Постанова № 31403918, 14.05.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року 15:21Справа № 808/461/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників»,

м. Запоріжжя,

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Мудрак Д.В., довіреність №20/12 від 30.05.2012,

від відповідача: Ратієв Д.С., довіреність № 52/10 від 05.06.2012,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» (далі - позивач, ПрАТ «Завод напівпровідників») звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач,СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000770026, прийняте відповідачем 23.11.2012.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що без проведення інвентаризації, висновки про те, що позивачем було проведено операції з придбання матеріальних запасів, які не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є безпідставними та такими, що суперечать діючому законодавству, всі придбані з податком на додану вартість матеріальні запаси було використано позивачем для виготовлення продукції, яку зазначає сам відповідач у акті перевірки і було реалізовано в серпні 2012 року. Позивач також у позові зазначає, що відповідач неправомірно ставить в залежність право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних в попередніх періодах від надання документального підтвердження отримання цих накладних в звітному періоді. Крім того, позивач вважає неправомірним зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування та від'ємного значення з підстав, викладених у інших актах перевірок, правомірність висновків яких є предметом розгляду у судових справах.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваних рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вх. № 9920 від 05.03.2013р. посилається на наступні обставини. Перевіркою ПрАТ «Завод напівпровідників» встановлено, що обсяг продажу однієї тони продукції є меншим ніж обсяги придбаних товарів, послуг, з яких складається собівартість однієї тони реалізованої продукції. Підприємство здійснює декларування податкового кредиту по всіх операціях з придбання товарів, послуг, які відносяться до собівартості виготовленої продукції, у тому числі по операціях з придбання товарів, послуг, які не включаються до обсягів продажу готової продукції. Таким чином, встановлено, що позивач здійснює декларування податкового кредиту по операціям з придбання товарів, послуг, які не включаються до оподатковуваних операцій (обсягів продажу готової продукції). Крім того, позивачем в Додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну» до податкової декларації з ПДВ за серпень 2012р. та до складу податкового кредиту серпня 2012р. неправомірно включено податкові накладні, які виписані в попередніх податкових періодах.

Ухвалою суду в судовому засіданні 14.05.2013р. було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі вх. № 19792 від 13.05.2013 через його необґрунтованість.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №477 від 18.10.2012р. посадовими особами відповідача у період з 19.10.2012р. по 08.11.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ «Завод напівпровідників» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2011р., лютому, квітні, травні, липні 2012р.,за результатами якої було складено акт перевірки №466/26-0/31792555 від 08.11.2012 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПрАТ «Завод напівпровідників»:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання із сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за серпень 2012р. на суму 1 172 092 грн.

- на порушення п. 200.4б ст. 200 ПК України, ПрАТ «Завод напівпровідників» завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за серпень 2012р.) на загальну суму 8 778 грн.

23.11.2012р. на підставі акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000770026, яким ПрАТ «Завод напівпровідників» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2012р. у розмірі 1 180 870,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно д п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На стр. 14 акту перевірки відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за серпень 2012р. на суму 774 117 грн. При описі зазначеного порушення відповідач у акті перевірки зазначив наступне.

Згідно наданих до перевірки податкових накладних, ВМД, видаткових накладних, бухгалтерських документів за серпень 2012р. та договорів встановлено, що дохід ПрАТ «Завод напівпровідників» від реалізації основної продукції за звітний податковий період складає 3 124 633,27 грн. (без ПДВ). Згідно наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів за серпень 2012р., калькуляцій собівартості реалізованої продукції, реєстру отриманих та вданих податкових накладних, первинних документів щодо придбання товарів, послуг (податкових накладних, накладних, актів виконаних робіт, договорів та інших, собівартість реалізованої продукції у серпні 2012р. складає 11572 004,04 грн. Таким чином, ПрАТ «Завод напівпровідників» в серпні 2012р. було реалізовано готової продукції на загальну суму 3 124 633,27 грн. (без ПДВ), фактична виробнича собівартість якої склала 11 572 004,04 грн. Частина готової продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізованої готової (основної) продукції у сумі 8 447 370,77 грн.

Позивачем під час перевірки надана фінансова звітність за 1 півріччя 2012р. та за 9 місяців 2012р. За даними розділу ІІ «Елементи операційних витрат» Звіту про фінансові результати, складених ПрАТ «Завод напівпровідників», за 3 квартал 2012 року при загальному розмірі операційних витрат у сумі 168 466 тис. грн. матеріальні витрати дорівнюють 77 188 тис. грн., що складає 45,82% від загальної суми. Відповідно до зазначеного, частка матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за серпень 2012р. становить 3 870 585,29 грн. без ПДВ, що складає 45,82% від загальної суми.

Податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка не використана в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за цінами нижчими за собівартість становить у серпні 2012 року 774 117 грн. (3 870 585,39 * 20%).

На підставі вищенаведеного, відповідачем в ході перевірки було визначено суму податку на додану вартість сировини та матеріалів, які за твердженням відповідача в подальшому не використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Суд не погоджується з вищенаведеним висновком відповідача з огляду на наступне.

Судом з'ясовано, що між сторонами відсутній спір щодо того, що дійсно у серпні 2012 року позивачем було реалізовано продукцію за цінами, нижче її собівартості та щодо того, що всі придбані з податком на додану вартість матеріальні запаси були фактично використані позивачем для виготовлення реалізованої продукції.

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 136 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 бухгалтерський облік с обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Крім того, діяльність по придбанню товарів, матеріалів та виробництво продукції з цих товарів, матеріалів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій з придбання товарів, матеріалів платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід. Отже збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Також не можна погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем полікристалічного кремнію за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. З огляду ж на визначення господарської діяльності, що міститься у пункті пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

А відтак продаж позивачем продукції власного виробництва за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

З такою правовою позицію погоджується Вищий адміністративний суд України, яка викладена в ухвалі від 15.12.2010 в справі №К-32595/09.

В свою чергу, відповідачем не доведено спрямованість умислу платника податку на отримання доходу за рахунок відшкодування ПДВ.

Також на стр. 17 акту перевірки зазначено, що позивачем було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за серпень 2012р. на суму 397 975 грн. При описі зазначеного порушення відповідач у акті перевірки зазначив. наступне.

ПрАТ «Завод напівпровідників» в Додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних» до податкової декларації з ПДВ за серпень 2012р. та до складу податкового кредиту серпня 2012р. включено податкові накладні, які виписані в податкових періодах на загальну суму ПДВ 437 336,39 грн. Перелік накладних наведено у таблиці на стр. 17-19 акту перевірки. В ході перевірки підприємством позивача було надано документальне підтвердження факту отримання податкових накладних (поштовий лист із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля) виписаних ПАТ «Запорізький завод важкого кранобудування» в попередніх податкових періодах на загальну суму ПДВ 39361,10 грн. При цьому позивачем не було надано документальні підтвердження щодо отримання в серпні 2012р. податкових накладних, виписаних в минулих періодах на загальну суму ПДВ 397975,20 грн.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України зокрема передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

У зв'язку з вищенаведеним, відповідач дійшов висновку, що позивач має право включити суми за податковими накладними, складеними з порушенням порядку їх заповнення та порядку реєстрації, до складу податкового кредиту виключно у тому податковому періоді, в якому постачальником допущені порушення порядку заповнення таких накладних та/або порядку їх реєстрації.

Суд не погоджується із зазначеним висновком відповідача з огляду на наступне. По-перше, вищенаведений припис п. 201.10 ст. 201 ПК України не конкретизує, до податкової декларації за який саме звітний податковий період покупець товарів/послуг має право додати заяву зі скаргою на постачальника у разі відмови останнього надати податкову накладну або в разі порушення останнім порядку заповнення та/або реєстрації податкової накладної. По-друге, згідно приписів п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тож Законом не встановлена можливість включення сум за податковими накладними, складеними з порушенням порядку їх заповнення та порядку реєстрації, до складу податкового кредиту виключно у тому податковому періоді, в якому постачальником допущені порушення порядку заповнення таких накладних та/або порядку їх реєстрації, натомість пунктом 198.6 статті 198 ПК України прямо передбачене право платника податку протягом 365 днів з дати складання податкової накладної включити суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних до складу податкового кредиту.

Також суд звертає увагу на суперечливість позиції відповідача. Так, відповідач погодився з наявністю у позивача права на включення до податкового кредиту за серпень 2012р. сум ПДВ на підставі податкових накладних, складених у попередніх податкових періодах на загальну суму ПДВ 39361,10 грн. щодо яких в ході перевірки позивачем відповідачу було надане документальне підтвердження факту отримання податкових накладних і не погодився з наявністю такого права у позивача по податковим накладним, без відповідного документального підтвердження на загальну суму ПДВ 397975,29 грн. (стр. 19 акту перевірки). Хоча в обох випадках зазначені податкові накладні були виписані в минулих податкових періодах і були включені в Додаток 8 до податкової декларації за серпень 2012р., тобто до декларації не за звітний податковий період, як це тлумачить відповідач.

Також, у п.3.18 акту перевірки зазначено про те, що в порушення п. 200.4б ст. 200 РК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011р., ПрАТ «Завод напівпровідників» завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за липень 2012р.) на загальну суму 8 778 грн. При описі зазначеного порушення у акті перевірки відповідач зазначає, що таке завищення відповідачем було встановлено згідно податкової звітності з податку на додану вартість ПрАТ «Завод напівпровідників» за періоди січень 2011р. - серпень 2012р. та матеріалів перевірок, перелік яких наведено на стр. 26 акту перевірки. Суд не погоджується з зазначеним висновком перевіряючих з огляду на наступне.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. (далі - Порядок №984), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

В порушення вимог Порядку №984, у акті перевірки відсутнє чітке викладення факту зазначеного порушення. З відомостей, наведених у акті перевірки не можливо встановити, які саме фактичні обставини є порушенням позивачем вимог п.п. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України і чому це призвело до завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість саме на загальну суму 8 778 грн.

Лише з клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі вх. №19792 від 14.05.2013р. вбачається, що зазначена сума є залишками сум зменшення від'ємного значення, що утворились станом на серпень 2012р. За результатами перевірок позивача за вищезазначені періоди податковим органом виносились податкові повідомлення-рішення про зменшення залишку від'ємного значення. Позивачем було оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення до суду, внаслідок чого підприємство продовжувало враховувати задишки від'ємного значення ПДВ, задекларовані у відповідних періодах.

Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, до моменту прийняття судом відповідних рішень, висновки, зроблені відповідачем в попередніх актах перевірки не є узгодженими, а отже посилатися на них як на факт завищення позивачем залишку від'ємного значення з податку на додану вартість є неправомірним.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про завищення позивачем у періоді, що перевірявся від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 172 092 грн. та залишку від'ємного значення у розмірі 8 778 грн., тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000770026 від 23 листопада 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» 2294 гривні судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова