Рішення № 31407807, 31.01.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" січня 2013 р. Справа № 7/097-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

За позовомПрокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі: (1) Міністерства Фінансів України, м. Київ; (2) Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ», м. Київ;доТовариства з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка,простягнення 55 274 853,45 грн. за участю представників сторін: від прокуратури:Пилипенко Т.А. - посвідчення №006643 від 27.09.2012 р.;від позивача-1:не з'явились;від позивача-2:Дяченко Є.Г. - представник за довіреністю №25/159 від 26.12.2012 р.;від відповідача:Ночка І.П. - представник за довіреністю б/н від 28.12.2012 р.; секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

16.11.2012 року прокурор Голосіївського району міста Києва звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства Фінансів України (далі - позивач 1) та Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (далі - позивач 2) з позовною заявою № 8560вих-12 від 12.11.2012 року (вх. №4003 від 16.11.2012 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» (далі - відповідач) про стягнення 55 274 853, 45 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем перед позивачем 2 своїх зобов'язань за кредитним договором № 13/08 від 11.02.2008 року, а саме щодо повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків та комісії за користування кредитом, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2 строкову заборгованість за кредитом у сумі 8 441 290,00 грн., прострочену заборгованість за кредитом у сумі 26 480 710,00 грн., поточну заборгованість по сплаті процентів за кредитом у сумі 16 760 200,68 грн., прострочену заборгованість по сплаті процентів за кредитом у сумі 13 365,16 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 2 050 537,93 грн., пеню за несвоєчасне повернення процентів за кредитом у розмірі 1 193,80 грн., строкову заборгованість по сплаті комісії у розмірі 1 527 555,88 грн., разом - 55 274 853,45 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2012 року порушено провадження у справі № 7/097-12 та призначено розгляд справи на 06.12.2012 року.

04.12.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області від Прокурора Голосіївського району міста Києва надійшло клопотання № 09 вих-12 від 03.12.2012 року (вх. № 19641) про долучення документів до матеріалів справи.

На адресу господарського суду Київської області від Міністерства фінансів України надійшли пояснення № 31-15030-06-26/28431 від 28.11.2012 року (вх. № 19822 від 06.12.2012 року).

06.12.2012 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» клопотанням б/н та дати (вх. № 19842) надійшли документи, на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 06.12.2012 року представники позивача 1 та відповідача, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2012 року, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 17.01.2013 року.

14.01.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача 2 на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2012 року надійшло клопотання б/н та дати (вх. №541) про залучення документів до матеріалів справи.

15.01.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 15.01.2012 року (вх. №644) про зупинення провадження по справі у зв'язку з розглядом справи №910/607/13, що розглядається у Господарському суді м. Києва (суддя Мельник В.І.), за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» про визнання недійсним кредитного договору.

Заявлене відповідачем клопотання про зупинення провадження по справі судом відхилено, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

При цьому, господарський суд зазначає, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Як роз'яснено в п. 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З огляду на те, що обставини справи, які є предметом розгляду у справі №910/607/13, можуть бути самостійно встановлені судом при розгляді даної справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

У судове засідання 17.01.2013 року представники сторін з'явились, представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.01.2013 року на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 7/097-12 на п'ятнадцять днів з 18.01.2013 року по 01.02.2013 року.

У судовому засіданні 17.01.2013 року, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, судом оголошена перерва до 31.01.2013 року.

30.01.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли пояснення б/н від 30.01.2013 року (вх. №1691), в яких відповідач зазначає, що не визнає позовної заяви в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, а також заявляє вимогу про застосування строку позовної давності.

31.01.2013 року до початку судового засідання через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист з додатками та поясненнями б/н та дати від 31.01.2013 року (вх. №1791), в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні 31.01.2013 року представники прокуратури та позивача 2 по справі підтримали позовні вимоги прокурора Голосіївського району м. Києва з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача 1, належним чином повідомлений про місце і час судового засідання у відповідності до ст. 64 ГПК України, у судове засідання 31.01.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача 1, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Господарським судом у судовому засіданні 31.01.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи прокурора, представників позивача 2 та відповідача, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд, встановив:

11.02.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Київ», правонаступником якого згідно нової редакції статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», затвердженої протоколом загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» № 2704/10 від 27.04.2010 року та зареєстрованої Державним реєстратором Шевченківська районної у місті Києві державної адміністрації від 28.04.2010 року за номером 10741050031004822 є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (Кредитодавець за договором, позивач 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» (Позичальник за договором, відповідач у справі) укладено кредитний договір № 13/08 (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на поточні потреби згідно статутної діяльності на наступних умовах:

сума кредиту 60 000 000,00 грн.;

строк користування кредитом з 11 лютого 2008 року по 10 лютого 2010 року (включно);

розмір плати за користування кредитом 13,1 % річних.

Згідно п.п. 2.3., 2.4. договору позичальник повертає кредит не пізніше 10 лютого 2010 року. Проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту на рахунок № 20683001922201, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.

Пунктами 4.1.2, 4.1.3. договору визначено, що кредитодавець зобов'язується відкрити позичальникові позичковий рахунок № 20638001922201, здійснювати перерахування кредиту згідно реквізитів, вказаних позичальником. Відповідальність за достовірність реквізитів несе позичальник.

У відповідності до п.п. 4.4., 4.4.1. договору позичальник зобов'язується: забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов'язань за цим договором, а також сплачувати комісії за кредитне обслуговування згідно діючих тарифів банку, а саме: за оформлення кредиту в розмірі 0,5% від суми (ліміту) кредиту, визначеної у п. 2.1 даного договору, на рахунок №6111100101 не пізніше дати наданих кредитних коштів; за супроводження кредиту в розмірі 0,2% від середньоденного залишку на позичковому рахунку №20638001922201 на рахунок №35786001922201 щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Нараховані проценти за користування кредитом позичальник зобов'язаний перераховувати на рахунок № 29093001922201, або 20683001922201 в АКБ «Київ», МФО 322498 щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця (п. 4.4.9. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за ним (п. 10.1. договору).

25.12.2008 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 13/08 від 11.02.2008 року, якою погодили внести зміни та викласти п.п. 4.4.1 та 4.4.9 у наступній редакції:

« 4.4.1. Забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів та належне виконання всіх інших своїх зобов'язань за цим договором, а також сплатити комісії за надання послуг за цим договором згідно діючих тарифів банку: за оформлення кредиту - 0,5% від суми кредиту, визначеної у п. 2.1 даного договору, на рахунок №6111100101 не пізніше дати перерахування кредиту; за супроводження кредиту в розмірі 0,2% від середньоденного залишку на позичковому рахунку №20638001922201 на рахунок №35786001922201, починаючи з комісії, нарахованої з 01.01.2009 року - не пізніше дати повернення кредиту, визначеної цим договором на рахунок №35786001922201».

« 4.4.9. Нараховані проценти за користування кредитом позичальник зобов'язаний перераховувати на рахунки № 29093001922201, або 20683001922201 в АКБ «Київ», МФО 322498 починаючи з 01 січня 2009 року по дату кінцевого строку користування кредитом не пізніше дати повернення кредиту, визначеної цим договором».

04.02.2009 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» було укладено додаткову угоду №1/1 до кредитного договору № 13/08 від 11.02.2008 року, якою сторони погодили викласти п. 2.1 у наступній редакції: « 2.1. Кредитодавець надає позичальнику кредит на поповнення обігових коштів для здійснення статутної діяльності на наступних умовах:

сума кредиту 34 922 000,00 грн.;

строк користування кредитом з 11 лютого 2008 року по 10 лютого 2010 року;

розмір плати за користування кредитом 13,1 % річних».

28.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору № 13/08 від 11.02.2008 року, згідно якої сторони домовились продовжити строк користування кредитом за кредитним договором № 13/08 від 11 лютого 2008 року в сумі 34 922 000,00 грн. по 28 лютого 2013 року включно:

Крім того, у пункті 2 додаткової угоди №2 від 28.10.2010 року сторони встановили графік погашення заборгованості по кредиту, а у п. 4 вказаної угоди - графік сплати строкових та прострочених відсотків за користування кредитними коштами (при цьому погашення заборгованості за простроченими відсотками здійснювати щомісяця, починаючи з 01.12.2012 року).

Також сторони домовились змінити п. 4.4.9 кредитного договору та викласти його в наступній редакції: « 4.4.9. Нараховані проценти за користування кредитом перераховувати на рахунки № 29093001922201, або 20683001922201 в ПАТ АКБ «Київ», МФО 322498. Відсотки нараховуються до кінцевої дати користування кредитом встановленої договором».

Відповідно до п. 10 2 додаткової угоди №2 від 28.10.2010 року сторони погодили виключити пункт 4.4.1 з кредитного договору №13/08 від 11.02.2008 року.

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору про надання кредиту №13/08 від 11 лютого 2008 року і вступає в силу з моменту підписання її уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п.11 додаткової угоди №2).

