Вирок № 31405524, 26.04.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2875/13-кПровадження № 1-кп/591/131/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Міліціанова Р.В., за участю секретаря Бузової Т.І.

прокурора Колобиліна В.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми у кримінальному провадженні №32012200000000012 справу за обвинуваченням гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не військовозобов'язаного, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого директором ТОВ «Сумибудкомплект», маючому погашену судимість, зареєстрованому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.172 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисний злочин за слідуючих обставин.

ОСОБА_1, згідно рішення засновника ТОВ «Сумибудкомплект» від 11.04.2006р., призначений і постійно займав посаду директора ТОВ «Сумибудкомплект», код ЄДРПОУ - 34328155, зареєстрованого 12.04.2006 Виконавчим комітетом Сумської міської Ради за юридичною адресою: АДРЕСА_1, взятого на податковий облік 14.04.2006 в ДПІ у м. Суми.

ОСОБА_1, будучи директором ТОВ «Сумибудкомплект», особисто керував роботою найманих працівників, приймав рішення щодо розміру та форми оплати праці найманих працівників.

На протязі 2008 - 2012 років ТОВ «Сумибудкомплект», проводячи господарську діяльність, виконувало ремонтно-будівельні роботи для ПАТ «Крафт Фудз Україна», згідно укладених з цим підприємством договорів на виконання ремонтно-будівельних, монтажно-демонтажних та зварювальних робіт на об'єктах ПАТ «Крафт Фудз Україна», розташованих за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Набережна, буд.28.

При цьому для виконання вказаних ремонтно-будівельних робіт директор ТОВ «Сумибудкомплект» уклав усні угоди на виконання цих робіт з рядом фізичних осіб. Однак, в порушення чинного законодавства, ОСОБА_1 найманих працівників офіційно не реєстрував та трудових угод з ними не укладав.

Зокрема, ОСОБА_1І, являючись директором ТОВ «Сумибудкомплект», офіційно не реєстрував та не укладав письмові трудові угоди з наступними громадянами: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15

Використовуючи найману працю, директор ТОВ «Сумибудкомплект» ОСОБА_1І, фактично допустив ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах ПАТ «Крафт Фудз Україна».

Під безпосереднім керівництвом та контролем ОСОБА_1 вказані особи постійно працювали на об'єктах ПАТ «Крафт Фудз Україна». За виконання робіт вони отримували від ОСОБА_1 грошові кошти. Однак, ОСОБА_1 зневажливо ставлячись до вказаних працівників в частині порушень законодавства про працю, до трудових книжок цих працівників ніяких записів не вносив, відпусток їм не надавав, табелі обліку робочого часу не вів. Період роботи найманим працівникам не зарахований до їх загального трудового стажу, а з їх фактичної заробітної плати не утримано і не перераховано до бюджетів та державних фондів відповідні внески, які нараховуються та сплачуються з фонду заробітної плати, а саме: внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, страхові внески до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, внески до фонду на випадок безробіття.

Такими своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив ряд норм чинного законодавства про працю, а саме: ст. 5 Закону України «Про оплату, праці», згідно якої організація оплати праці здійснюється на підставі трудових договорів; ст. 8 Закону України «Про оплату праці», згідно якої держава здійснює

регулювання оплати праці працівників усіх форм власності шляхом оподаткування

доходів працівників; ст. 21 Закону України «Про оплату праці», згідно якої працівник має право на оплату своєї праці на підставі укладеного трудового договору; -ст. 30 Закону України «Про оплату праці», згідно якої власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку; ст. ст. 21, 24 КЗпПУ, згідно яких при укладанні трудового договору з фізичною особою має дотримуватись письмова форма. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав повністю, дав суду показання, які відповідають інкримінованим йому фактичним обставинам кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому і просив суворо його не карати.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Доказів завдання обвинуваченим збитків суду не надано.

Дослідження інших доказів у кримінальному провадженні, щодо обставин, які ніким не оспорюються, за згодою всіх учасників судового провадження та на підставі ухвали суду визнано недоцільним, положення ч.3 ст.349 КПК України та передбачені законом наслідки учасникам судового провадження роз'яснено.

Від потерпілих заяв з приводу суворого покарання не надходило.

Отже, своїми умисними діями, що виразилися в не оформленні трудових відносин з найманими працівниками, які фактично перебували з товариством у трудових відносинах, ОСОБА_1, будучи директором ТОВ «Сумибудкомплект», та використовуючи найману працю без документального оформлення працівників, вчинив злочин, передбачений ст. 172 ч. 1 КК України, тобто грубе порушення законодавства про працю.

Даний висновок підтверджується зібраними в ході досудового розслідування (показання потерпілих) та дослідженими безпосередньо судом доказами (письмові та речові докази наявні в матеріалах кримінального провадження, показання обвинуваченого).

Таким чином, суд приходить до висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа мало місце та містить склад кримінального правопорушення, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєному доведена в повному обсязі, тому його протиправні дії слід кваліфікувати за ст. 172 ч.1 КК України.

Докази вчинення злочину в стані неосудності або обмеженої осудності суду не надано, тому обвинувачений підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні, з урахуванням відомостей про особу, просив визнати обвинуваченого винуватим та призначити покарання у виді виправних робіт.

Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 виду та міри покарання, суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, конкретні обставини справи, дані про його особу, а саме: позитивно характеризується, під наглядом у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг та нарікань не надходило, судимість у встановлено законом порядку погашено.

Суд визнає пом'якшуючими обставинами визнання вини, щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обставин, які обтяжують покарання, суд не вбачає.

Суд також враховує, що аналогічні злочини обвинувачений вчиняв раніше, в результаті вчинення злочину порушено права значної кількості потерпілих 13 осіб, злочин учинявся протягом тривалого часу з 2008р. по 2012р., тобто протягом чотирьох років обвинувачений усвідомлював неправомірність своїх дій, однак продовжував грубо порушувати вимоги закону, самостійно вчинення злочину не припинив.

Згідно зі ст.50 КПК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч.1 ст.57 КК України, покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Обвинувачений на момент вчинення злочину та станом на дату постановлення вироку є директором ТОВ «Сумибудкомплект», тобто має постійне місце роботи та отримує заробітну плату, згідно наявної в матеріалах справи довідки про розмір щомісячного доходу.

Тому, з метою виправлення обвинуваченого, запобіганню вчиняти нові злочини, суд вважає, що для досягнення мети покарання обвинуваченому належить призначити покарання у вигляді виправних робіт з відрахуванням в дохід держави грошових коштів із сум заробітку засудженого.

Запобіжні заходи відносно обвинуваченого в рамках кримінального провадження не застосовувались. Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Судові витрати у справі відсутні.

Питання про речові докази слід вирішити згідно ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374-376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172 КК України та призначити йому покарання у виді виправних робіт строком на один рік з відрахуванням в дохід держави 20% заробітку засудженого.

Відбувати покарання за місцем роботи засудженого - ТОВ «Сумибудкомплект» (Код ЄДРПОУ 34328155, юридична адреса: 40030, АДРЕСА_2).

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувати.

Речові докази матеріали кримінального провадження зберігати в матеріалах справи.

Вирок суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя Р.В. Міліціанов