Рішення № 3141455, 26.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/2

26.01.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб»юшн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»

про стягнення 5 891,18 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

Від позивача: Гончаренко В.В- представник по довіреності б/н від 01.10.2008р.

Від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»заборгованості за поставлений товар (продукти харчування) згідно з Договором поставки № 813 від 19.01.2007р. в розмірі 5 891,18 грн., в тому числі 5 332,45 грн. –сума основного боргу, 285,86 грн. –пені, 272,87 грн. –23% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2008р. порушено провадження у справі № 53/2, розгляд справи призначено на 12.01.2009р.

Позивач в засідання суду 12.01.2009р. надав заяву про зменшення заявленої до стягнення суми боргу в зв’язку з оплатою відповідачем заборгованості в сумі 5 533,16 грн. на підтвердження чого надав належним чином засвідчену копію банківської виписки з особового рахунку позивача.

В заяві про зменшення позовних вимог позивач по справі просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»суму основної заборгованості 358,02 грн., державне мито та плату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесі.

Відповідач по справі в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2008р. у зв’язку з нез’явленням в засідання суду представника відповідача по справі та невиконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 26.01.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 03.12.2008р. та від 12.01.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/6522 від 17.11.2008р. про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі»до ЄДРПОУ.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.01.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

19.01.2007р. між сторонами у справі укладено Договір № 813 про поставку товару (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник передає, а Покупець приймає та оплачує на умовах та в порядку, визначених даним Договором Товар (продукти харчування) в асортименті відповідно до Специфікції (Додаток № 1) та накладних, виходячи з наявного товару на складі Постачальника ( п. 1.1. Договору про поставку товару № 813 від 19.01.2007р.).

Строк оплати за одержаний товар здійснюється Покупцем не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання товару, що передбачено п. 4.2. Договору.

Факт поставки товару відповідачу на загальну суму 6 643,36 грн. підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями: видаткової накладної від 19.07.2008р. на суму –3 000,45 грн., видаткової накладної № 1/18986 від 02.09.2008р. на суму –3 179,22 грн., видаткової накладної № 1/19345 від 08.09.2008р на суму –464,14 грн. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

17.10.2008р. відповідач по справі частково розрахувався з позивачем на суму 1 311,36 грн., що підтверджується випискою з банку про рух коштів між позивачем та відповідачем по справі.

Таким чином, на день подачі позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем складала 5 891,18 грн., в тому числі 5 332,45 грн. –сума основного боргу, 285,86 грн. –пені, 272,87 грн. –23% річних.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до припису ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В пункті 6.2. Договору, відповідно до вищевказаних норм закону, сторони передбачили оплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 285,86 грн., який здійснений відповідно до п. 6.2 Договору та згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 6.2 Договору також передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов’язаний сплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням 23% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 % річних в сумі 272,87 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Як свідчать матеріали справи 12.12.2008р. відповідач по справі частково оплатив суму боргу. Часткова оплата становить 5 533,16 грн., що підтверджується випискою з банку про рух коштів між позивачем та відповідачем від 12.12.2008р., належним чином завірені копія якої знаходиться в матеріалах справи (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Разом з тим, в пункті 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов’язаний сплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 23% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення платежу. При цьому, черговість погашення вимог за грошовими зобов’язаннями буде встановлена відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, на день прийняття рішення сума заборгованості відповідача становить 358,02 грн.(сума основного боргу).

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов’язання щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 358,02 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росичі» (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 7, код ЄДРПОУ 21649265 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб»юшн» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 5, ідентифікаційний код 30468065) основний борг в сумі 358 (триста п’ятдесят вісім) грн. 02 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.