Рішення № 3140487, 18.02.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.09 Справа № 7/440/08

Суддя Кутищева Н.С.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в м.Запоріжжі, м. Запоріжжя

до відповідача: Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер”, м.Запоріжжя

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача Лута І.В., дов. № 2899к від 26.07.2007р.

Від відповідача не з’явився

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 786169,03 євро, а саме: 700000 євро простроченої заборгованості за кредитом, 29895, 83 євро простроченої заборгованості по відсоткам, 55066, 67 євро пені за несвоєчасне погашення кредиту, 1206,53 євро пені за несвоєчасне погашення процентів. До позову додана заява Філії Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в м.Запоріжжі про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі оборотні активи відповідача та його грошові кошти, які містяться на всіх рахунках в банківських установах, в межах позовних вимог на суму 786169,03 євро; шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо розпорядження його оборотними активами.

Ухвалою суду від 13.10.2008 р. порушено провадження у справі № 7/440/08,судове засідання призначено на 04.12.2008р.; цією ж ухвалою відмовлено позивачеві в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. від 04.12.2008 року продовжено строк розгляду спору по справі № 7/440/08 згідно ст. 69 ГПК України та перенесено розгляд справи на 12.01.2009 року. Ухвалою від 12.01.2009 року задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду спору до 01.03.2009 року, розгляд справи відкладено на 18.02.2009 року.

Ухвали суду від 13.10.2008р., 04.12.2008р., 12.01.2009 р. були направлені на адреси сторін в установлений законом строк, поштовим відділенням на адресу господарського суду не повертались, що свідчить про належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду спору.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У відповідності із ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Представник відповідача в судове засідання, продовжене 18.02.2009 року не з’явився та не надав господарському суду документи, витребувані ухвалою від 12.01.2009 р. Відповідач обґрунтований відзив на позовну заяву не надав, належним чином, без поважних причин, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Слід підкреслити, що відповідач по справі № 7/440/08 є юридичною особою і згідно зі ст.28 ГПК України, керівник підприємства відповідача був зобов’язаний направити компетентного представника в судове засідання, чи особисто прийняти участь в судовому засіданні.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, спір розглядається згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Позивачем під час розгляду справи в суду подавалися заяви про збільшення позовних вимог. Остаточною з цих заяв є заява № 073-031113 від 12.01.2009 року, в якій ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м.Запоріжжі просить суд стягнути з відповідача 837036,22 євро та 13290,58 грн., а саме: 700000 євро простроченої заборгованості за кредитом, 44734,08 євро простроченої заборгованості по відсоткам за період з 01.05.2008 по 31.12.2008 року, 12422,90 грн. простроченої заборгованості з плати за управління кредитом за період з 01.05.2008 року по 31.10.2008 року, 89133,33 євро пені за порушення строків погашення кредиту за період з 24.05.2008 року по 30.11.2008 року, 3168,81 євро пені за порушення строків погашення процентів за період з 16.05.2008 року по 30.11.2008 року, 867,68 грн. пені за порушення строків погашення плати за управління кредитом за період з 08.06.2008 року по 30.11.2008 року. Заява подані згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

За усним клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

Судовий процес завершено оголошенням вступної і резолютивної частин рішення по узгодженню з представником позивача.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

14.03.2006 року між сторонами по справі укладена кредитна угода № 7506К12/12 (далі за текстом-договір).

У відповідності із ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із п.3.1 договору, позивач (банк) відкриває відповідачеві (позичальникові) відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 700000 євро строком до 12.03.2008 року на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання. Тобто, відповідно до підпунктів 3.2.1 та 3.2.2 пункту 3.2 договору, розмір кредитної лінії 700000 євро, а кінцевий термін погашення кредиту-12.03.2008 року.

Додатковою угодою № 7506к12-4 від 18.02.2008 року до договору внесено зміни шляхом викладення п.3.1 статті 3 договору в наступній редакції: “банк відкриває позичальникові невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 700000 євро строком до 23.05.2008 року на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання. Згідно із п.п.3.2.2 п.3.2 статті 3 договору, викладеним в новій редакції, кінцевий термін погашення кредиту –23.05.2008 року”.

П.п. 3.4.1 п.3.4 ст.3 договору сторони втсановили, що позичальник зобов’язаний погасити кредит на рахунок, вказаний в п.3.8 ст.3 договору в строк, зазначений в п.3.2 ст.3 договору, згідно з графіком зниження ліміту заборгованості за договором за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. При цьому, строки, передбачені відповідним графіком за договором, є обов’язковими.

Додатковою угодою № 7506к12-4 від 18.02.2008 року до договору визначений графік надання та погашення кредиту за договором в наступній редакції: “дата або період часу-14.03.2006-23.05.2008 року; ліміт заборгованості на період-700000 євро”.

