Постанова № 31408044, 15.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р. Справа № 816/721/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника позивача Жовковського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 816/721/13-а

за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби №0005252306 від 03.12.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна" суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 155,29 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995, № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95), п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України, пп. 4.3.2.7, п. 4.3.6.3 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, затвердженої в Міністерстві юстиції України № 805/15496 від 02.09.2008 року (надалі - Інструкція) та норми ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна" (ідентифікаційний код 38194448) перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби.

12.11.2012 року на підставі направлень ДПС у Харківській області від 09.11.2012 року № 4537 та № 4538 проведено перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій ТОВ "Татнєфть - АЗС - Україна", а саме - АЗС № 102, розташованої за адресою: м. Харків, просп. 50-ти річчя СРСР, 33 /а.с.34-35/.

За результатами перевірки складено акт від 20.11.2012 року № 76/16/01/22/38194448 (а.с. 38-39), яким встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року, а саме: проведеною перевіркою встановлено порушення порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації товару, на момент перевірки встановлено надлишок паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 7 764,71 грн /а.с.38-39/.

За результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року № 0005252306 /а.с.36/, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 15 529,42 грн.

Не погодившись, ТОВ "Татнєфть - АЗС - Україна" оскаржило податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року № 0005252306 в адміністративному порядку до:

- Державної податкової служби у Полтавській області (скарга №21/04-499 від 13.12.2012 року (а.с. 12)). За наслідками розгляду, ДПС у Полтавській області прийнято рішення про результати розгляду скарги від 25.12.2012 року №3295/10/10-215, яким скарга залишена без задоволення (а.с. 14).

- Державної податкової служби України (скарга №21/04-8 від 03.01.2013 року (а.с. 15)) за результатами розгляду скарги ДПА України винесено рішення № 1271/6/10-2415 від 28.01.2013 року, яким скаргу залишено без задоволення (а.с.17-18).

Із даним податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2012 року № 0005252306 позивач не погодився та оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що твердження відповідача спростовані матеріалами справи, а інших доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідачем не надано. Суд першої інстанції вважає, що відповідачем невірно застосовані норми чинного законодавства, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та не на підставі закону, а тому воно підлягає скасуванню, при цьому судом першої інстанції застосовано ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом встановлено, що перевіряючими під час проведення перевірки господарської одиниці АЗС № 102, яка належить ТОВ "Татнєфть - АЗС - Україна" встановлено порушення останнім пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995.

Під час перевірки здійснено заміри нафтопродуктів, наявних на АЗС №102, згідно приписів Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, затвердженої в Міністерстві юстиції України № 805/15496 від 02.09.2008 року (надалі - Інструкція) та встановлено на момент перевірки надлишок паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 7 764,71 грн.

Факт порушення обліку продукції відображено у інвентаризаційній відомості станом на 12.11.2012р. по АЗС № 102, розташованої за адресою: м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 33, яка належить ТОВ «Татнефть-АЗС-Україна», згідно якої за даними обліку на АЗС під час проведення перевірки рахувалися наступні залишки паливно-мастильних матеріалів: А-95ПР - 7976 л.;А-95 - 10293 л.;А-92 - 7317 л.;ДП - 13724 л.; фактичні залишки паливно-мастильних матеріалів на момент перевірки АЗС (12.11.2012р. о 12год.15хв.), згідно відомості про результати перевірки (а.с.51) встановлено у наступних показниках: А-95ПР - 7885 л.;А-95 - 10170 л.;А-92 - 7220 л.;ДП - 13300 л.

Таким чином, між фактичними залишками паливно-мастильних матеріалів на АЗС на момент перевірки (а.с.51) та показниками залишків паливно-мастильних матеріалів згідно обліку на АЗС (а.с.52; 62-64) наявна різниця товару: А-95ПР - 91 л.; А-95 - 123 л.;А -92 - 97 л.; ДП - 424 л., що є порушенням п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: порушення платником порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації товару на загальну суму 7 764.71 грн., що відображено в акті від 20.11.2012р. № 76/16/01/22/38194448 (далі - акт перевірки), та винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судовим розглядом та не заперечувалось представником позивача, згідно пояснень майстра АЗС № 102 Гулого В.І., останнім, як представником АЗС при проведенні перевірки, не ставилось під сумнів методика проведення замірів нафтопродуктів перевіряючими, акт перевірки від 20.11.2012р. № 76/16/01/22/38194448 підписаний оператором-касиром Кофановою В.В. без заперечень, що підтверджує факт погодження зі змістом останнього.

У відповідності до п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, орган державної податкової служби, який проводив перевірку, не пізніше трьох робочих днів з дня реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє акт (довідку) до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків. Копія акта (довідки) перевірки з відміткою про реєстрацію в журналі реєстрації актів (довідок) перевірок зберігається в органі державної податкової служби, який проводив перевірку.

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної податкової служби.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами органу державної податкової служби складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів податкового органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням обставин справи представниками ТОВ Татнєфть-АЗС-Україна» підписано акт перевірки без заперечень, чим підтверджено факт погодження зі змістом акту.

Судовим розглядом встановлено, що акт перевірки від 20.11.2012р. № 76/16/01/22/38194448 позивачем не оскаржувався, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є чинним, що не заперечувалось представником позивача.

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995, № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95) закріплено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за порушення вказаної вимоги передбачена статтею 20 Закону № 265/95, а саме: до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки позивачем було допущено порушення порядку ведення обліку товарів за місцем реалізації товару на загальну суму 7 764.71 грн., таким чином застосування відповідачем до нього штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням є правомірною.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995, № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95), п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України, пп. 4.3.2.7, п. 4.3.6.3 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 року, затвердженої в Міністерстві юстиції України № 805/15496 від 02.09.2008 року (надалі - Інструкція) та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи спростовують висновки суду, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції не повно з'ясував дійсні обставини справи, не дав належну оцінку наявним у справі доказам, а тому, постанова суду першої інстанції ухвалена без дотриманням норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для її скасування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2013р. по справі № 816/721/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть - АЗС - Україна" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 20.05.2013 р.