Рішення № 3140388, 28.11.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/346

28.11.08

За позовом

Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»

До

Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна Залі залізниця»

Колективного підприємства збагачувальної фабрики «Центральна»

Про

стягнення 3104, 94 грн.

Суддя Спичак О.М.

В засіданнях приймали участь представники сторін :

Від позивача : Олійник В.Ю. –дов. № 274 від 24.09.2008 року;

Від відповідача 1: Костерний Д.О. дов. № 997-ню від 26.03.2008 року;

Від відповідача 2: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Вінницяоблпаливо»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця», Колективного підприємства збагачувальна фабрика «Центральна»про стягнення недостачі в розмірі 3104, 94 грн.

Крім того, позивач просить стягнути державне мито в розмірі 102, 00 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 09.10.2008 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.11.2008 року.

В судовому засіданні 17.11.2008 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідач –1 проти позову заперечує свої обґрунтування виклав у відзиві на позовну заяву.

Відповідач –2 в судове засідання не з’явився, проте на адресу суду направив відзив на позов, згідно якого проти позову заперечує та просить суд розглянути справу за відсутності його представника.

28.11.2008 року представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

17.11.2008 року було оголошено перерву до 28.11.2008 року.

28.11.2008 року представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.11.2008 року за згодою представників позивача та відповідача - 1суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Вінницяоблпаливо»(надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Схід Регіон»(надалі - Постачальник) укладено договір № 14/01-08 (надалі- Договір), згідно якого постачальник зобов’язаний відвантажити, а покупець прийняти та оплатити вугілля.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору покупець розраховується з постачальником за отримане вугілля шляхом перерахування 100 % попередньої оплати вартості партії вугілля на підставі виставленого рахунку.

На виконання п.3.2, 3.3. Договору позивач, на підставі виставленого рахунку № 0562 від 17.06.2008 року в порядку календарної черговості перерахував на розрахунковий рахунок постачальника кошти на загальну суму 200 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1301 від 19.06.2008 року на суму 100 000, 00 грн. та № 1404 від 20.06.2008 року на суму 100 00, 00 грн.

17.06.2008 року за накладною № 50824414 у на піввагоні № 65943771 зі станції Карахаш Дон. 502000 був відправлений вантаж - вугілля марки Антрацит АС в кількості 69 тонн.

Відправником вантажу є відповідач –2 Колективне підприємство збагачувальна фабрика «Центральна», одержувачем –позивач.

Вага вантажу згідно до залізничної накладної становить 69 тонн.

Як вбачається з матеріалів справи, на станції Знам’янка Одеської залізниці було здійснено зважування вагону на 150 тонних вагах залізниці, яким встановлено, що маса нетто вантажу становить 62100 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній, на 6900 кг. Зазначені обставини зафіксовані в комерційному акті БК № 047175/558/3 від 19.06.2008 року.

При перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти.

Відповідно до п. 2 Правил складання актів, комерційні акти складаються для засвідчення певних обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу. Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Зі змісту вказаного вище комерційного акту вбачається, що на підставі актів загальної форми станції Знам’янка Одеської залізниці № 10944, 10951 від 18.06.2008 року виявлені поглиблення на поверхні вантажу, вагон відцеплений на ваги для перевірки.

При перевірці було виявлено, що завантаження в вагоні нижче бортів на 400 мм. На поверхні вантажу наявні поглиблення: праворуч за рухом потягу над 3,4,5,6,7 люками довжиною 7500 мм, шириною 2200 мм, глибиною 600 мм. Течі вантажу немає. Люки та двері закриті щільно. Захисне маркування відсутнє. В місцях поглиблення доступ до вантажу усунено шляхом нанесення маркування вапном. Об’єм кузова на вагоні не зазначено. Каток не застосовувався. При переважуванні виявилось брутто 85100 кг., тара з бруса 23000 кг, нетто 62100 кг., що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 6900 кг. Недостаючий вантаж у вагоні поміститися міг. Встановлено факт доступу до вантажу.

07.07.2008 року позивач надіслав на адресу Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»претензію, в якій вимагав перерахувати на рахунок позивача суму збитків, які зазнав позивач у зв’язку з недостачею вантажу, в розмірі 3104, 94 грн.

Проте, відповідач у відповіді на зазначену претензію зауважив, що вона підлягає поверненню без розгляду у зв’язку з ненаданням до неї необхідних документів.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника.

У відповідності до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

На підтвердження розміру заявлених до стягнення збитків позивач додає до матеріалів справи копії договору № 14/01-08 від 14.01.2008 року, додаток до нього № 1, рахунок № 0562 від 17.06.2008 року та відповідні платіжні доручення.

З урахуванням вищевикладеного, позивач обраховує втрату вантажу з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження в масі вантажу, нараховує вартість втраченого вантажу у розмірі 3104 грн. 94 коп. і вимагає стягнути її з відповідачів солідарно.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а недостача підлягає до стягнення з відповідача-1 з наступних підстав.

Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно до статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Додана до матеріалів справи накладна № 50824414 свідчить про те, що завантаження вантажу проводилось засобами вантажовідправника - відповідача - 2.

Із зазначених у залізничній накладній № 50824414 /графа 1, 4/ даних вбачається, що відправником були застосовані додаткові заходи по збереженню при перевезенні вугілля і вказано, що вантаж розміщено і закріплено згідно Технічних умов правильно (графа 1); вантаж марковано вапном (графа 4).

Згідно п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених Наказом Міністерства транспорту України N 542 від 20.08.2001 року з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

У Пункті 3.2 Роз’яснення ВГСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»№ 04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що у відповідності до статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (частина 3 п.3.2).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту).

Як вже було встановлено судом, спірний вантаж був маркований вапном. Проте, з дослідженого комерційного акту вбачається, що в місцях поглиблення маркування відсутнє.

Такий опис стану вантажу свідчить про явно видимий характер нестачі останнього, який може бути виявлений візуально та без застосування додаткових вимірювальних пристроїв чи дій.

Судом не приймаються до уваги посилання Державного територіально –галузевого об’єднання “Південно - західна залізниця” на те, що “наявність поглиблення та відсутність захисного маркування у місці поглиблення свідчить не про виїмку вугілля при транспортування, а підтверджує просипання, просідання та вивітрювання вугілля під час руху вагону”, оскільки в судовому засіданні судом досліджено комерційний акт, який містить відомості про те, що в місці поглиблення відсутнє захисне маркування, течі вантажу немає, встановлений доступ до вантажу, який був усунений шляхом нанесення маркування вапном.

Вищевикладеними обставинами встановлюється та підтверджується, що виїмка та нестача вантажу відбулась саме під час перевезення та з вини перевізника.

Згідно статті 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Проте, всупереч зазначеній статті Статуту, відповідач -1 не довів належними та допустимими доказами того, що нестача прийнятого до перевезення вантажу виникла не з його вини.

Пунктом статті 114 Статуту передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи нестачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його нестачі.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов’язковими умовами покладення відповідності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Отже зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об’єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов’язань.

Обов’язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв’язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов’язань –причиною.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (виключає його відповідальність).

Ціна однієї тонни вугілля на підставі рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Регіон»№ 0562 від 17.06.2008 року (без врахування залізничного тарифу) становить 499, 99 грн. в т.ч. ПДВ.

Загальна сума нестачі з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить: 499 грн. 99 коп. х (6, 9-1%= 6,21 т.) = 3104 грн. 94 коп.

Отже, проаналізувавши вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено безпосередній причинний зв’язок між понесеними збитками у вигляді дійсної вартості нестачі вантажу та неналежним виконанням відповідачем - 1 своїх обов’язків.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача - 1 збитків у сумі 3104 грн. 94 коп., що виникли під час перевезення вантажу, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи наведене, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення вартості втраченого вантажу з відповідача -1, як перевізника, а в частині вимог до відповідача - 2, як відправника, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відправник виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача - 1.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного територіально –галузевого об’єднання “Південно-західна залізниця” (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код 04713033) на користь Відкритого акціонерного товариства “Вінницяоблпаливо” (21021, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 122; код 01880670) 3 104 (три тисячі сто чотири) грн. 94 коп. збитків, 102 (сто дві) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові до Колективного підприємства збагачувальна фабрика «Центральна»відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М.Спичак

Дата підписання рішення

03.02.2009р.