У відповідності із п.п.3.7.1 п.3.7 ст.3 договору, усі погашення за цим договором повинні здійснюватися без зустрічних вимог та претензій, добровільно і повністю без відрахувань на будь-які витрати чи за рахунок будь-яких існуючих та майбутніх податків, відрахувань та утримань і всіх зобов’язань стосовно цього.

Пунктом 8.1 договору визначено, що вказана кредитна угода набуває чинності з дати її підписання повноважними представниками позичальника та банку. Цей договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов договору.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачеві кредиту на суму 700000 євро.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів погашення кредиту в порядку, визначеному підпунктом 3.4.1 п.3.4 ст.3 договору.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем по договору, яка виникла внаслідок непогашення кредиту, становить 700000 євро, підтверджена матеріалами справи, заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Підпунктом 3.2.5 п.3.2 ст.3 договору визначено, що позичальник щомісячно повинен сплачувати банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту у розмірі річної процентної ставки, яка визначається наступним чином: Euribor (6міс.)+7,856%, але не менше 10,5% річних. Додатковою угодою № 7506к12-1 від 31.08.2006 року до договору встановлений інший порядок визначення з 01.08.2006 року розміру річної процентної ставки: Euribor (6 міс.)+7,221%, але не менше 10,5% річних. У відповідності до додаткової угоди № 7506к12-4 від 18.02.2008 року до договору, внесено зміни до п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3 договору, зокрема зазначено: позичальник зобов’язаний підтримувати обсяг грошових надходжень на поточному рахунку у ВАТ “Укрексімбанк” в розмірі не менше 65% всіх грошових потоків позичальника. У разі невиконання позичальником зазначеного зобов’язання по підтриманню грошових потоків на рахунках філії процентна ставка за користування кредитом підвищується на 2 п.п. В подальшому коригування розміру процентної ставки здійснюється щомісячно в залежності від обсягу грошових потоків, спрямованих на рахунки у філії банку. Згідно із підпунктом 3.5.1 п.3.5 ст.3 договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в пункті 3.2 цього договору, у валюті кредиту. Банк щомісяця нараховує проценти на суму фактичної заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту. Банк надає позичальнику розрахунок суми процентів не пізніше 25 числа кожного місяця або у разі, якщо 25 числа кожного місяця є вихідним або святковим днем, не пізніше попереднього банківського дня. Проценти, зазначені у розрахунку, підлягають сплаті у валюті кредиту не пізніше останнього банківського дня кожного місяця на рахунок, зазначений у п.3.8 ст.3 договору. Протягом цього періоду сплачуються проценти за поточний місяць. Додатковою угодою № 7506к12-2 від 28.09.2007 року викладено підпункт 3.5.1 п.3.5 ст.3 договору в іншій редакції, зокрема в ньому зазначено: “проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п.3.8 цієї угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом”. Додатковою угодою № 7506к12-6 від 06.05.2008 року до договору визначено, що проценти за квітень 2008 року підлягають сплаті до 15.05.2008 року.

Відповідач не надав суду доказів погашення кредиту в порядку, визначеному підпунктом 3.5.1 п.3.5 ст.3 договору.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок простроченої заборгованості по відсоткам за період з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року у сумі 44734,08 євро; вказаний розрахунок є вірним, складеним відповідно до умов договору.

Приймаючи до уваги наявність у відповідача, станом на 18.02.2009 року, заборгованості по відсоткам у сумі 44734,08 євро, яка підтверджена матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вказаних вимог позивача.

Згідно із п.п.3.2.6 п.3.2 ст.3 договору, розмір плати за управління кредитною лінією: 0,01% від ліміту кредитної лінії. Додатковою угодою № 7506к12-4 від 18.02.2008 року до договору, встановлений наступний розмір плати за управління кредитом: 0,04% від суми ліміту кредитної лінії. Відповідно до п.4.1 ст.4 договору, позичальник зобов’язаний сплатити банку плату за управління кредитом в розмірі, зазначеному в п.3.2 ст.3 договору. Плата за управління кредитом нараховується у національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця не пізніше останнього банківського дня кожного місяця на рахунок, зазначений у п.3.8 ст.3 договору. Банк надає позичальнику розрахунок суми плати за управління кредитом не пізніше 25 числа кожного місяця або, у разі, якщо 25 числа кожного місяця є вихідним або святковим днем, не пізніше попереднього банківського дня. Сума плати за управління кредитом, зазначена у розрахунку, підлягає сплаті у національній валюті не пізніше останнього банківського дня кожного місяця на рахунок, зазначений у п.3.8 ст.3 договору. Протягом цього періоду сплачується плата за управління кредитом за поточний місяць. Плата за управління кредитом за останній місяць користування кредитом підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом. Додатковою угодою № 7506к12-2 від 28.09.2007 року до договору внесено зміни до п.4.1.1 ст.4 договору, зокрема зазначено: плата за управління кредитом нараховується за період нарахування плати за управління кредитом у національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування і підлягає сплаті щомісяця до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок, зазначений у п.3.8 ст.3 договору. Плата за управління кредитом за останній період нарахування плати за управління підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом. Додатковою угодою № 7506к12-6 від 06.05.2008 року до договору визначено, що плата за управління кредитом за квітень 2008 року підлягає сплаті до 15.05.2008 року.