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору про надання кредиту №13/08 від 11 лютого 2008 року та укладених до нього додаткових угод, Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» грошових коштів на загальну суму 34 922 000,00 грн., шляхом їх перерахування на позичковий рахунок відповідача згідно п. 4.1.2 договору №13/08 від 11.02.2008 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень за період з 11.02.2008 року по 30.12.2008 року (а.с. 18-29, т. 1).

Про належне виконання позивачем 2 своїх зобов'язань за кредитними договорами свідчить також і відсутність з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» претензій та повідомлень про порушення банком умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення договору про надання кредиту №13/08 від 11 лютого 2008 року та укладених до нього додаткових угод, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» не виконало взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» своїх зобов'язань, позивачем 2 на адресу відповідача були надіслані листи №14-05/3608 від 15.09.2011 року, № 08-04/4472 від 06.12.2011 року з повідомленням про порушення зобов'язань, в яких вимагав терміново здійснити погашення заборгованості, та лист №08-03/3/1527 від 18.05.2012 року з повідомленням про наявність заборгованості вимогою повідомити про термін її погашення (копії листів наявні в матеріалах справи).

Однак, вказані повідомлення були залишені без відповіді, а заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» не була погашена.

Оскільки, відповідач не здійснив погашення заборгованості, позивач 2 направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» вимогу про дострокове погашення кредиту №15-01/2981 від 17.10.2012 року, в якій просив сплатити заборгованість у розмірі 55 274 853,45 грн. на рахунок ПАТ «АКБ «Київ».

Як вбачається з матеріалів справи, вказана вимога була отримана уповноваженим представником відповідача 20.10.2012 року, однак, залишена відповідачем без відповіді та реагування (копія вимоги, докази її направлення позивачем 2 та отримання відповідачем наявні в матеріалах справи).

З огляду на те, що заборгованість за договором про надання кредиту №13/08 від 11.02.2008 року так і не була погашена, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» 55 274 853,45 грн., з яких (згідно наданого позивачем 2 розрахунку):

8 441 290,00 грн. - строкова заборгованість за кредитом,

26 480 710,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом,

16 760 200,68 грн. - поточна заборгованість по сплаті процентів за кредитом, 13 365,16 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів за кредитом,

2 050 537,93 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту,

1 193,80 грн. - пеня за несвоєчасне повернення процентів за кредитом,

1 527 555,88 грн. - строкова заборгованість по сплаті комісії.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем 2 та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 (кредит) і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду судом спору по суті відповідач не подав відзиву на позов з документальним запереченням існування заборгованості за кредитом, доказів погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору та графіку її погашення, не надав.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З огляду на те, що вимога про дострокове погашення кредиту була отримана відповідачем 20.10.2012 року, враховуючи встановлений сторонами у додатковій угоді №2 від 28.10.2010 року графік погашення заборгованості по кредиту та те, що доказів погашення заборгованості сторонами суду не надано, господарський суд вважає, що стягнення 8 441 290,00 грн. строкової заборгованості за кредитом та 26 480 710,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом є обґрунтованим та правомірним.

Відтак, з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» підлягає стягненню 34 922 000,00 грн. (8 441 290,00 грн. + 26 480 710,00 грн.) заборгованості за кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» також не виконало своїх зобов'язань за договором про надання кредиту №13/08 від 11.02.2008 року щодо своєчасної сплати процентів, комісій за його користування.

Частиною 3 ст. 346 Господарського кодексу України встановлено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Господарським судом встановлено, що позивач 2 здійснив нарахування процентів за користування кредитом у відповідності до умов договору (п.2.1. в редакції додаткових угод до договору), згідно якого відсоткова ставка по кредитному договору становить 13,1 % річних.

Перевіривши наданий позивачем 2 розрахунок процентів за користування кредитом, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а саме стягненню підлягають 16 773 565,84 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом (16 760 200,68 грн. поточна заборгованість + 13 365,16 грн. прострочена заборгованість).

Зазначені суми заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом відповідачем не оспорюються.

У відповідності до п. 4.4.1. договору про надання кредиту №13/08 від 11.02.2008 року (в редакції додаткової угоди №1 від 25.12.2008 року), яким встановлено, що позичальник зобов'язується сплачувати комісію за супроводження кредиту в розмірі 0,2% від середньоденного залишку на позичковому рахунку №20638001922201 на рахунок №35786001922201, починаючи з комісії, нарахованої з 01.01.2009 року - не пізніше дати повернення кредиту, визначеної цим договором на рахунок №35786001922201, позивачем 2 здійснено нарахування комісії за супроводження кредиту за період з січня 2009 року по жовтень 2010 року.

