Рішення № 3140486, 12.02.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.09 Справа № 20/510/08

Суддя Гандюкова Л.П.

м.Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рось-1”, м. Київ

до Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”,

м. Запоріжжя

про стягнення суми 2 750 176,56 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача – Красножон Ю.С. (довіреність б/н від 21.03.2008 р.);

Від відповідача –Дондик Г.П. (дов.№177/08 від 08.10.2008р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” на користь ТОВ “Рось-1” суми 2 697 398,10 грн. основного боргу за договором поставки № 22/08Т від 12.06.2008р., суми 46 914,63 грн. пені, суми 5 864,33 грн. 3 % річних, всього 2 750 176,56 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.10.2008р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/510/08, судове засідання призначено на 19.11.2008р. Ухвалою суду від 19.11.2008р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи №20/510/08 відкладено на 11.12.2008р.

Ухвалою в.о. голови господарського суду від 11.12.2008р. строк вирішення спору у справі продовжений на один місяць –до 13.01.2009р., у зв’язку з хворобою судді розгляд справи, призначений на 11.12.2008р., перенесено на 13.01.2009р.

Ухвалою суду від 13.01.2009р. за клопотанням сторін строк вирішення спору у справі продовжений та відкладено розгляд справи на 29.01.2009р. Ухвалою від 29.01.2009р. розгляд справи відкладено на 12.02.2009р.

12.02.2009р. за згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, що фактично є зменшенням розміру вимог, в якій позивач, зокрема, зазначив, що під час розгляду справи відповідач сплатив прострочену суму боргу в сумі 2 638 234,50 грн., а також вартість послуг перевезення в розмірі 59163,60 грн. та просить стягнути з відповідача 151 288,36 грн. пені, 72017,08 грн. збитків від інфляції та 19335,28 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовано ч.2 ст.4, ст.ст.509,549,625 ЦК України, ч.7 ст.179, ст.ст.198,224 ГК України. Уточнені позовні вимоги в порядку ст.22 ГПК України прийнято судом до розгляду. Позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, яке судом відхилено.

Відповідач у своєму відзиві, який було надано ще до уточнення позивачем вимог, просив відмовити позивачу в частині позову щодо стягнення пені та 3% річних та надати розстрочку виконання рішення в частині боргу. У клопотанні, наданому 12.02.2009р., відповідач зазначив, що не має заперечень проти уточнених позовних вимог щодо нарахованих позивачем штрафних санкцій, однак у зв’язку із скрутним фінансовим становищем просить суд надати відстрочку виконання рішення на 6 місяців та розстрочку на 12 місяців.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.06.2008р. між ТОВ “Рось-1” (Постачальник, позивач у справі) та ДП “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” (Замовник, відповідач) укладено договір №22/08Т, відповідно до якого постачальник зобов’язався поставити у власність замовнику товар: бітум у кількості 10 000 тон, ціна за одиницю –3 810 грн. з ПДВ, вартість транспортування –90 грн./т, загальна вартість товару 39 000 000 грн., а замовник –прийняти товар та оплати його (п.п.1.1,1.2).

Відповідно до п.п.3.1 –3.3 поставка здійснюється в 24 філії ДП “Запорізького облавтодору” в 20 районах Запорізької області на відстані до 200 км від м.Запоріжжя, протягом трьох календарних днів з моменту підписання договору узгодженими партіями. Датою поставки вважається дата підписання Акту прийому-передачі уповноваженими представниками постачальника та покупця.

Згідно з п.4.1 розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником в національній валюті України шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу 60 календарних днів від дня отримання партії товару. Відповідно до п.4.3 якщо замовник не може виконати свої зобов’язання згідно з п.4.1 у зв’язку з затримкою бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів на свій реєстраційний рахунок.

Термін дії договору –з моменту підписання та до 31.12.2008р., але в будь-якому випадку –до повного виконання зобов’язань.

Матеріали справи свідчать, що згідно з видатковими накладними №2-016668 від 06.07.2008р., №2-016713 від 09.07.2008р., які підписано сторонами та скріплено печатками, позивач поставив відповідачу обумовлений договором товар на загальну суму 2 638 234,50 грн. з ПДВ. Уповноваженими представниками сторін також підписано Акти виконаних робіт від 06.07.2007р., 09.07.2008р. по залізничному тарифу транспортування на суму 59163,60 грн.

Позивач направив відповідачу претензію №0918 від 18.09.2008р. про перерахування вищезазначених сум заборгованості за поставку товару, вартості залізничного тарифу, а також сплати пені та 3% річних. Претензія згідно з повідомленням про вручення була одержана відповідачем 23.09.2008р.

У відповіді №13/1338 від 06.10.2008р. на претензію відповідач повідомив, що заборгованість є наслідком несвоєчасного бюджетного фінансування та буде погашена до кінця 2008р.

Станом на 01.10.2008р. сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, до якого в тому числі було включено заборгованість за вказаними накладними та актами виконаних робіт від 06.07.2008р. та 09.07.2008р.

13.10.2008р. позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким порушено провадження у даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Приписами ст.629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з наданими платіжними дорученнями, відповідач під час розгляду справи в період з 20.11.2008р. по 18.12.2008р. повністю сплатив заборгованість за поставлений 06.07.2008р. та 09.07.2008р. товар (п/д№2374 від 20.11.2008р., №2465 від 28.11.2008р., №2531 від 08.12.2008р., №2545 від 09.12.2008р., №2546 від 10.12.2008р., №2553 від 12.12.2008р., №№ 2615,2616 від 18.12.2008р.), а також за залізничний тариф (п/д №№2618,2619 від 18.12.2008р.).

Таким чином, оскільки оплату здійснено після прийняття судом позовної заяви до розгляду, провадження у справі в частині стягнення суми 2 697 398,10 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 72 017,08 грн. збитків від інфляції та 19 335,28 грн. 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення суми 72 017,08 грн. втрат від інфляції та суми 19335,28 грн. –3% річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі. Розрахунок судом перевірено (по кожній накладній) та визнано правильним. При цьому суд бере до уваги, що відповідач не надав належних доказів, що причиною несвоєчасного виконання грошових зобов’язань є затримка бюджетного фінансування, що давало б підставу згідно з п.4.3 договору розрахунок за поставлений товар здійснювати протягом 3 банківських днів з дати отримання ним бюджетних коштів на свій рахунок.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 151 288,36 грн. за період з 04.09.2008р. по 30.11.2008р.

Пунктом 7.1 договору сторони встановили, що у випадку прострочки плати за партію товару сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за товар за кожен день такої затримки.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошових сум (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських правовідносин зобов’язується сплатити в разі невиконання або неналежного виконання господарських зобов’язань.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення зобов’язання відповідачем щодо сплати вартості партії товару у встановлений договором строк суд вважає встановленим, вимоги про стягнення пені заявлено обґрунтовано.

Разом з тим, частинами 3,6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач надав клопотання, в якому зазначив, що у ДП “Запорізький облавтодор” склалися обставини, що ускладнюють погашення боргу, а саме: у зимовий період не здійснюються ремонт доріг, тому доходи не отримуються до кінця березня поточного року; фінансування витрат та виконаних робіт по зимовому утриманню доріг Запорізької області за січень 2009р. відсутнє, тому на підприємстві не виплачується заробітна плата, заборгованість по якій складає 2 807 000 грн. Зважаючи на це, розрахуватися з постачальниками матеріалів та виконати інші зобов’язання, в тому числі і перед позивачем, на даний час відповідач не має можливості.

Відповідно до звіту відповідача про фінансові результати за січень 2009 року розмір збитків склав 499тис.грн. Згідно з статутом підприємство відповідача засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування. Предметом діяльності є, зокрема, забезпечення сталої роботи на автомобільних дорогах в умовах стихійного лиха, аварій, катастроф і подолання їх наслідків. Під час розгляду справи відповідачем повністю сплачено основний борг 2697398,10 грн., тривалість порушення грошового зобов’язання незначна.

Враховуючи ці обставини як виняткові, та зважаючи на специфіку основної господарської діяльності, яка має важливе стратегічне значення для життєдіяльності міста, області, держави, суд вважає можливим на підставі п.3 ст.83 ГПК України зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, до 50 000 грн.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93 з подальшими змінами, розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500 грн.).

Звертаючись до господарського суду із даною позовною заявою, позивач за платіжним дорученням №2-0020451 від 06.10.2008р. сплатив суму 27 501,77 грн. Таким чином, суд вважає за необхідне видати позивачу довідку на повернення із державного бюджету зайво сплаченого державного мита у розмірі 2 001 грн. 77 коп.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 25 500 грн. витрат на державне мито та суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у повному обсязі. При цьому суд враховує, що сума основного боргу сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, розмір пені зменшено судом, однак заявлено позивачем обгрунтовано.

Відповідач просить на підставі ч. 6 ст. 83 ГПК України надати відстрочку виконання рішення на 6 місяців та розстрочити на 12 місяців. Беручи до уваги вищевикладені обставини, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача частково, з врахуванням інтересів обох сторін надати розстрочку виконання рішення про стягнення грошових сум та судових витрат, всього суми 166 970 грн. 36 коп., на 6 місяців, стягуючи щомісячно наступним чином: до 12.03.2009р. суму 27 828 грн. 39 коп., до 12.04.2009р. суму 27 828 грн. 39 коп., до 12.05.2009р. суму 27 828 грн. 39 коп., до 12.06.2009р. суму 27 828 грн. 39 коп., до 12.07.2009р. суму 27 828 грн. 39 коп., до 12.08.2009р. суму 27 828 грн. 41 коп.

Керуючись ст.ст.22, 47, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82–85, п.п.3,6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

У частині стягнення суми 2 697 398 грн. 10 коп. основного боргу провадження припинити за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 32025623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рось-1” (юридична адреса: 02222, м.Київ, вул.Закревського, буд.22; фактична адреса: 04080, м.Київ, вул.. Фрунзе, 126/2, код ЄДРПОУ 25636839, р/р2600112231003 в АБ “Київська Русь” в м.Києві, МФО 319092) суму 72 017,08 грн. втрат від інфляції, суму 19 335,28 грн. –3% річних, суму 50 000 грн. 00 коп. пені, суму 25 500 грн. 00 коп. витрат на державне мито та суму 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розстрочити виконання рішення на 6 місяців, стягуючи загальну суму у розмірі 166 970 грн. 36 коп., щомісячно наступним чином: до 12.03.2009р. суму 27 828 грн. 39 коп., до 12.04.2009р. суму 27 828 грн. 39 коп., до 12.05.2009р. суму 27 828 грн. 39 коп., до 12.06.2009р. суму 27 828 грн. 39 коп., до 12.07.2009р. суму 27 828 грн. 39 коп., до 12.08.2009р. суму 27 828 грн. 41 коп.

В іншій частині стягнення пені відмовити.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю “Рось-1”, м.Київ (код ЄДРПОУ 25636839) довідку на повернення із Державного бюджету суми 2 001 грн. 77 коп. зайво сплаченого державного мита.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 27.02. 2009р.