Рішення № 3141300, 17.02.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.09 Справа № 20/559/08

Суддя Гандюкова Л.П.

м. Запоріжжя

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, м.Запоріжжя

про стягнення суми 1 849 534,57 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача–не з’явився;

Білич Н.С. (дов.№198 від 05.05.2008р.)–у засіданнях 16.01.2009р.,29.01.2009р.;

Від відповідача –Барінов О.М. (довіреність № 011.03-38 від 22.12.2008р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” суми 971 078,03 грн. інфляційних нарахувань та 97 606,29 грн. –3% річних за період з 10.09.2008р. по 27.10.2008р., 780 850,25 грн. пені за період 10.09.2008р. по 27.10.2008р., що нараховано відповідачу за несвоєчасну оплату за активну електричну енергію спожиту у серпні та вересні 2008р.

Ухвалою господарського суду від 21.11.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №20/559/08, судове засідання призначено на 18.12.2008р.

Ухвалою в.о. голови господарського суду від 16.12.2008р. у зв’язку з хворобою судді розгляд справи, призначений на 16.12.2008р., перенесено на 16.01.2009р.

Ухвалою в.о. голови суду від 16.01.2009р. в порядку ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжено на один місяць –до 19.02.2009р. Ухвалою суду від 16.01.2009р. розгляд справи відкладено на 29.01.2009р. У судовому засіданні 29.01.2009р. оголошено перерву до 17.02.2009р.

17.02.2009р. справу розглянуто, за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач тричі уточнював позовні вимоги. Так, 18.12.2008р., надійшла заява про уточнення, згідно з якою позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути загальну суму 6 046 286,44 грн., в тому числі: суму 4 283 130,41 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію у листопаді 2008р., 644 930,74 грн. інфляційних нарахувань, 124 247,28 грн. –3% річних, 993 978,11 грн. пені. Потім 09.01.2009р. позивач надав заяву про уточнення, в якій зазначив, що відповідач 23.12.2008р. здійснив оплату основного боргу в сумі 4283130,41 грн., тому просив провадження у справі в цій частини припинити. Стягнути суму 644 930,74 грн. інфляційних нарахувань, 139 660,71 грн. –3% річних, 1 117 285,57 грн. пені

Остаточно в порядку ст.22 ГПК України прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги, отримані 29.01.2009р., про стягнення з відповідача суми 710 583,28 грн. інфляційних нарахувань за період 10.09.2008р. по 11.01.2009р., 168 748,81 грн. три відсотки річних за період 10.09.2008р. по 29.01.2009р., 1 349 990,46 грн. пені за період 10.09.2008р. по 29.01.2009р., всього суму 2 229 322,55 грн. Таким чином, предметом розгляду справи є уточнені позовні вимоги, мотивовані обставинами, викладеними в заяві від 29.01.2009р., та обґрунтовані ст.ст.11,15,16,230,625,509,525,526,520 ЦК України, ст.230 ГК України, ст.26 Закону України “Про електроенергетику”.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що до вересня 2008 року з його боку добросовісно виконувалися зобов’язання за договором щодо своєчасного та повного розрахунку за отриману електроенергію. У вересні 2008р. виникли обставини, пов’язанні з фінансовою кризою, що змусили відповідача прострочити своєчасну оплату. На підставі ст.614 ГК України, та враховуючи об’єктивні обставини, що виникли та продовжують існувати, відповідач вважає себе невинним в порушенні умов договору. Здійснивши повну оплату за спожиту електроенергію, але з певною затримкою, відповідач прийняв усі залежні від нього заходи для виконання зобов’язання. Просив у позові відмовити. В процесі розгляду справи відповідач надав клопотання, в якому з урахуванням обставин, викладених у відзиві, а також того, що згідно з фінансовим звітом 2008р. збитки підприємства склали 356 639 тис. грн., просить суд зменшити суму пені та надати розстрочку виконання рішення на 6 місяців.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.1999р. між ВАТ “Запоріжжяобленерго” (енергопостачальна організація, позивач) та ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (споживач, відповідач) укладений договір на користування електричною енергією №29. У подальшому до договору укладалися додаткові угоди (01.03.2005р., 26.12.2005р., 01.11.2006р., 01.06.2008р.)

Згідно з п.1.1 договору, з урахуванням додаткової угоди від 01.11.2006р., позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок, а відповідач оплачує вартість використаної (купленої) електричної енергії.

У пунктах 2.2.1, 4.3.2, 4.4 договору (в редакції додаткової угоди від 01.03.2005р.) сторони визначили, що відповідач зобов’язаний оплачувати спожиту активну електричну енергію грошовими коштами у відповідності з встановленою системою обліку електроенергії, класом напруги та діючими в розрахунковий період тарифами та умовами договору. Плата за споживання активної електроенергії здійснюється відповідачем за рахунками або платіжними вимогами-дорученнями, що направляються позивачем. Рахунки або платіжні вимоги направляються замовним листом або нарочно. Споживач зобов’язаний протягом 5-ти операційних днів після дати отримання здійснити оплату. Датою отримання рахунку або вимоги вважається при направленні нарочним –дата вручення споживачу, при направленні замовним листом –дата, вказана на фінансовому чеці поштового відділення з урахуванням поштового обігу (по місту –три дні).

Згідно з п.4.3.2.1, в редакції угоди від 01.06.2008р., при відсутності передплати, оплата спожитої на протязі розрахункового періоду активної електроенергії здійснюється відповідачем плановим платежем наступним чином: у вересні та жовтні 2008р. за плановий період з 1 по 26 число місяця на суму 45% від вартості обсягу договірної величини споживання електроенергії до 25 числа розрахункового періоду.

Із матеріалів справи слідує, що позивач в період серпень-грудень 2008р. поставляв відповідачу електроенергію за врегульованими тарифами відповідно до умов договору, про що сторонами складено та підписано відповідні Акти.

Позивачем до сплати спожитої за вказаний період електроенергії було виставлено платіжні-вимоги доручення та рахунки №6566 від 02.09.2008р., №505 від 18.09.2008р. (плановий платіж), №7524 від 02.10.2008р., №595 від 20.10.2008р. (плановий платіж), №8413 від 03.11.2008р., які було сплачено відповідачем із порушенням встановленого строку.

У листопаді позивач виставив платіжну вимогу-доручення №9436 від 02.12.2008р. на суму 39 283 130, 31 грн., яка була оплачена відповідачем частково та неоплачений залишок, який позивачем було заявлено до стягнення в уточненій заяві від 18.12.2008р. та яка була прийнята судом до розгляду, складав 4 283 130, 41 грн.

22.12.2008р. згідно з платіжним дорученням №637 відповідач сплатив залишок зазначеної заборгованості у розмірі 4 283 130,41 грн.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми 4 283 130,41 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Виставлені позивачем рахунок №751 від 18.12.2008р. (плановий платіж), платіжну вимогу №10379 від 04.01.2009р., рахунок №17 від 16.01.2009р. (плановий платіж) станом на день розгляду справи оплачені відповідачем повністю, однак також із простроченням.

Відповідач внесення оплати зазначених платіжних документів із простроченням не заперечив, однак посилаючись на ст.614 ЦК України, вважає, що його вина в даному випадку відсутня, оскільки причиною цього стали об’єктивні обставини, що виникли незалежно від нього та перешкодили добросовісно виконати свої зобов’язання.

Відповідно до положень ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не

встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Аналогічні приписи щодо застосування Господарського кодексу України встановлено пунктом 4 Прикінцевих положень цього Кодексу.

На підставі зазначених норм суд застосовує до спірних правовідносин сторін відповідні норми ЦК та ГК України, що набрали чинності з 01.01.2004р.

Згідно з ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що відповідач не надав належних доказів у підтвердження того, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, тобто відсутності його вини. Факт порушення грошового зобов’язання суд визнає доведеним. Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Позивач просить стягнути з відповідача суму 710 583,28 грн. інфляційних нарахувань за період 10.09.2008р. по 11.01.2009р., 168 748,81 грн. три відсотки річних за період 10.09.2008р. по 29.01.2009р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення суми втрат від інфляції та 3% річних є обґрунтованими. Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат у розмірі 710 583,28 грн. здійснений вірно, тому ця сума підлягає стягненню у повному обсязі. У розрахунку суми 3% річних допущена технічна помилка, а саме: за період прострочення з 10.09.2008р. по 31.12.2008р. взято у 2008р. кількість днів 365, тоді як потрібно 366 днів. Крім того, згідно з платіжними дорученнями №№1198,1221 проведено банком 29.01.2009р. перерахування позивачу 10000000грн., що не враховано позивачем і в зв’язку з цим суд також корегує розрахунок: в частині нарахування 3% річних на суму 20000000грн. за період з 27.01.2009р. по 28.01.2009р. (3% річних становлять 3287,67грн.), на суму 10000000грн. за період з 29.01.2009р. по 29.01.2009р. 3% річних становлять 821,92грн. Таким чином, до стягнення підлягає сума 167 559,18 грн. –3% річних.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1349990,46 грн. за період 10.09.2008р. по 29.01.2009р.

Згідно з п.4.5 договору в редакції додаткової угоди від 01.03.2005р. у випадку неоплати рахунків або платіжних вимог-доручень в строки, обумовлені п.4.4, Споживач сплачує за весь період часу, на протязі якого не виконані зобов”язання, пеню у розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочки (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.3 цього Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Факт порушення зобов’язання відповідачем суд вважає доведеним, однак вимоги позивача в частині стягнення пені суд вважає такими, що підлягають задоволенню частково з підстав, наведених щодо розрахунку 3% річних, тобто, технічної помилки при розрахунку: за період прострочення з 10.09.2008р. по 31.12.2008р. взято у 2008р. кількість днів 365, тоді як потрібно 366 днів. Крім того, згідно з платіжними дорученнями №№1198,1221 проведено банком 29.01.2009р. перерахування позивачу 10000000грн., що не враховано позивачем, і в зв’язку з цим суд також корегує розрахунок: в частині нарахування пені на суму 20000000грн. за період з 27.01.2009р. по 28.01.2009р. пеня становить 26301,37грн.), на суму 10000000грн. за період з 29.01.2009р. по 29.01.2009р. пеня становить 6575,34грн. Таким чином, судом проведено перерахунок і обґрунтованим буде нарахування пені в сумі 1 340 471,30грн.

Разом з тим, частинами 3,6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У своєму відзиві відповідач зазначив наступне. Мирова фінансова криза та відповідне зниження курсу національної валюти суттєво вплинула на фінансові результати господарської діяльності ВАТ “Запорізький алюмінієвий комбінат” у 2008 році. Спостерігається різке зниження цін на продукцію комбінату, які встановлюються Лондонською Біржею Металів. Також з жовтня 2008 року зменшився попит на алюмінієву продукцію на внутрішньому ринку на 54%. Зниження біржових цін (нижче рівня витрат на виробництво) призвело до нерентабельності виробництва алюмінію, з початку 2009 року призупинено виробництво кремнію технічного. В результаті зниження цін на продукцію комбінату в останньому кварталі 2008р. недоотриманий прибуток склав 167,0 млн.грн. Очікувані збитки, за рахунок продовження падіння цін, в січні 2009р. у порівнянні з 2008р. складуть 80,1 млн.грн. Важливим фактором збиткової діяльності підприємства відповідача у 2008р. є зростання тарифу на електроенергію. У зв’язку з цим, збільшилися тарифи на залізничні перевезення. Зазначені фактори збитків є зовнішніми та не залежать від господарської діяльності комбінату. В цілому за результатами 2008р. негативна рентабельність склала 8%. Викладені обставини підтверджується звітом про фінансові результати за 2008 рік.

Суд також бере до уваги, що підприємство відповідача має велике стратегічне значення для держави, під час розгляду справи повністю сплачено основний борг, тривалість порушення грошового зобов’язання незначна.

Враховуючи вказані обставини як виняткові, суд вважає можливим на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, до 135 000 грн. Крім того, на підставі ч. 6 ст. 83 ГПК України, беручи до уваги ці ж обставини, а також відсутність на день розгляду справи основного боргу, відсутність доказів, що відповідач у минулому допускав порушення грошових зобов’язань перед позивачем, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача, з врахуванням інтересів обох сторін надати розстрочку виконання рішення в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, які складають загальну суму 1 013 142,46 грн., на 6 місяців, стягуючи щомісячно наступним чином: до 17.03.2009р. суму 168 857,08 грн., до 17.04.2009р. суму 168 857,08 грн., до 17.05.2009р. суму 168 857,08 грн., до 17.06.2009р. суму 168 857,08 грн., до 17.07.2009р. суму 168 857,08 грн., до 17.08.2009р. суму 168 857,06 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 25 458 грн. 07 коп. витрат на державне мито та суму 117 грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд бере до уваги, що розмір пені зменшено судом.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82–85, п.п.3,6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (65096, м.Запоріжжя, вул..Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926, п/р №260081031709 в ЗАТ “Дочірній банк Сбербанк Росії” м.Запоріжжя, МФО 320627) суму 710 583 грн. 28 коп. інфляційних втрат, суму 167 559 грн. 18 коп. –3% річних, суму 135 000 грн. пені

Розстрочити виконання рішення на 6 місяців, стягуючи щомісячно наступним чином: до 17.03.2009р. суму 168 857,08 грн., до 17.04.2009р. суму 168 857,08 грн., до 17.05.2009р. суму 168 857,08 грн., до 17.06.2009р. суму 168 857,08 грн., до 17.07.2009р. суму 168 857,08 грн., до 17.08.2009р. суму 168 857,06 грн., всього загальну суму 1013142 грн. 46 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (69032, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (65096, м.Запоріжжя, вул..Каховська, 26, код ЄДРПОУ 00130926, п/р №260081031709 в ЗАТ “Дочірній банк Сбербанк Росії” м.Запоріжжя, МФО 320627) суму 25 458 грн. 07 коп. витрат на державне мито та суму 117 грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

У частині стягнення суми 4 283 130 грн. 41 коп. основного боргу провадження припинити за відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гандюкова Л.П.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 02.03.2009 р.