У своїх поясненнях б/н від 30.01.2012 року (вх. № 1691 від 30.01.2013 року) відповідач заперечує проти нарахування комісії, посилаючись при цьому на п. 10 додаткової угоди №2 від 28.10.2010 року, яким виключено п. 4.4.1. кредитного договору.

Однак, вказане твердження відповідача не відповідає обставинам справи, з огляду на те, що додаткова угода №2, якою було виключено п. 4.4.1 кредитного №13/08 від 11.02.2008 року, була укладена та набрала чинності з моменту її підписання, тобто 28.10.2010 року.

Таким чином, господарський суд вважає, що позивачем 2 правомірно здійснено нарахування комісії за період з січня 2009 року по жовтень 2010 року в розмірі 0,2% від середньоденного залишку на позичковому рахунку починаючи з комісії, нарахованої з 01.01.2009 року.

Перевіривши наданий позивачем 2 розрахунок комісії за супроводження кредиту, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а саме стягненню підлягають 1 527 555,88 грн. заборгованості по сплаті комісії.

Крім цього, позивачем 2 нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» не виконало своїх зобов'язань у встановлені договором строки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України).

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1. кредитного договору визначено, що при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.

Як вбачається з умов кредитних договорів, сторонами при їх укладенні не погоджено, що при нарахуванні штрафних санкцій не застосовується вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

Господарський суд звертає увагу, що умова договору про сплату пені «за весь час прострочки» не є встановленням іншого строку (згідно положень п. 6 ст. 232 ГК України) нарахування даного виду неустойки.

З огляду на вищевказане, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України та за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку позивача 2, банком невірно було нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату процентів за його користування, а саме за період, який становить більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, відповідач у своїх поясненнях б/н від 30.01.2013 року (вх. №1691 від 30.01.2013 року) посилаючись на ст. 232 ГК України заявив про застосування позовної давності в 6 місяців для нарахування штрафних санкцій.

Господарський суд звертає увагу, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Позовна давність для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) визначена в п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України і становить один рік.

Судом враховано, що статтею 232 ГК України визначено не строк позовної давності, а встановлено період, за який можуть бути нараховані штрафні санкції, а тому заява відповідача про застосування позовної давності в 6 місяців на підставі ст. 232 ГК України є необґрунтованою, безпідставною та задоволенню не підлягає.

Господарський суд, враховуючи встановлений сторонами у додатковій угоді №2 від 28.10.2010 року графік погашення заборгованості по кредиту, здійснив за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» власний розрахунок пені за несвоєчасну сплату кредиту та встановив, що він складає 1 577 551,57 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення25401001.09.2011 - 31.12.20111227.7500 %0.042 %*13159.8125401001.09.2011 - 31.01.20121537.7500 %0.042 %*16503.69150567001.09.2011 - 29.02.20121827.7500 %0.042 %*116369.73150567001.10.2011 - 22.03.20121747.7500 %0.042 %*111254.58150567023.03.2012 - 31.03.201297.5000 %0.041 %*5553.70145043001.11.2011 - 22.03.20121437.7500 %0.042 %*88078.85145043023.03.2012 - 30.04.2012397.5000 %0.041 %*23183.10102175001.12.2011 - 22.03.20121137.7500 %0.042 %*49030.00102175023.03.2012 - 31.05.2012707.5000 %0.041 %*29312.50102175005.01.2012 - 22.03.2012787.7500 %0.042 %*33751.25102175023.03.2012 - 30.06.20121007.5000 %0.041 %*41875.00365221001.02.2012 - 22.03.2012517.7500 %0.042 %*78881.75365221023.03.2012 - 31.07.20121317.5000 %0.041 %*196081.77483106001.03.2012 - 22.03.2012227.7500 %0.042 %*45010.70483106023.03.2012 - 31.08.20121627.5000 %0.041 %*320750.70219683003.04.2012 - 31.08.20121517.5000 %0.041 %*135951.36219683004.05.2012 - 31.08.20121207.5000 %0.041 %*108040.82219683001.06.2012 - 31.08.2012927.5000 %0.041 %*82831.30219683003.07.2012 - 31.08.2012607.5000 %0.041 %*54020.41219683001.08.2012 - 31.08.2012317.5000 %0.041 %*27910.55Таким чином, позовна вимога про стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту підлягає задоволенню частково в сумі 1 577 551,57 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 472 986,36 грн. пені (2 050 537,93 грн. - 1 577 551,57 грн.) суд відмовляє.

Здійснивши за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» власний розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, враховуючи встановлений сторонами у додатковій угоді №2 від 28.10.2010 року графік погашення заборгованості за простроченими відсотками, а також часткове погашення відповідачем прострочених процентів 05.07.2011 року на суму 634,84 грн., господарський суд встановив, що він складає 797,81 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення365.1601.09.2011 - 04.01.20121267.7500 %0.042 %*19.54100001.09.2011 - 04.02.20121577.7500 %0.042 %*66.67100006.09.2011 - 04.03.20121817.7500 %0.042 %*76.86100005.10.2011 - 22.03.20121707.7500 %0.042 %*72.19100023.03.2012 - 04.04.2012137.5000 %0.041 %*5.33100005.11.2011 - 22.03.20121397.7500 %0.042 %*59.03100023.03.2012 - 04.05.2012437.5000 %0.041 %*17.62100006.12.2011 - 22.03.20121087.7500 %0.042 %*45.86100023.03.2012 - 04.06.2012747.5000 %0.041 %*30.33100005.01.2012 - 22.03.2012787.7500 %0.042 %*33.03100023.03.2012 - 04.07.20121047.5000 %0.041 %*42.62100007.02.2012 - 22.03.2012457.7500 %0.042 %*19.06100023.03.2012 - 04.08.20121357.5000 %0.041 %*55.33100006.03.2012 - 22.03.2012177.7500 %0.042 %*7.20100023.03.2012 - 31.08.20121627.5000 %0.041 %*66.39100005.04.2012 - 31.08.20121497.5000 %0.041 %*61.07100005.05.2012 - 31.08.20121197.5000 %0.041 %*48.77100005.06.2012 - 31.08.2012887.5000 %0.041 %*36.07100005.07.2012 - 31.08.2012587.5000 %0.041 %*23.77100005.08.2012 - 31.08.2012277.5000 %0.041 %*11.07Таким чином, позовна вимога про стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом підлягає задоволенню частково в сумі 797,81 грн., що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 2. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 395,99 грн. пені (1 193,80 грн. - 797,81 грн.) суд відмовляє.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2009 року за № 566 «Про капіталізацію акціонерного комерційного банку «Київ» частка держави в особі Міністерства фінансів України у статутному капіталі зазначеного банку становить 99,936931402 відсотка.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2004 року № 155 «Про затвердження Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави» управління корпоративними правами держави передбачає розв'язання, зокрема, таких завдань як: забезпечення участі суб'єктів господарювання у здійсненні заходів, пов'язаних з виконанням державних функцій (економічна безпека, оборона, державні резерви, соціальні програми, державна монополія тощо), а також досягнення інших стратегічних цілей, визначених державою; здійснення контролю за використанням і збереженням майна господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна частка.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Прокурор Голосіївського району м. Києва звернувся до суду з даним позовом у зв'язку з необхідністю захисту інтересів держави, капіталізованого банку, громадян та юридичних осіб - вкладників банку.

Згідно ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У відповідності до ч. 2 вказаної статті, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23 березня 2012 року № 7 у вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого. Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

З огляду на те, що власником 99,94% акцій Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» є держава в особі Міністерства фінансів України, враховуючи порушення відповідачем своїх кредитних зобов'язань, що призводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед державою в особі Національного банку України, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем не подано доказів, що підтверджують виконання ними своїх зобов'язань, контррозрахунку заявлених до стягнення сум, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованими.

Однак, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні періоду нарахування пені за несвоєчасне погашення процентів та пені за несвоєчасне погашення кредиту, позов підлягає задоволенню частково, у сумі 54 801 471,10 грн., з яких: 34 922 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 16 773 565,84 грн. - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; 1 527 555,88 грн. - заборгованість по сплаті комісії; 1 577 551,57 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 797,81 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів.

В задоволенні іншої частини позову, а саме в стягненні 472 986,36 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та 395,99 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, господарський суд відмовляє.

Відповідно до п.11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 33077824) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16-22, ідентифікаційний код 14371869) 53 223 121 (п'ятдесят три мільйони двісті двадцять три тисячі сто двадцять одну) грн. 72 коп. основного боргу та 1 578 349 (один мільйон п'ятсот сімдесят вісім тисяч триста сорок дев'ять) грн. 38 коп. пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білбудінвест» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 33, код ЄДРПОУ 33077824) в доход Державного бюджету України 63 826 (шістдесят три тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 33 коп. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 07.02.2013 року