Рішення № 3141251, 13.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/21

13.01.09

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Житомироблпаливо»

до

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Фомінська»

2) Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

про

відшкодування нестачі у сумі 4 754, 88 грн.

Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

Від позивача:

Балан О.С. –представник за довіреністю № 992 від 18.09.08.;

Від відповідача:

1) не з’явились;

2) Яхнівська Г.С. –представник за довіреністю № 4195-НЮ від 13.11.08.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Житомироблпаливо»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Фомінська»та Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»про відшкодування недостачі вугілля на загальну суму 4 288, 82 грн. та провізної плати вантажу, якого недостає у сумі 466, 06 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.12.2008 року.

Представник позивача у судове засідання 01.12.2008 року з’явився, надав докази, витребувані ухвалою про порушення провадження у справі від 19.11.2008 року. Підтримав заявлені позовні вимоги посилаючись на те, що при отриманні вантажу, який перевозився згідно залізничної накладної № 50295843 була виявлена недостача вугілля у розмірі 6 000 кг, що підтверджується комерційним актом № БМ 243158/9.

Представник відповідача 2 у судове засідання 01.12.2008 року з’явився, повністю заперечував проти позовних вимог та надав докази, витребувані ухвалою суду від 19.11.2008 року. Крім того, зазначив, що отримувачем вантажу за накладною № 50295843 є паливний склад Нова Борова, тому просить суд зобовязати позивача надати докази на підтвердження своєї належності.

Представник відповідача 1 у судове засідання 01.12.2008 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 19.11.2008 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.2008 року розгляд справи відкладено до 22.12.2008 року.

У судове засідання 22.12.2008 року представник позивача з’явився, надав на заперечення відповідача 2 щодо своєї належності докази того, що паливний склад Нова Борова є його підрозділом, а саме: перелік нерухомого майна переданого у власність Відкритому акціонерному товариству «Житомироблпаливо». Крім того, надав уточнення позовних вимог щодо розрахунку суми боргу пропорційно вини кожного з відповідачів.

Так, відповідно до ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу.

З огляду на вищевикладене, судом прийнято подане позивачем уточнення позовних вимог до розгляду.

У судовому засіданні 22.12.2008 року представник відповідача 2 надав усні заперечення проти позову.

Представник відповідача 1 у судове засідання 22.12.2008 року не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача 1 та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджає вирішенню спору по суті, суд відклав розгляд справи до 13.01.2009 року.

У судовому засіданні 13.01.2009 року представник позивач подав уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив суд стягнути вартість недостачі вугілля у розмірі 4 754, 88 грн. з винної сторони за визначенням суду.

Керуючись ст. 22 ГПК України та враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду.

Представник відповідача 2 проти позову заперечував посилаючись на те, що при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції позивач повинен був усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу. Крім того, відповідач 2 зазначав, що вартість недопоставленого, втраченого вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Представник відповідача 1 у судове засідання 13.01.2009 року не з’явився, документи на вимогу ухвали суду не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Оскільки, відповідач 1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд винести ухвалу про заміну неналежного відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Фомінська»та покласти відповідальність за недостачу вугілля на відповідача 2, суд дійшов висновку, що на підставі ст.75 ГПК України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

04.01.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Житомироблпаливо»(надалі - позивач) та Приватним підприємством «Дніпроенергія»було укладено договір поставки № 20, відповідно до якого Приватне підприємство «Дніпроенергія»зобов’язується відвантажити і передати у власність позивача вугільну продукцію, а позивач зобов’язується оплатити і прийняти вказаний товар на умовах договору.

19.08.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Фомінська»(надалі - вантажовідправник) відвантажило на користь позивача тверде паливо марки „Антрацит –АМ” в кількості 63 900 кг, що підтверджується залізничною накладною № 50295843, яка знаходиться в матеріалах справи. Перевізником вантажу згідно вищезазначеної накладної виступило Державне територіально-галузеве об’єднання „Південно-Західна залізниця” (надалі - перевізник).

Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно із ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України, ст. 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми (форму затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 р. № 460), оформлений відповідно до цього Статуту та правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Фомінська»та Державним територіально-галузевим об’єднанням «Південно-Західна залізниця»було укладено договір перевезення на користь Відкритого акціонерного товариства «Житомироблпаливо».

Як вбачається з вищезазначеної накладної, завантаження вугілля було здійснено силами і засобами Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Фомінська». Згідно з цієї залізничної накладної, антрацит завантажено нижче бортів. Вантаж розміщено і закріплено згідно технічних умов правильно. Вантаж маркований. Маса вантажу визначена на 100 тонних вагах відправника та становить: вага брутто 86 500 кг, тара з бруса 22 600 кг, нетто 63 900 кг.

Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до виписки з книги обліку контрольних переважувань вагонів по станції Постніково, яка знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що перевізник скористався своїм правом перевірити правильність відомостей зазначених у залізничній накладній. Так, залізницею було встановлено, що вага вантажу становить 63 900 кг, він завантажений ниже бортів на 300 мм та маркірований. Зазначені відомості затверджені печаткою перевізника та підписами старшого прийомоздавача ст. Постінково Атаманенка і прийомоздавача ПТУ Марченка.

Згідно із п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, які перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Таким чином, суд дійшов висновку, проте, ще вантажовідправником були вчинені всі заходи по збереженню вантажу, оскільки як було встановлено раніше вантаж було завантажено нижче бортів та здійснено захисне маркування.

Судом встановлено, що при прийманні вугілля, яке надійшло на станцію Нова Борова Південно-Західної залізниці відповідно до залізничної накладної № 50295843 було виявлено недопоставку вантажу у розмірі 6 т., на підставі чого було складено комерційний акт.

Відповідно ст. 129 Статуту залізниць України при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п. а ч. 2 ст. 129 Статуту).

Згідно із п. 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення певних обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу. Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Нормами Правил складання актів передбачено, що в акті повинно бути зазначено номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт № БМ 243158/9 від 24.08.2008 року був складений та оформлений з дотриманням вимог Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 року № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України № 567/6855 від 08.07.2002 року, яким встановлено, що у вагоні № 67657020 вугілля антрацит марки АМ завантажено рівномірно ниже бортів на 700 мм. Праворуч по ходу потягу наявне поглиблення над 4 і 5 люками шириною 1000 мм, глибиною 1500 мм, довжиною 1500 мм. Вантаж катком не ущільнений, маркування відсутнє. Вагон прибув в технічному та комерційному відношенні справний. Течі вантажу нема.

Переважування вугілля проводилось на 100 тонних вагах станції Нова Борова. При переважуванні було виявлено: вага брутто 80500 кг, тара з бруса 22600 кг, нетто 57900 кг, що становить різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 6000 кг. Перевірка проводилась двічі. Недостача підтвердилась. Вантаж, якого недостає у вагоні поміститись міг.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.

Зазначений вище акт підписаний начальником станції Олександровичем О.Л., старшим прийомоздавачем Самійленком В.А., прийомоздавачем Павленком Н.П. та вантажоотримувачем Муравським Н.Й.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Натомість, оскільки пошкодження вантажу, а саме: відсутність маркування, відбулося під час перевезення вантажу і відповідач 2 не довів належними та допустимими доказами того, що нестача прийнятого до перевезення вантажу виникла не з його вини, тому суд приходить до висновку, що недостача сталася з вини перевізника.

Посилання перевізника на те, що при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, вантажовідправник повинен був усунути щілини та конструктивні зазори на піввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу є необґрунтованими, оскільки відповідно до п. 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу дрібні фракції –це частки, розмір яких не перевищує 13 мм. В той же час у вагон № 67654020 згідно залізничної накладної № 50295843 було завантажено вугілля марки антрацит АМ 13-25, тобто розмір кусків вугілля становить від 13 мм до 25 мм.

Позивач до матеріалів позовної заяви додав розрахунок вартості недопоставленого вантажу, який свідчить, що Відкрите акціонерне товариство «Житомироблпаливо»здійснювала вищезазначений розрахунок на підставі видаткової накладної № 527 від 19.08.2008 року укладеної між ним та Приватним підприємством «Дніпроенергія».

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Оскільки, позивач вираховував вартість недостачі вантажу не за документами відправника, які б підтверджували вартість вантажу, тому суд не приймає розрахунок позивача як такий, що здійснений з порушеннями вимог ст. 115 Статуту залізниць України.

Як вбачається з матеріалів справи, відправник до відзиву на позовну заяву надав договір поставки № 063-ПР від 16.05.2007 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Фомінська»як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія як покупцем, відповідно до умов постачальник зобов’язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити його.

У разі коли договори купівлі-продажу або поставки укладаються між посередниками, а договір перевезення укладається між першим продавцем-вантажовідправником і залізницею на доставку вантажу кінцевому покупцеві-вантажоодержувачу, документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки відповідно до статтей 114 та 115 Статуту залізниці України несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.

Таким чином, суд при підрахунку вартості недостачі вантажу, застосовує вартість вугілля зазначену в документах відправника, а саме в видатковій накладній № РН-0000285 від 19.08.2008 року.

Так, згідно накладної № РН-0000285 від 19.08.2008 року ціна однієї тони вугілля становить 452,50 грн. без ПДВ.

Тому, загальна сума недостачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 2 911, 02 грн. (6 т - 0,639 т (норма природної втрати)) Х 452, 50 грн. (вартість однієї тони) + 20 % ПДВ).

Суд відзначає, що безпідставною є вимога позивача про стягнення 466, 06 грн. провізної плати.

Так, відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України поряд з відшкодуванням збитків залізниця зобов’язана відшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провізну плату, якщо її не включено до вартості втраченого вантажу, лише у випадку повної втрати вантажу.

Згідно із ч. 4 ст.114 Статуту, поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого майна.

Із наведених приписів ст. 114 Статуту вбачається обов’язок залізниці відшкодовувати сплачену за перевезення вантажу провізну плату, лише у випадку повної втрати вантажу. Відшкодування провізної плати у разі нестачі, псування або пошкодження вантажу Статут залізниць України не передбачає. Цей висновок, зокрема, підтверджується п. 3.13 Роз’яснення Президії Вищого Господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 року.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 466, 06 грн. провізної плати.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що втрата вантажу сталася з вини перевізника та підлягає стягненню у сумі 2 911, 02 грн. з відповідача 2.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 62, 44 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 72, 24 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 623, 920 Цивільного кодексу України, ст.ст. 31, 32, 111, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Фомінська»відмовити повністю.

2. Позов до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця» задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»(01000, м. Київ, вул. Лисенка, 6; р/р 26002301360604 в залізничному відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322153, код ЄДРПОУ 04713033), або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Відкритого акціонерного товариства «Житомироблпаливо»(10014, м. Житомир, майдан Рад, 2; р/р 26009321601 в Житомирській філії АБ «Енергобанк», МФО 311603, код ЄДРПОУ 01881706) вартість недостачі вантажу у розмірі 2 911 (дві тисячі дев’ятсот одинадцять) грн. 02 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 62 (шістдесят дві) грн. 44 коп., та 72 (сімдесят дві) грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити повністю.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

Дідиченко М.А.

Дата підписання 03.02.2009 року