Рішення № 3141414, 19.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляне»

про стягнення 3 327,10 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача Малярчук І.Д. –представник по довіреності від 20.11.2008р.

від відповідача не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляне»заборгованості за отриманий згідно з Договором купівлі-продажу № 64/091 від 02.07.2007р. Товар в сумі 3 327,10 грн., в тому числі: 2 856,31 грн. –основний борг, 470,79 грн. –пеня.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу № 64/091 від 02.07.2007р., відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу товар (хлібобулочні вироби) на загальну суму 5 049,90 грн., за який відповідач розрахувався частково, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 2 856,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2008р. порушено провадження у справі № 53/101, розгляд справи призначено на 22.12.2008р.

У зв’язку з нез’явленням в засідання суду представника відповідача та невиконанням сторонами вимог попередньої ухвали суду, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2008р., в порядку ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено до 19.01.2009р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в жодне судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою Серія АА № 480977, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляне»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для розгляду справи за відсутності відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.01.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.07.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лігос»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Поляне»було укладено Договір купівлі-продажу № 64/091 (далі Договір) відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідачу товар, а відповідач –прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору відповідач отримує товар (хлібобулочні вироби) кількість та асортимент яких вказано в накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на суму 5 049,90 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями накладних: № 501/01 від 01.02.2008р., № 204/01 від 04.02.2008р., № 208/01 від 08.02.2008р., № 206/01 від 06.02.2008р., № 213/01 від 13.02.2008р., № 211/01 від 11.02.2008р., № 218/01 від 15.01.2008р., № 215/01 від 15.02.2008р., № 220/01 від 20.02.2008р., № 204/01 від 04.01.2008р., № 211/01 від 11.01.2008р., № 216/01 від 16.01.2008р., № 214/01 від 14.01.2008р., № 223/01 від 23.01.2008р., № 221/01 від 21.01.2008р., № 218/01 від 18.01.2008р., № 225/01 від 25.01.2008р., № 230/01 від 30.01.2008р., № 228/01 від 28.01.2008р., № 205/01 від 05.12.2007р., № 203/01 від 03.12.2007р., № 210/01 від 10.12.2007р., № 207/01 від 07.12.2007р., № 214/01 від 14.12.2007р., № 212/01 від 12.12.2007р., № 219/01 від 19.12.2007р., № 217/01 від 17.12.2007р., № 224/01 від 24.12.2007р., № 221/01 від 21.12.2007р., № 228/17 від 28.12.2007р., № 226/01 від 26.12.2007р., № 221/01 від 21.11.2007р., № 230/01 від 30.11.2007р., № 228/01 від 28.11.2007р., № 226/01 від 26.11.2007р., № 223/01 від 23.11.2007р., № 219/01 від 19.11.2007р., № 216/01 від 16.11.2007р., № 214/01 від 14.11.2007р. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 2.1 Договору оплата товару проводиться протягом 14 календарних днів від дати отримання товару згідно накладних.

Відповідач частину заборгованості в сумі 2 193,59 грн. позивачу перерахував, що підтверджується доданою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку позивача.

Несплаченою залишилась заборгованість в сумі 2 856,31 грн., проти наявності якої відповідач не заперечує, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією Акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2008р., підписаного сторонами без зауважень (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

На дату прийняття рішення заборгованість відповідача складає 2 856,31 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою № 6 від 16.01.2009р. за підписами директора та головного бухгалтера позивача.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2 856,31 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 856,31 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 470,79 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст. 547 ЦК України).

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати отриманого товару.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 470,79 грн. за порушення строків оплати отриманого товару задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поляне»(04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 39-В, ідентифікаційний код 31549958, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лігос»(76018, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 192, ідентифікаційний код 20547427) основний борг в сумі 2 856 (дві тисячі вісімсот п’ятдесят шість) грн. 31 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 85 коп. та 101 (сто одна) грн. 30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.

Повний текст рішення підписаний 21.01.2009р.