Рішення № 3141273, 20.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/448

20.01.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Агро»

про стягнення 43 692,80 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Вирова О.М. –представник за довіреністю № б/н від 12.06.2008 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Агро»про стягнення 43 692,80 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 01.08.2006 року було укладено договір № 60801-5-2 перевезення вантажу, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач бере не себе зобов’язання здійснювати вантажні перевезення автомобільним транспортом протягом дії цього договору.

Відповідно до умов договору перевізник здійснив вантажні перевезення на загальну суму 127 863,28 грн.

Відповідно до п.5.4 договору перевізник, після підписання сторонами акту виконаних робіт, виставляє рахунок-фактуру, який повинен бути сплачений замовником на протязі трьох банківським днів.

На виконання умов договору перевізник виставляв рахунки-фактури.

Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги автоперевезення на суму 88 564,94 грн.

Станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача становить 39 298,34 грн.

У судове засідання 09.12.2008 року представник позивача з’явився, частково виконав вимоги ухвали суду від 21.11.2008 року.

Представник відповідача не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/448 від 21.11.2008 року не виконав.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи на 20.01.2009 року.

У судовому засіданні 20.01.2009 року представник позивач подав документи на вимоги ухвали суду від 09.12.2008 року. Підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача основний борг в розмірі 39 298,34 грн., пеню в розмірі 3 814,46 грн., три проценти річних в розмірі 580,00 грн. та витрати по сплаті державного мита в сумі 436,92 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.08.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Агро»було укладено договір № 60801-5-2 перевезення вантажу.

Відповідно до п.1.1 договору № 60801-5-2 від 01.08.2006 року замовник (відповідач) доручає, а перевізник (позивач) бере на себе зобов’язання здійснювати вантажні перевезення автомобільним транспортом протягом терміну дії цього договору.

Згідно ч.1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частина 1 п. 5.3 договору № 60801-5-2 від 01.08.2006 року передбачає, що вартість авто послуг, наданих перевізником підтверджується актом виконаних робіт.

На виконання умов договору між сторонами підписано акти виконаних робіт (послуг), а саме:

- № 1 від 18.08.2006 року на суму 739,50 грн.;

- № б/н від 31.08.2006 року на суму 57 391,57 грн.;

- № б/н від 12.09.2006 року на суму 4 181,07 грн.;

- № б/н від 31.05.2007 року на суму 2 505,60 грн.;

- № 5 від 01.06.2007 року на суму 1 252,80 грн.;

- № 6 від 30.06.2007 року на суму 25 461,62 грн.;

- № б/н від 16.07.2007 року на суму 16 568,08 грн.;

- № б/н від 16.07.2007 року на суму 13 631,04 грн.;

- № 7 від 01.08.2007 року на суму 2 880,00 грн.;

- № 8 від 28.11.2007 року на суму 3 252,00 грн.

Таким чином, позивач здійснив вантажні перевезення на загальну суму 127 863,28 грн.

Відповідно до п.5.4 договору № 60801-5-2 від 01.08.2006 року перевізник, після підписання сторонами акту виконаних робіт, виставляє рахунок-фактуру, який повинен бути сплачений замовником протягом трьох банківських днів.

Позивачем відповідачу були виставлені рахунки, які наявні в матеріалах справи.

Згідно з п.5.1 договору № 60801-5-2 від 01.08.2006 року розрахунки між перевізником і замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника на підставі виставленого рахунку-фактури.

Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги автоперевезення на загальну суму 88 564,94 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 39 298,34 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 6.5 договору № 60801-5-2 від 01.08.2006 року передбачено, що у випадку прострочення з вини замовника платежів, передбачених п.5.4 цього договору, останній сплачує перевізнику пеню в розмірі 0,5% загальної суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ч1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 1 статті 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 3 814,46 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 580,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Агро»(юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Голосіївська, 9; поштова адреса: 01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13, офіс 509/516, р/р 2600537077 в ВАТ «СЕБ Банк»м. Києва, МФО 300175, код ЄДРПОУ 25586892) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс»(02160, м. Київ, вул. Березнева, будинок 10, квартира 310; р/р 26007012819955 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 380333, р/р 26005030964400 в відділенні № 456 АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, р/р 26006300042849 в АКБ «Форум», МФО 322948, код ЄДРПОУ 30056859) основну заборгованість в розмірі 39 298 (тридцять дев’ять тисяч двісті дев’яносто вісім) грн. 34 коп., пеню в розмірі 3 814 (три тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 580 (п’ятсот вісімдесят) грн.. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 436 (чотириста тридцять шість) грн. 92 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий