Постанова № 31407476, 22.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 р. № 820/3006/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Безщасній Т.О.

за участі:

представника позивача Радзівіло Л.В.

представника відповідача Джиджавадзе Р.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства фірми "Інекс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство фірма "Інекс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000522220 від 02.04.2013 року та № 0000542220 від 02.04.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначило, що правовідносини з ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" мали реальний характер та відповідно правомірно віднесло до складу податкового кредиту суми ПДВ та валових витрат за ними, а висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.

В судове засідання представник позивача прибула, позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС у судове засідання при проти позову заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначила, що Приватним підприємством фірмою "Інекс" порушено:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 16783 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 16783 грн.

- п. 198.4, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, занижено податок на додану вартість у загальній сумі 15984 грн., в тому числі за липень 2012 року в сумі 15984 грн.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство фірма "Інекс" (код ЄДРПОУ 32134472) пройшло державну реєстрацію та зареєстроване ВК Харківської міської ради 21.08.2002 року. Перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 03.09.2002 року за № 215. Зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29288628 від 20.04.2005 року.

Фахівцем Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства фірми "Інекс" (податковий номер 32134472) по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" (податковий номер 35270735) за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

За результатом перевірки складено Акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП фірма "Інекс" (податковий номер 32134472) по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ "ІГ Каспій Дон" (податковий номер 35270735) за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року" №1029/2220/32134472 від 20.03.2013 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки, ПП фірмою "Інекс" порушено:

- п.п.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 16783 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 16783 грн.

- п. 198.4, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, занижено податок на додану вартість у загальній сумі 15984 грн., в тому числі за липень 2012 року в сумі 15984 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, ПП фірма "Інекс" 22.03.2013 року оскаржило його до ДПІ у Московському районі м. Харкова (а.с. 38-45). Листом № 3519/10/22.2-1617 від 01.04.2013 року висновки оскаржуваного акту перевірки були залишені без змін (а.с. 46-48).

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000522220 від 02.04.2013 року, яким ПП фірмі "Інекс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 25174,50 грн., в тому числі за основним платежем 16783,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8391,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000542220 від 02.04.2013 року, яким ПП фірмі "Інекс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23976,00 грн., в тому числі за основним платежем 15984,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7992,00 грн.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС за результатами аналізу правовідносин позивача з ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

Так, між ПП фірмою "Інекс" та ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" було укладено Договір №060612 від 06.06.2012 року (а.с. 12-13).

Згідно умов зазначеного договору ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" (Повірений) зобов'язаний найти клієнтів та укласти договори від імені ПП фірми "Інекс" (Довіритель). Вартість договору складає 47952,00 грн., у тому числі НДС 20% - 7992,00 грн.

Виконання умов згаданого договору підтверджується: звітом повіреного від 25.07.2012 року про виконання договору доручення № 060612 від 06.06.2012 року; актом виконаних робіт № 202 від 11.07.2012 року.

По зазначеному договору ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" видало ПП фірмі "Інекс" податкову накладну № 202 від 11.07.2012 року на загальну суму 47952,00 грн., в т.ч. ПДВ 7992,00 грн.

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ПП фірмою "Інекс" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ "ІГ "Каспій-Дон", що підтверджується платіжним дорученням № 536 від 07.08.2012 року.

Також, між ПП фірмою "Інекс" та ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" було укладено Договір №110612 від 11.06.2012 року (а.с. 20-21).

Згідно умов зазначеного договору ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" (Повірений) зобов'язаний найти клієнтів та укласти договори від імені ПП фірми "Інекс" (Довіритель). Вартість договору складає 47952,00 грн., у тому числі НДС 20% - 7992,00 грн.

Виконання умов згаданого договору підтверджується: звітом повіреного від 27.07.2012 року про виконання договору доручення № 110612 від 11.06.2012 року; актом виконаних робіт № 438 від 20.07.2012 року.

По зазначеному договору ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" видало ПП фірмі "Інекс" податкову накладну № 438 від 20.07.2012 року на загальну суму 47952,00 грн., в т.ч. ПДВ 7992,00 грн.

Зобов'язання по оплаті наданих послуг були виконані ПП фірмою "Інекс" шляхом перерахування грошових безготівкових коштів на рахунок ТОВ "ІГ "Каспій-Дон", що підтверджується платіжним дорученням № 541 від 09.08.2012 року.

Отримані послуги були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (а.с. 28).

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договорів про надання послуг, укладених з ТОВ "ІГ "Каспій-Дон".

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Приписами п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що ПП фірмою "Інекс" були надані належним чином складені документи визначені Податковим кодексом України для підтвердження валових витрат підприємства та докази використання придбаних послуг у господарській діяльності позивача.

Таким чином, висновок відповідача про неправомірність віднесення ПП фірмою "Інекс" до складу валових витрат коштів сплачених за правовідносинами з ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів не використання у господарській діяльності позивача отриманих від ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" послуг.

Судом встановлено, що суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні отриманих послуг, на підставі виданих ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" податкових накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації за липень 2012 року.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - Кодексу) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав вимоги, передбачені пунктом 198.3 статті 198 Кодексу, сплативши податок на додану вартість в ціні отриманих послуг від ТОВ "ІГ "Каспій-Дон", яке в свою чергу, виконало вимоги п. 201.1 ст. 201 Кодексу - видало ПП фірмі "Інекс" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені ним суми податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні отриманих послуг від ТОВ "ІГ "Каспій-Дон".

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність (недійсність) правочинів вчинених ПП фірмою "Інекс" з ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" з наступних підстав.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Відповідачем не надано відповідних доказів нікчемності (недійсності) правочинів вчинених ПП фірмою "Інекс" з ТОВ "ІГ "Каспій-Дон".

Щодо твердження відповідача про порушення ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" цивільного та податкового законодавства під час здійснення господарської діяльності з іншими контрагентами ніж позивач у справі, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому ймовірне порушення контрагентом позивача податкового законодавства підчас здійснення правовідносин з іншими контрагентами не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а отже, й для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, у разі ухилення від його сплати продавцем з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

Таким чином, ймовірне порушення ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" податкового законодавства під час здійснення правовідносин з іншими контрагентами при фактичному здійсненні господарської операції з позивачем не впливає на податковий кредит ПП фірми "Інекс" .

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 94, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства фірми "Інекс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000522220 від 02.04.2013 року та № 0000542220 від 02.04.2013 року - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Приватного підприємства фірми "Інекс" (адреса: пр. Московський, 47, кв. 15, м. Харків, 61050, код ЄДРПОУ 32134472) судові витрати у розмірі 491,51 (чотириста дев'яносто одна грн., 51 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст постанови виготовлений 27.05.2013 року.