Постанова № 31406083, 14.05.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1431/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Ікаєв Р.З., Гнатенка С.І.

представника відповідача - Близнюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21 березня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки в акті перевірки на підставі якого було винесено спірні рішення не наведено жодного аргументу на підтвердження порушень чинного законодавства допущених товариством при укладанні угод з ТОВ фірма "Промелектронсервіс" та ТОВ "Монтажник". Крім того, в акті перевірки не відображено, які саме порушення і по якій господарській операції було допущено.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що проведеною перевіркою встановлено, що відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статей 135, 138, 187, 198 Податкового кодексу України. Підприємством до проведення перевірки не надано всі необхідні документи для підтвердження взаємовідносин між ним та його контрагентами, а саме: не надано товарно-транспортні накладні та сертифікати якості.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький сталеливарний завод" (код ЄДРПО 055756783) зареєстровано 10.04.2006 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

Позивач станом перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

В період з 29.10.2012 по 30.10.2012 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ фірма "Промелектронсервіс" за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 та ТОВ "Монтажник" за період з 07.01.2011 по 31.12.2012 у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запити Кременчуцької ОДПІ від 11.04.2012 № 7332/10/22-112 та від 20.07.2012 № 20219/10/22.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2012 № 4504/22-209/05756783, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток на загальну суму 46 764,00 грн. та п. 198.1, п. 198.2 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року на суму 22 090,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0013362301/1862 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 46 764,00 грн. та № 0013372301/1863 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 33 135,00 грн. (у тому числі за основним платежем 22 090 грн. та за штрафними санкціями 11 045 грн.).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до ДПС у Полтавській області та ДПС України.

За результатами розгляду скарги позивача ДПС у Полтавській області та ДПС України прийняті рішення від 07.02.2013 № 289/10/10.2-07 та від 23.07.2012 № 13011/6/10-2115 відповідно, якими податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги без задоволення.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Позивачем до матеріалів справи залучено копію договору поставки товару від 27.01.2011 № 0085-СН, який укладено між позивачем (покупець) та ТОВ "Промелектронсервіс" (постачальник), за умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату та копію договору підряду від 12.09.2011 № 40-15-11, який укладено між позивачем (замовник) та ТОВ "Монтажник" (підрядник), за умов якого підрядник зобов'язується здійснити своїми силами і засобами роботи з влаштування підпірних стін та підлоги на копровій дільниці сталеплавильного цеху Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" і здати замовнику у встановлений договором термін об'єкти у відповідності до кошторисної документації, технічного завдання і графіку виконаних робіт і оплати за поставлені підрядником матеріали, а замовник зобов'язується передати підряднику у встановленому договором порядку затверджену проектно-кошторисну документацію, необхідну для виконання робіт з влаштування підпірних стін та підлоги на копровій дільниці сталеплавильного цеху Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", а також прийняти від підрядника згідно з актом виконаних робіт об'єкти та оплатити виконані роботи, згідно цього договору.

На підтвердження правильності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Промелектронсервіс" та ТОВ "Монтажник" позивачем до суду надано видаткові накладні № 121002 від 12.10.2011, № 171001 від 17.10.2011, № 261001 від 26.10.2011; податкові накладні № 24 від 12.10.2011, № 28 від 17.10.2011, № 44 від 26.10.2011, № 9 від 30.09.2011; рахунки-фактури № 1210-8 від 12.10.2011, № 1710-6 від 17.10.2011, № 2610-1 від 26.10.2011 та акт приймання виконаних будівельних робіт № 22-02-1-11 за вересень 2011 року.

Таким чином позивачем в якості доказів реальності правочиннів укладених з ТОВ "Промелектронсервіс" та ТОВ "Монтажник", надано рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні та акт приймання виконаних будівельних робіт.

Вказані видаткові накладні та рахунки фактуру не відповідають вимогам щодо оформлення первинних бухгалтерських документів, оскільки не містять повну інформацію про одержувача та платника, а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та адреси їх місце знаходження.

Дослідивши в судовому засіданні акт приймання виконаних будівельних робіт судом встановлено, що він не містити дати його підписання. Крім того, згідно умов договору підряду та вказаного акту підрядник має виконати роботи по влаштуванню підпірних стін та підлоги на копровій дільниці сталеплавильного цеху позивача, разом з тим згідно акту приймання виконаних будівельних робіт підрядником були виконані лише роботи по влаштуванню монолітних залізних стін.

Разом з тим, а ні на вимогу суду, а ні з власної ініціативи позивачем суду не надано актів форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" на підтвердження вартості виконаних будівельних робіт. Залучені позивачем до матеріалів справи локальний кошторис та відомість ресурсів до локального кошторису не відповідають типовим формам, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554, а саме: актам форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Зі змісту технічного завдання на виконання ремонтних робіт з влаштування підпірних стін та підлоги на копровій дільниці сталеплавильного цеху Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" не можливо встановити коли саме вказане завдання було отримано директором ТОВ "Монтажник" Єлісеєвим В.І.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані документи не можуть бути належним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань, оскільки їх складено з порушенням вимог чинного законодавства України.

Крім того позивачем суду не надано доказів транспортування товару придбаного у ТОВ "Промелектронсервіс", актів приймання передачі придбаного товару, відображення його у бухгалтерському обліку позивача та доказів здійснення оплати за придбаний товар та отримані послуги. Також позивачем не надано доказів використання придбаних у ТОВ "Промелектронсервіс" товарів у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення позивачем витрат по придбанню товарів у ТОВ "Промелектронсервіс" та отриманню будівельних робіт від ТОВ "Монтажник" до складу валових витрат та податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція приймаючи оскаржувані рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 травня 2013 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Суддя С.С. Бойко