Рішення № 314095, 06.11.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-80

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"06" листопада 2006 р. Справа № 462/10-06

розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства «Рідна марка», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», м. Вишневе

про стягнення 7691,64 грн.

суддя Тищенко О.В.

За участю представників сторін:

позивача – Ричек В.В. (довіреність від 27.09.2006р. № 5)

відповідача –Муштей Л. В. (довіреність від 01.07.2005р. № 223-юр)

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Рідна марка» (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (далі –відповідач) про стягнення 7691,64 грн. заборгованості, з яких: 7102,07 грн. основний борг, 496,60 грн. пеня, 92,97 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.09.2006р. було порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 02.10.2006р. о 10:40 год.

Представник позивача позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань, які виникли за Договором № 94 від 25.06.2003р. щодо оплати поставленого товару, в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 7102,07 грн.

Від представника позивача неодноразово надходили заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до останньої позивач просить стягнути 80,17 грн. основного боргу, 9880,98 грн. пені, 4039,64 грн. 3% річних, 6230,30 грн. суму інфляційних втрат.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2006р. позовні вимоги підтримав, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Під час розгляду справи 06.11.2006р. від представника відповідача надійшов відзив від 29.09.2006р. № 678, в якому останній зазначає, що суму основного боргу погашено в розмірі –7017,78 грн., на доказ цього надано платіжні доручення від від 22.09.2006р. № 20827, 15.09.2006р. № 20238.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Дочірнім підприємством «Рідна марка» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія»(покупець) було укладено Договір № 94 від 25.06.2003р. (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар у відповідності до умов Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціни одиниць товару визначаються у відповідності до спецтфікацій і можуть бути змінені за письмовою згодою сторін.

У відповідності до п. 3.2 Договору оплата партії поставленного товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі представлених при поставці накладних, які підписано повноважними представниками постачальника та покупця. Датою здійснення платежу вважається день, в який сума, яка підлягає оплаті списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.4 Договору покупець здійснює оплату товару на протязі 21 календарного дня з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється у відповідноті до замовлення покупця.

Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними, оригінали, яких було надано в суду для огляду, а копії залучено до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов Договору за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем склало 7102,07 грн.

Після звернення позивача до суду, відповідачем було частково погашено суму основного боргу - 7017,78 грн. (платіжні доручення від від 22.09.2006р. № 20827, 15.09.2006р. № 20238).

Таким чином, провадження в частині стягнення 7017,78 грн. основного боргу необхідно припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до п. 2 ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного кодексу України від 16.01.03р. № 435-IV, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, цей Кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Зважаючи на те, що обов’язок відповідача щодо оплати боргу по Договору № 94 від 25.06.2003р. продовжує існувати, а у позивача існує право на стягнення боргу, господарський суд вважає за необхідне застосувати норми Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р. та Гоподарського кодексу України.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зообов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом України (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що залишок основного боргу становить 84,29 грн. (7102,07 грн. - 7017,78 грн. = 84,29 грн.), проте позивач в уточнення до позовної заяви просить стягнути з відповідача 80,17 грн. основного боргу.

Тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 80,17 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими.

За несвоєчасну оплату згідно п. 8.2 Договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивачем нарахована пеня в розмірі 9880,98 грн.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до обґрунтованого розрахунку суду (борг*2*ставку НБУ/100/365*кількість днів) пеня нараховується на суму основного боргу – 7102,07 грн. та складає 664,48 грн., яка підлягає задоволенню.

Також, позивачем нараховано суму 3% річних в розмірі 4039,64 грн. та 6230,30 грн. суму інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов”язань, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 4039,64 грн. трьох відсотків річних та 6230,30 грн. інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким, чином стягненню з відповідача підлягає 80,17 грн. основного боргу, 664,48 грн. пені, 4039,64 грн. три відсотки річних, 6230,30 грн. інфляційних втрат.

Суд на підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст. 49, 82-85 ГПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»(08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32294905) на користь Дочірнього підприємства «Рідна марка»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 29а, код ЄДРПОУ 32378225) 80,17 грн. основного боргу, 664,48 грн. пені, 4039,64 грн. три відсотки річних, 6230,30 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати: державне мито в розмірі 190,55 грн. та 64,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 7017,78 грн. основного боргу припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.В. Тищенко

Рішення підписано 05.12.2006р.