Запорізьке державне підприємство “Кремнійполімер” не надало суду доказів сплати, відповідно до умов договору, заборгованості за управління кредитом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок простроченої заборгованості з плати за управління кредитом за період з 01.05.2008 року по 31.10.2008 року у сумі 12422 грн. 90 коп., господарський суд дійшов висновку про те, що він складений згідно із умовами договору. За таких обставин, з відповідача слід стягнути на користь позивача 12422 грн. 90 коп. заборгованості з плати за управління кредитом.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.п.3.4.2 п.3.4 ст.3 договору, у разі порушення строків погашення кредиту, вказаних у графіку зниження ліміту заборгованості за угодою, позичальник сплачує банку за кожний день прострочки пеню, яка нараховується відповідно до п.7.2 ст.7 договору.

При цьому згідно із п.7.2 ст.7 договору, у разі невиконання зобов’язань у відповідності із п.п.3.4.1 п.3.4 ст.3, п.п.3.5.1 п.3.5 ст.3, п .4.1 ст.4 договору позичальник сплачує банку пеню, передбачену п.п.3.4.2 п.3.4 ст.3, п.п.3.5.3 п.3.5 ст.3, п.4.2 ст.4 договору відповідно. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2 ст.3 договору. Підпунктом 3.2.8 п.3.2 ст.3 договору визначено, що розміром пені за прострочення позичальником платежів за договором є подвійна облікова ставка НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення 89133, 33 євро пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 24.05.2008 по 30.11.2008 року.

При цьому Філією Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в м.Запоріжжі наданий суду відповідний розрахунок пені, який перевірений судом і є вірним. Таким чином, пеня за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 89133, 33 євро підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Підпунктом 3.5.3 п.3.5 ст.3 договору встановлено, що у разі порушення строку сплати процентів за кредитом позичальник сплачує банку за кожний день прострочки пеню , яка нараховується відповідно до п.7.2 ст.7 договору.

У відповідності до п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 договору, у разі порушення строків сплати плат за кредитом, зазначених у п.4.1 ст.4 договору, позичальник сплачує банку за кожний день прострочки пеню, яка нараховується відповідно до п.7.2 ст.7 договору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3168,81 євро пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 16.05.2008 року по 30.11.2008 року та 867 грн. 68 коп. пені за несвоєчасне погашення плати за управління кредитом за період з 08.06.2008 року по 30.11.2008 року. Філія Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в м.Запоріжжі надала суду розрахунки відповідних сум, що стягуються, які перевірені судом, та визнані правомірно нарахованими. Таким чином, позовні вимоги ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії в м.Запоріжжі , що складаються з пені за несвоєчасне погашення процентів та пені за несвоєчасне погашення плати за управління кредитом, підлягають задоволенню у розмірі, який заявлений позивачем.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України, на відповідача слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 526, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Запорізького державного підприємства “Кремнійполімер”(69009, м.Запоріжжя, вул.Теплична,7; п/р 2600501751432 в ВАТ “Укрексімбанк” в м.Запоріжжі, МФО 313979 , код за ЄДРПОУ 00203625) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” в особі філії ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України” в м.Запоріжжі (69063, м.Запоріжжя, вул.Жуковського, 60, р/р 3739905751432 в Філії ВАТ “Укрексімбанк” в м.Запоріжжі, МФО 313979 , код за ЄДРПОУ 24905013) 700000 (сімсот тисяч) євро заборгованості за кредитом, 44734 (сорок чотири тисячі сімсот тридцять чотири) євро 08 центів заборгованості по відсоткам, 12422 (дванадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 90 коп. заборгованості з плати за управління кредитом, 89133 (вісімдесят дев’ять тисяч сто тридцять три) євро 33 центи пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3168 (три тисячі сто шістдесят вісім) євро 81 цент пені за несвоєчасне погашення процентів, 867 (вісімсот шістдесят сім) грн. 68 коп. пені за несвоєчасне погашення плати за управління кредитом, 695 (шістсот дев’яносто п’ять) євро 55 центів державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Рішення підписано “24” лютого 2009 року.

Суддя Н.С. Кутіщева