Рішення № 3141312, 03.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/22

03.02.09

За позовом

Закритого акціонерного товариства «Куликівське молоко»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад - Продакшн»ЛТД

про

стягнення 434 209, 00 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача:

Іванець В.А. –представник за довіреністю № 325 від 12.11.2008 року;

Від відповідача:

не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Куликівське молоко»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад - Продакшн»ЛТД про стягнення 408 375, 00 грн. –основного боргу, пеню у сумі 15 313, 00 грн., 1 930, 00 грн. –3% річних та 8 591, 00 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.12.2008 року.

У судове засідання 01.12.2008 року відповідач у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 27/22 від 20.11.2008 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із участю у іншому судовому засіданні.

Позивач у судове засідання 01.12.2008 року з’явився, надав документи на вимогу ухвали суду та підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов’язань та не сплачує позивачу вартість поставленого товару.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає вирішенню спору по суті суд відклав розгляд справи на 22.12.2008 року.

У судовому засіданні 22.12.2008 року представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 278 375, 00 грн., 3% річних у розмірі 3 117, 00 грн. та індекс інфляції у сумі 14 715, 00 грн.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зміну позовних вимог до розгляду.

Відповідач у судовому засіданні 22.12.2008 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості укласти мирову угоду, посилаючись на те, що ним 15.12.2008 року було перераховано на рахунок позивача 130 000, 00 грн.

У судовому засіданні 22.12.2008 року було оголошено перерву до 14.01.2009 року.

13.01.2009 року через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із перебуванням на лікарняному.

Представник позивача через загальний відділ діловодства суду 14.01.2009 року подав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 278 374, 00 грн., пеню у сумі 28 688, 00 грн., індекс інфляції у розмірі 21 903, 00 грн. та 3 623, 00 грн. 3% річних.

У зв’язку із перебуванням судді Дідиченко М.А. на лікарняному, судове засідання призначене на 14.01.2009 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2009 року призначено розгляд справи на 03.02.2009 року.

У судовому засіданні 03.02.2009 року представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 278 374, 00 грн., пеню у сумі 32 306, 00 грн., індекс інфляції у розмірі 21 903, 00 грн. та 4 060, 00 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, суд прийняв заяву позивача про зміну позовних вимог до розгляду.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку, що на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

04.09.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Куликівське молоко»(надалі –продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каскад - Продакшн»ЛТД (надалі –покупець) було укладено договір (надалі –Договір), за умовами якого продавець зобов’язується передавати у власність покупцю сухе знежирене молоко, згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов’язується приймати товар та оплачувати його вартість на умовах даного договору.

Згідно із п. 1.4 Договору загальна кількість товару за цим договором складає 23 тонни, ціна за одиницю товару 13 700, 00 грн., загальна сума договору 315 100, 00 грн., разом з ПДВ.

На виконання зазначеного Договору, позивач передав відповідачу товар на суму 315 100, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН –0007992 від 04.09.2008 року, товарно-транспортною накладною № 01 ЧН від 04.09.2008 року та актом приймання-передачі товару від 04.09.2008 року, копії яких залучені до матеріалів справи. Даний товар був отриманий уповноваженим представником відповідача Нинюк В.І. на підставі довіреності серія ЯОК № 229604 від 01.09.2008 року.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору оплачувати продавцю вартість кожної партії товару шляхом безготівкового перерахунку на його розрахунковий рахунок.

Таким чином, судом встановлено, що в договорі від 04.09.2008 року не зазначено строк оплати вартості товару.

Крім того, згідно видаткової накладної № РН –0008064 від 09.09.2008 року, товарно-транспортної накладної № 01ЧН від 09.09.2008 року та акту приймання-передачі товару від 09.09.2008 року позивач поставив відповідачу товар на суму 315 100, 00 грн. Даний товар був отриманий уповноваженим представником відповідача Яцюком Ю.А. на підставі довіреності серія ЯОК № 229028 від 07.09.2008 року.

Як було вищезазначено, сторони уклали договір від 04.09.2008 року на загальну суму 315 100, 00 грн., тоді як поставлено товару на загальну суму 630 200, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що всі зміни та доповнення до даного договору дійсні тільки у випадку, якщо вони оформлені письмово та підписані уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Оскільки позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували внесення змін до договору від 04.09.2008 року, а саме кількості та суми поставленого товару, тому суд дійшов висновку, що поставка позивачем товару згідно накладної № РН –0008064 від 09.09.2008 року здійснювалася за межами договору від 04.09.2008 року.

Так, відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна, або вчинення певної дії.

Тому, виходячи з суті спірних взаємовідносин, сторони на підставі видаткової накладної № РН –0008064 від 09.09.2008 року уклали договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідач за поставлений товар згідно накладних № РН –0007992 від 04.09.2008 року та № РН –0008064 від 09.09.2008 року розрахувався частково, а саме: 26.09.2008 року –30 200, 00 грн, 02.10.2008 року –30 000, 00 грн., 10.10.2008 року –136 625, 00 грн., 14.10.2008 року –5 000, 00 грн., 15.10.2008 року –5 000, 00 грн., 16.10.2008 року –5 000, 00 грн., 20.10.2008 року –10 000, 00 грн.

