трьох банківських днів з дати його підписання шляхом перерахування безготівкових коштів банківським переказом на рахунок підрядника.

За твердженнями позивача відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання, оскільки заборгував позивачу 8 808,27 грн. за виконані роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

На підтвердження факту виконання на користь відповідача робіт з технічного обслуговування автомобіля позивачем приєднано до позовної заяви акт виконаних робіт від 27.03.2008 р., скріплений печаткою сторін та підписами уповноважених осіб про надання підрядником послуг на суму 10 494,68 грн. (3 888,00 грн. вартість робіт та 6 606,68 грн. вартість запчастин), а також довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОУ № 279481 від 20.03.2008 р.

Крім того, у відповідності з положеннями договору № 128/03-2008 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру на суму виконаних робіт в розмірі 8 808,27 грн., оскільки за відповідачем рахувалася попередня плата в сумі 1 686,41 грн. (10 494,68 –1 686,41).

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт стверджується, що позивач належним чином виконав взяті на себе господарські зобов’язання, виконавши за замовленням відповідача роботи з технічного обслуговування автомобіля, а відповідач порушив умови договору та вимоги діючого законодавства, оскільки не розрахувався за них. Як стверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 8 808,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення заборгованості.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 8 808,27 грн. боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 1 026,09 грн. пені, 217,91 грн. 3 % річних та 1 012,95 грн. інфляційної складової боргу, що розраховані за період з 01.04.2008 р. по 26.01.2009 р. .

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 5.1 договору від 27.03.2008 р. встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання обов’язків за договором винна сторона несе відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України. За порушення замовником строку оплати вартості робіт, йому нараховується пеня за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов’язання (п. 5.4).

Приймаючи до уваги положення договору від № 128/03-2008 та норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Разом з тим, при розрахунку розміру пені позивачем не враховано норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, де встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до уточненого розрахунку пені за період з 31.03.2008 р. по 28.09.2008 р. (182 календарних дні) розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача за порушення грошового зобов’язання перед позивачем, становить 510,08 грн.

Позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, що перевірений, та, приймається судом як належний.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а судові витрати, що їх слід стягнути з відповідача на користь позивача —перерахуванню пропорційно розміру задоволених вимог.

Надмірно сплачена сума державного мита повертається позивачеві згідно з положеннями ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Клінічний санаторій закритого акціонерного товариства “Жовтень” лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (03084, м. Київ, Конча-Заспа, 27 км, ідентифікаційний код 02583744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Автохаус Київ” (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16, ідентифікаційний код 30778414) 8 808 (вісім тисяч вісімсот вісім) грн. 27 коп. боргу, 510 (п’ятсот десять) грн. 08 коп. пені, 217 (двісті сімнадцять) грн. 91 коп. 3 % річних, 1 012 (одну тисячу дванадцять) грн. 95 коп. збитків від інфляції за час прострочення, 100 (сто) грн. 57 коп. державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Автохаус Київ” (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16, ідентифікаційний код 30778414) зайво сплачене державне мито в розмірі 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 01 коп., що перераховане платіжним дорученням № 14850 від 13.01.2009 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справі № 46/201.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

Справа № 46/201

26.01.09