Рішення № 3141352, 12.03.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.09

Справа № 16/668-08.

За позовом Виробничо-комерційного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс», м.Кролевець

до відповідача Приватного підприємства «Тристан», м.Охтирка

про стягнення 91866 грн.75 коп.

СУДДЯ Моїсеєнко В.М.

За участю представників сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача не з’явився

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 91866 грн.75 коп. заборгованості за поставлені товари, в т.ч.: 77749 грн.17 коп. основного боргу, 8186 грн.99 коп. пені за порушення строків оплати отриманих товарів, 3887 грн.45 коп. штрафу від суми невиконаних зобов’язань, 1010 грн.73 коп. інфляційних збитків, 1032 грн.41 коп. 3% річних, а також стягнути судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач подав відзив на позов від 15.01.2009р. № 7 , в якому просить припинити провадження у справі стосовно стягнення основного боргу, відмовити у стягненні штрафу, інфляційних витрат та 3% річних, про стягнення пені та судових витрат не заперечує.

Відповідач подав докази сплати позивачу коштів в сумі 85600 грн., що підтвердив у своїх поясненнях від 16.02.2009р. позивач.

Позивач зазначає, що після подання позовної заяви він поставив відповідачу на протязі листопада 2008р. – січня 2009р. товар на суму 41223 грн.40 коп., тому вважає, що відповідач сплатив йому кошти за ці товари. Відповідач же стверджує, що 85600 грн. він сплатив в рахунок погашення заборгованості , вказаній в позовній заяві.

В судове засідання 12.03.2009р. позивач не з’явився направив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, суд встановив.

01.03.2007р. між сторонами по справі був укладений договір поставки № 4 згідно п.1.1 якого позивач зобов’язувався передати ( поставляти) у власність відповідача товари , в строки і на умовах передбачених даним договором та додатками до нього . Відповідач зобов’язувався в термін та на умовах передбачених договором приймати товари, оплачувати їх вартість та повертати тару.

Поставка товарів здійснювалась у відповідності до розділу 2 договору з оформленням товарно-супровідних документів з зазначенням відомостей щодо кількості, асортименту і вартості поставлених товарів.

Як свідчать матеріали справи, позивач в квітні - травні 2008 року поставив відповідачу продовольчі товари на загальну суму 77749 грн.17 коп. , які відповідач отримав та прийняв, що підтверджується відповідними видатковими накладними на загальну суму 77749 грн.17 коп.

Відповідно до п.4.2 зазначеного договору, покупець ( відповідач) зобов’язаний здійснити 100% оплату отриманого товару: термін оплати за кожну окрему партію товару становить 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар своєчасно не розрахувався, тобто , на день подачі позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар відповідно до видаткових накладних склала 77749 грн.17 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач подав докази сплати позивачу коштів в сумі 85600 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, а саме: копія платіжного доручення № 233 від 20.11.2008р. на суму 2000 грн., копія платіжного доручення № 345 від 28.11.2008р. на суму 20000 грн., копія платіжного доручення № 138 від 08.12.2008р. на суму 10 000 грн., копія платіжного доручення № 87 від 08.12.2008р. на суму 13 600 грн., копія видаткового касового ордеру № 498 від 29.12.2008р. на суму 10 000 грн., копія видаткового касового ордеру № 544 від 07.01.2009р. на суму 10 000 грн., копія видаткового касового ордеру № 522 від 08.01.2009р. на суму 10 000 грн. , то заперечення позивача суд до уваги не приймає, оскільки відповідач здійснив оплату саме за товари, які отримані ним в квітні - травні 2008р. відповідно до договору поставки № 4 від 01.03.2007р.

Отже, провадження у справі в частині стягнення 77749 грн.17 коп. боргу за поставлену продукцію, інфляційні витрати у розмірі 1010 грн.73 коп., 3 % річних в сумі 1032 грн.41 коп., 3887 грн.45 коп. штрафу та 1920 грн.24 коп. пені судом припиняються на підставі п . 1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов’язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов’язання.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Заявлені вимоги по стягненню пені в розмірі 8186 грн.99 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відповідно п. 6.1 договору суд задовільняє в розмірі 6266 грн.75 коп., оскільки відповідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пеня повинна бути нарахована з урахуванням суми боргу, що присуджена до стягнення та з врахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”

Тому, сума пені, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. ст. 549-552 ЦК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, становить в загальній сумі 6266 грн.75 коп. В стягненні 1920 грн.24 коп. пені провадження у справі припиняється на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Частина 1 статті 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання. Стягнення штрафу передбачено п.6.4 договору поставки № 4 від 01.03.2007р., тому вимоги позивача в цій частині є правомірними .

Відповідно ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 918 грн.67 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44,47-1,49, п. 1-1 ст. 80,82,84,85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі стосовно стягнення 77749 грн.17 коп. основного боргу, 1010 грн.73 коп. інфляційних збитків, 1032 грн.41 коп. 3% річних, 1920 грн.24 коп. пені, 3887 грн.45 коп. штрафу - припинити за відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Тристан» ( 42700, Сумська обл., м. Охтика , вул. Червоноармійська,1, код 31877110) на користь Виробничо-комерційного підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс»( 41302, Сумська обл., м. Кролевець, вул. Кооперативна,4, код 30033501) 6266 грн.75 коп. пені., 918 грн.67 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення, повний текст рішення віддрукований та підписаний 13.03.2009р.