Таким чином, станом на день звернення позивача до суду борг відповідача складав 408 375, 00 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (наділі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Гарантійним листом від № 741 від 04.09.2008 року відповідач зобов’язувався здійснити оплату за поставлений товар згідно накладної № РН –0007992 від 04.09.2008 року до 15.09.2008 року.

Крім того, відповідно до гарантійного листа № 772 від 09.09.2008 року відповідач зобов’язувався здійснити оплату за поставлений товар згідно накладної № РН –0008064 від 09.09.2008 року до 20.09.2008 року.

В ході судового розгляду справи позивач зменшив суму позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості, просить суд стягнути з відповідача 278 374, 00 грн. основного боргу, оскільки відповідачем 15.12.2008 року проведена часткова оплата у розмірі 130 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з’явився, докази повної оплати за поставлений товар не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 278 374, 00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 28 688, 00 грн. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, контррозрахунку пені не надав.

Як було встановлено, судом відповідач повинен був розрахувати за поставлений товар згідно накладної № РН –0007992 від 04.09.2008 року до 15.09.2008 року, а згідно накладної № РН –0008064 від 09.09.2008 року до 20.09.2008 року, тому пеня повинна нараховуватися з 16.09.2008 року та 21.09.2008 року відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, оскільки сторони за прострочку оплати товару поставленого за накладною № РН –0008064 від 09.09.2008 року не передбачили відповідальність у вигляді пені, суд дійшов висновку, що пеня повинна нараховуватися тільки за поставку товару по накладній № РН –0007992 від 04.09.2008 року.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.7 Договору встановлено, що у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом терміну прострочки, за кожен день прострочки від суми неоплаченого товару.

Отже, розмір пені становить:

204 187, 50 грн. (основна сума заборгованості) * 24% * 141 (з 16.09.2008 року по 03.02.2009 року) : 365 = 18 930, 70 грн. та підлягає задоволенню за перерахунком суду.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 3 623, 00 грн. та суму індексу інфляції у розмірі 21 903, 00 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, розмір 3 % річних становить:

Згідно з накладної № РН –0007992 від 04.09.2008 року: 204 187, 50 грн. (заборгованість) х 3% х 141 день (з 16.09.2008 року по 03.02.2009 року) : 365 днів = 2 366, 34 грн.

Згідно з накладної № РН –0008064 від 09.09.2008 року:

204 187, 50 грн. (заборгованість) х 3% х 84 день (з 21.09.2008 року по 14.12.2008 року) : 365 днів = 1 409, 73 грн.

74 187, 50 грн. (заборгованість) х 3% х 51 день (з 15.12.2008 року по 03.02.2009 року) : 365 днів = 310, 98 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних за перерахунком суду становить 4 087, 05 грн.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Розмір індексу інфляції становить:

Згідно з накладної № РН –0007992 від 04.09.2008 року: 204 187, 50 грн. (заборгованість) х 105, 4 % (зведений індекс за жовтень - грудень 2008 року) - 204 187, 50 грн. = 11 026, 12 грн.

Згідно з накладної № РН –0008064 від 09.09.2008 року: 204 187, 50 грн. (заборгованість) х 105, 4 % (зведений індекс за жовтень - грудень 2008 року) - 204 187, 50 грн. = 11 026, 12 грн.

Отже, загальний розмір індексу інфляції за перерахунком суду становить 22 052, 24 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивач вищезазначене клопотання не заявляв, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції згідно розрахунку позивача у розмірі 3 623, 00 грн. та 21 903, 00 грн. відповідно.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 3 228, 34 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 87, 73 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 202, 509, 626, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Каскад - Продакшн»ЛТД (юридична адреса: 03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 93; фактична адреса: 43023, Волинська обл.., м. Луцьк, вул. Єршова, 3; р/р 26004229244001 у ВРУ КБ Приватбанк м. Луцька, МФО 303440, код ЄДРПОУ 13345568), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Куликівське молоко»(16300, Чернігівська обл., смт. Куликівка, вул. 8-го Березня, 18-а; р/р 26006935073900 в Укрсоцбанк в м. Чернігів, МФО 353014, код ЄДРПОУ 05388983) основну суму заборгованості у розмірі 278 374 (двісті сімдесят вісім тисяч триста сімдесят чотири) грн. 00 коп., пеню у сумі 18 930 (вісімнадцять тисяч дев’ятсот тридцять) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 3 623 (три тисячі шістсот двадцять три) грн. 00 коп., індекс інфляції у сумі 21 903 (двадцять одна тисяча дев’ятсот три) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 228 (три тисячі двісті двадцять вісім) грн. 34 коп., та 87 (вісімдесят сім) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

Дідиченко М.А.