Рішення № 31408275, 24.05.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/19452/2012

Провадження № 2/344/2109/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

з участю представника позивача Устинського А.В., відповідача ОСОБА_3,представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_3 про втрату права на користування житловим приміщенням АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 про втрату права на користування житловим приміщенням АДРЕСА_1

В позовній заяві зазначено, що з 02.08.2005р. в кімнаті АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_3, проте з січня 2011 року відповідач не мешкав за даною адресою реєстрації, що підтверджено актами комісії від 10.01.2011р., 29.04.2011р., 10.06.2011р., 10.08.2011р.

Представник позивача просив позов задовольнити. Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1

Представник відповідача та відповідач позовні вимоги заперечили, просили в позові відмовити з підстав зазначених в запереченні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 02.08.2005р. в кімнаті АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_3, що підтверджено довідкою ЖЕО №5 від 25.06.2011р.№2024 (а.с.8).

Згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 11.10.2005 року будинок АДРЕСА_1 прийнято в комунальну власність територіальної громади міста та передано на баланс житлово-експлуатаційної організації №5 (а.с.9).

Відповідно до статті 6 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків. Правовий режим гуртожитків урегульовано главою 4 цього Кодексу.

За вимогами ст.127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватися гуртожитки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті міської ради. Ця ж норма закріплена і п.2, 5 Примірного положення про гуртожитки , затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. N 208 «Про затвердження Примірного положення про гуртожитки». За змістом ст. ст. 127 - 131 ЖК Української РСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 3 червня 1986 року, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Відповідно до ст. 15 Житлового кодексу Української РСР, виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті: 1) здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду; 2) керують житловим господарством, забезпечують належний технічний стан, капітальний і поточний ремонт житлового фонду, що є у віданні Ради; 3) здійснюють управління житловим фондом місцевих; 4) здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду; 5) здійснюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а також контроль за станом цього обліку на підприємствах, в установах, організаціях, затверджують рішення про взяття громадян за місцем роботи на облік потребуючих поліпшення житлових умов; 6) приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради, затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду; 7) здійснюють облік громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджують списки осіб, які вступають до житлово-будівельного кооперативу, і рішення загальних зборів членів житлово-будівельного кооперативу про прийом до членів кооперативу та про надання квартири; 8) здійснюють контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків, скасовують рішення загальних зборів або правління житлово-будівельного кооперативу, що суперечать законодавству; 9) приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових, затверджують рішення загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених про включення жилих приміщень у будинках колгоспів до числа службових і перелік категорій працівників, яким можуть надаватися такі приміщення; 10) видають ордери на жилі приміщення; 11) видають охоронні свідоцтва (броню) на жилі приміщення; 12) здійснюють контроль за утриманням будинків, що належать громадянам; 13) подають громадянам допомогу в проведенні ремонту жилих приміщень. Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів вирішують й інші питання в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

З метою проведення інвентаризації гуртожитського фонду міста, розпорядженням міського голови від 14.12.2010 року №660-р, зі змінами від 17.05.2011р. №277-р, була створена комісія для проведення даної інвентаризації (а.с.10-11). Склад комісії 10 чоловік, з врахуванням і представника ЖЕО.

Актами створеної комісії від 10.01.2011р., 29.04.2011р., 10.06.2011р., 10.08.2011р. встановлено те, що з січня 2011 року, тобто більше 6 місяців, відповідач не мешкає за даною адресою реєстрації (а.с.4-7).

Однак, досліджуючи як докази складані Акти комісії, суд звертає увагу, що акт від 10.08.2011 року складений комісією в складі 4 чоловік (ОСОБА_5 перебував у відпустці - а.с.120-122, а ОСОБА_6 був відсутній як член комісії, заміна його іншім представником не передбачено ні розпорядженням міського голови, ні чинним законодавством), що є менше для складу комісії переважної більшості (не менше 5 чоловік), а тому не є належним доказом по справі.

Окрім того, дані акти складені: 1) 29.04.2011р. о 17.20 год., в той час коли відповідач перебував на робочому місці, оскільки він працює по графіку роботи з 8.30 по 17.30 год. (а.с.96), окрім того затрачається час на добирання до місця проживання; 2) 10.01.2011р. відповідач перебував на лікарняному та проходив обстеження в медичному закладі (а.с.97); 3) 10.06.2011р. Акт складений о 16.55 год., однак в цей день відповідач був у відрядженні, що підтверджується посвідченням та наказом керівника (а.с.102, 104).

Статтею 47 Конституції України гарантовано право на житло, яке є одним із найважливіших соціально-економічних прав громадян України. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням. Саме тому у разі порушення житлових прав громадян передбачено право на судовий захист.

Як слідує зі ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст.72 ЖК України).

Як встановлено, окрім Актів обстеження 2011 року, яким надано оцінку судом, інших належних і допустимих доказів про відсутність відповідача більше 6-ти місяців в кімнатіАДРЕСА_1, не надано позивачем. Як і не обстежувались кімнати даного гуртожитку по АДРЕСА_1 в 2012 році.

Натомість, ОСОБА_3 в підтвердження факту проживання у вищезазначеному приміщенні надав суду інформацією житлово-комунальних організацій, які надають послуги споживачам, а саме: наймач ОСОБА_3 оплачував комунальні послуги по квартплаті, електроенергії, водопостачанню та теплопостачанню протягом 2011 року (а.с.113-117).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», із змінами і доповненнями, у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Суду доцільно керуватися роз'ясненнями і абзацу третього п. 11 даної постанови, відповідно до яких на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Однак, жодних доказів, які б підтверджували відсутність відповідача по місцю його проживання в кімнаті 70 гуртожитку не надано позивачем.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 6, 15, 71, 72 127 - 131 ЖК України, керуючись ст.ст.10, 60, 212- 215, ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_3 про втрату права на користування житловим приміщенням АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Польська М.В.