Рішення № 3140741, 02.03.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.09 р. Справа № 40/208

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній .О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” м. Київ

до відповідача державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове

про стягнення 413 479 грн. 94 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: : Орлов В.В. – громадянин України, паспорт серія ВЕ № 859294

від відповідача: Максимчук С.П. – начальник юридичного відділу

від відділу державної виконавчої служби не з’явився

За клопотанням обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства “Селидіввугілля” м. Селідове з позовними вимогами про стягнення з останнього інфляційних за період з 08.01.2008р. по 01.10.2008р. в сумі 363 869 грн. 22 коп., трьох процентів річних за період з 08.01.2008р. по 01.10.2008р. в сумі 49 610 грн. 72 коп. за прострочення виконання грошових зобов’язань, згідно договору поставки товару № 218 від 06.10.05р.

До прийняття рішення по справі позивач згідно ст. 22 ГПК України уточнив свої позовні вимоги та намагається стягнути інфляційні за період з 01.01.08р. по 01.09.08р. в сумі 363 869 грн. 22 коп. та три проценти річних за період з 09.01.08р. по 01.10.08р. в сумі 49 424 грн. 90 коп.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що є рішення господарського суду Донецької області від 23.03.2007р. по справі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому провадження по справі підлягає припиненню за п. 2 ст. 80 ГПК України.

З метою дослідження матеріалів виконавчого провадження щодо виконання державним підприємством „Селидіввугілля” рішень суду у справі №40/21 від 23.03.2007р. та у справі №19/338 від 06.02.2008р. до судового засідання відповідно п. 8 ст. 65 ГПК України було викликано представників відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції.

Натомість представники вищевказаної служби до судового засідання не з’явились.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників сторін, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 23.04.07р. рішенням господарського суду Донецької області по справі 40/21 від 23.03.2007р. з державного підприємства „Селидіввугілля” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед” було стягнуто борг в сумі 2 766 856 грн. 64 коп., пеню в сумі 234 186 грн. 74 коп., три проценти річних за період з 21.06.06р. по 31.12.06р. в сумі 46 847 грн. 05 коп. та індекс інфляції за період з 21.06.06р. в сумі 237 132 грн. 63 коп.

Відповідач частково перерахував позивачу заборгованість в сумі 500 000 грн. у зв’язку з чим на день подання позовної заяви ним нараховано борг в сумі 2 266 856 грн. 64 коп.

Тобто до наступного часу зобов’язання щодо сплати боргу не виконано і тому позивач з посиланням на п. 2 ст. 625 ГПК України намагається стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 49 424 грн. 90 коп. за період з 09.01.08р. по 01.10.08р. та індекс інфляції в сумі 363 869 грн. 22 коп. за період з 01.01.08р. по 01.09.08р.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов до висновку про те ,що:

Судом прийнято до уваги те, що рішення по справі № 40/21 від 23.04.07р. про стягнення боргу не припиняє грошових обов’язків відповідача щодо виконання грошового зобов’язання.

Тому грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися по день фактичного стягнення з боржника суми заборгованості, оскільки між сторонами існують матеріальні відносини (зобов’язання) на котрі розповсюджується дія ч. 2 ст. 625 ЦК України. А саме те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з тим, що неодноразово відбувалося стягнення інфляційних за іншими рішеннями господарських судів, до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 530 ЦК України.

Відповідно до цієї статті, якщо термін виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином для стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних за період від часу винесення судом рішення до набрання ним законної сили позивач повинен пред’явити вимогу в розумінні статті 530 ЦК України.

Докази по справі свідчать про те, що 10.12.08р. відповідачем було отримано вимогу, в якій позивач вимагає сплатити суму індексу інфляції за період з 08.01.2008р. по 01.10.2008р., що складає 363 869 грн. 22 коп., та три проценти річних за період з 08.01.2008р. по 01.10.2008р., що складає 49 610 грн. 72 коп.

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання зобов’язання, позов щодо стягнення з відповідача інфляційні за період з 01.01.08р. по 01.09.08р. в сумі 363 869 грн. 22 коп. та трьох процентів річних за період з 09.01.08р. по 01.10.08р. в сумі 49 424 грн. 90 коп. обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення решти частини трьох процентів річних за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 185 грн. 82 коп., у задоволенні позовних вимог слід відмовити, як в необґрунтовано заявлених.

Заперечення відповідача слід вважати необґрунтованими, оскільки предметом справи №40/21 від 23.03.2007р. було стягнення з державного підприємства „Селидіввугілля” боргу згідно договору поставки товару №218 від 06.10.2005р. Натомість у справі №40/208 мова йде лише про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції. Тому підстав для припинення провадження по справі за ознаками п. 2 ст. 80 ГПК України не існує за законом.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони згідно частини п’ятої статті 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв’язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частин другої та третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 530, 625 ЦК України, ст. ст. 22, 32, 33, 44, 49, 69, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства „Селидіввугілля”, 85400, м. Селидове, Донецька область, вул. К. Маркса, 41, ід.код 33426253, р/р 26003301490817 в АК ПІБ в м. Селидове, МФО 334312, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс Лімітед”, 04053, м. Київ, пров. Киянівський, 3-7, ід. код 32962368, р/р 26008306262980 в АКБ „ТК Кредит” в м. Києві, МФО 322830, інфляційні в сумі 363 869 грн. 22 коп., три проценти річних в сумі 49 424 грн. 90 коп., витрати по держмиту в сумі 4 132 грн. 94 коп., витрати по забезпеченню судового процесу в сумі 117 грн. 94 коп., видавши наказ.

3. В стягненні трьох процентів річних в сумі 185 грн. 82 коп. відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя