Постанова № 31400532, 22.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2013 року № 826/5797/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» (далі - ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС», відповідач) (з урахуванням уточнених позовних вимог) про:

- визнання протиправними дії працівників ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС по складанню акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 та по складанню висновку щодо завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року, та скасування Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.01.2013 року № 788/22-20/37269136;

- визнання протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо внесення в програмне забезпечення АС «Аудит» висновків Акту перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 та відновлення у базі даних суми, задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» по операціям за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року з податку на додану вартість на загальну суму 190 330 099 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123 грн.;

- визнання протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо відображення в електронній базі даних АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновків Акту перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 та відновлення у базі даних сум, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» по операціям за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року з податку на додану вартість на загальну суму 190 330 099 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394123 грн.;

- зобов'язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва ДПС відобразити у відповідних базах даних (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших) суми, задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» по операціям за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року з податку на додану вартість на загальну суму 190 330 099 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394123 грн.;

- визнання протиправними дії посадових осіб відповідача по складанню акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року та визнання таким, що не відповідає дійсності висновку відповідача, щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів позивача по взаємовідносинам з суб'єктом господарювання, а саме ТОВ «ИНФИНИТИ», завищення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 21.03.2011 р. по 30.09.2012 р. на загальну суму 190 330 099,00 грн., та завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 21.03.2011 р. по 30.09.2012 р. на загальну суму 193 394 123,00 грн.;

- зобов'язання відповідальних працівників відповідача вилучити з відповідних баз даних (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших) інформацію про результати перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», викладену у акті перевірки № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року та відновлення у відповідних базах даних суми, задекларованої ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по операціям за період з 21.03.2011 р. по 30.09.2012 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року відкрито провадження у справі № 896/5797/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 травня 2013 року.

15 травня 2013 року у судовому засіданні протокольною ухвалою суду прийнято уточнені позовні вимоги позивача та оголошено перерву до 17 травня 2013 року.

У судові засідання представник позивача не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Позивач в позовній заяві, в обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136 є незаконними, протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси позивача, суперечать чинному законодавству, як і дії, пов'язані з її проведенням та використанням висновків у відповідних базах даних відповідача.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, обґрунтовуючи це тим, що дії та висновки відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код ЄДРПОУ 37269136) відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію серія А01 № 726355, зареєстроване 30 вересня 2010 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису про включення відомостей про юридичну особу ЄДР 1 074 102 0000037792). Місцезнаходження ТОВ «САНОІЛ ТОРГ»: 01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20.

ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04 жовтня 2010 року за № 40065 та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

На підставі наказу № 551/22-20 від 18.03.2013 року та згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 пп. 78.1.11 п. 78.1, п. 78.4, ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» (код за ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок, що правочини укладені ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою також встановлено порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року № 2755 - VI із змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330 09, 00 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123, 00 грн.

04 квітня 2013 року ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» подано до податкового органу заперечення (вих. № 896-04) на акт перевірки від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136. До вказаного заперечення позивачем, в порядку п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, надано первинні документи, що були визначені в акті як відсутні.

За результатами розгляду наданих заперечень на акт перевірки від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136 та доданих до них первинних документів, податковим органом висновки вказаного акту перевірки залишено без змін.

Незгода з вказаними висновками акту перевірки та діями податкового органу щодо їх складання та використання обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з доводами ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту -ПК України).

Відповідно до пп. 20.1. 4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Обставини, за наявності яких проводиться документальна перевірка, передбачено п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п. 79.2 ст. 79 ПК України).

Для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при організації документальних перевірок платників податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також фактичних перевірок щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Методичні рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджені наказом ДПА України 14.04.2011 року № 213 (далі - Методичні рекомендації № 213).

Відповідно до п. 1.15 Методичних рекомендацій № 213 у разі якщо під час проведення документальної перевірки до органу ДПС за місцем обліку від платника податків надійшло повідомлення про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів або документи були вилучені правоохоронними та іншими органами, у зв'язку з чим подальше проведення перевірки неможливе, особами, які здійснюють перевірку, складається акт довільної форми.

В акті викладаються причини неможливості продовжувати перевірку у терміни, зазначені у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

На підставі цього акта керівником органу ДПС, яким було призначено перевірку, виноситься наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки на строк, визначений відповідно до пункту 44.5 статті 44 та пункту 85.9 статті 85 розділу II Кодексу, копія якого вручається платнику податків (посадовим особам платника податків або його законним (уповноваженим) представникам). Новий наказ на проведення перевірки не видається та нові направлення на проведення перевірки не виписуються.

Водночас, відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

З матеріалів справи вбачається, що наказом № 551/22-20 від 18 березня 2013 року передбачено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» (код за ЄДРПОУ 37269136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» (код за ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року, тривалістю 5 робочих днів з 18.03.2013 року по 22.03.2013 року.

Позивачем до винесення вказаного наказу було повідомлено відповідача заявою від 15.02.2013 року № 9501/10 про втрату первинних документів (їх викрадення). В підтвердження цього ним було додано довідку СВ Ленінського РВ МДУ УМВС України в Миколаївській області про викрадення в ніч з 14.02.2013 року на 15.02.2013 року документів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ».

Отже, позивачем свій обов'язок щодо повідомлення у п'ятиденний строк податкового органу про втрату документів, відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України виконано.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем протиправно не прийнято до уваги вказаний факт та обов'язок ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» відновити протягом 90 днів втрачені документи, натомість, достовірно знаючи за вказаних обставин про відсутність первинних бухгалтерських документів, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС видано вищевказаний наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до спливу терміну, передбаченого п. 44.5 ст. 44 ПК України, чим порушено права платника податку, що трактується судом, як прояв податкової дискримінації позивача.

Згідно з пунктом 81.3 статті 81 ПК України під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Права податкового органу закріплено у ст. 20 ПК України.

Компетенція податкового органу щодо проведення перевірок платників податків та вчинення інших дій, які пов'язані з реалізацією наданих повноважень щодо контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів, визначена підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Компетенція податкового органу (як і будь-якого іншого органу) - це обсяг прав та обов'язків, які визначено законодавством, на вчинення тих чи інших дій (прийняття рішень), направлених на виконання цим органом функцій та завдань, які на нього покладено.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані:

- дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

- забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;

- забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень;

- не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій;

- коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності;

- не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи;

- надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом.

Всупереч викладених законодавчих норм, не даючи позивачу можливості відновити його первинні документи для підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ «ИНФИНИТИ», податковим органом не був виданий наказ про перенесення термінів проведення перевірки на строк, необхідний для відновлення документів та була проведена перевірка, за результатами якої сформовані помилкові висновки, щодо відсутності у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємства - постачальника за перевіряємий період, відсутності реальності вчинення господарських операцій з ТОВ «ИНФИНИТИ» та нікчемності укладених між ними правочинів, у тому числі і з підстав відсутності первинних документів у позивача.

Вказане свідчить про протиправність дій відповідача щодо не видання наказу про перенесення термінів перевірки на відповідний строк, як того вимагають вимоги діючого податкового законодавства.

При цьому, суд критично ставиться до висновків відповідача за результатами проведеної перевірки, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

В п. 201.2 ст. 201 ПК України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У відповідності до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136, його висновки складені на підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 17.01.2013 р. № 164/22-200/37585953 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ИНФИНИТИ» (код за ЄДРПОУ 37585953) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року». Відповідно до вказаного акту перевірки у ТОВ «ИНФИНИТИ» не встановлено реальності здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства, у зв'язку з відсутністю у останнього документів, що підтверджують придбання товарів та послуг, використання складського обліку, виробничих приміщень та придбання насіння соняшнику, його переміщення на виробництво та отримання в процесі переробки олії соняшникової та макухи, кількість готової продукції та її подальшої реалізації, а також документів що підтверджують транспортування товарів, кількість працюючих. Вказане призвело до непідтвердження доходів товариства з обмеженою відповідальністю «ИНФИНИТИ» на суму 507 376 712, 00 грн., а також витрат на суму 493 220 564, 00 грн., податкових зобов'язань на суму 205 994 225, 00 грн. та податкового кредиту на суму 200 842 988, 00 грн.

Окрім цього, відповідач під час проведення перевірки взагалі не досліджував первинні документи позивача, як того вимагають відповідні норми ПК України. Проте, ним в акті зроблено висновок про те, що правочини, укладені з контрагентом порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано, з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Також, суд зазначає, що на підтвердження правомірності своїх дій та висновків, відповідачем не надано жодного доказу, окрім письмових заперечень по справі, а висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ИНФИНИТИ» від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953 також не ґрунтувалися на досліджені первинних документів у зв'язку із їх викраденням.

Натомість, суду позивачем надано документи, які не досліджувалися відповідачем під час перевірки та які не були прийняті до уваги під час подачі заперечень, а саме: договори поставки, специфікації, податкові та видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, платіжні доручення, що підтверджують формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «ИНФИНИТИ».

Досліджені в судовому засіданні вищевказані письмові докази свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій ТОВ «САНОІЛ ТОРГ».

Окрім цього, сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договорів поставки та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем 04 квітня 2013 року при подані заперечення на акт перевірки від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136 відповідачу було подано копії всіх первинних документів, які не було надано під час перевірки. Однак, податковий орган, за результатами розгляду поданих заперечень, безпідставно залишив їх поза увагою.

Щодо висновків в акті документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136, суд зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України К-1470/09 від 15.04.2009 р. викладено правову позицію з вказаного питання, а саме те, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ИНФИНИТИ», не відповідали дійсним намірам сторін щодо, набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась, посадові особи сторін правочинів з цього приводу не допитувались, а висновки про нікчемність правочинів, сформовані відповідачем є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку та без фактичного дослідження договорів і первинних документів, про що зазначено також і в акті перевірки. Отже, доводи та висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, сприймаються судом критично та до уваги не приймаються.

Крім того, слід зазначити, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податковій звітності.

Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні визначено, що державним податковим інспекціям, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках-коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Також, статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не самостійно визнавати їх нікчемними.

Суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем також не надано.

Одночасно, судом не може бути прийнято до уваги як безумовний доказ протиправності дій та висновків відповідача постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року у справі № 814/647/13-а, якою задоволено позовні вимоги ТОВ «ИНФИНИТИ» щодо визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, пов'язані з складанням акту документальної позапланової виїзної перевірки від 17.01.2013 року № 164/22-200/37585953, оскільки відповідне рішення на час розгляду даної адміністративної справи не набрало законної сили (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Втім, такий факт звернення ТОВ «ИНФИНИТИ» з позовом за захистом своїх прав, судом розцінюється як додатковий доказ існування та ведення фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Таким чином, враховуючи викладене вище, акт від 22 березня 2013 року № 788/22-20/37269136 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ИНФИНИТИ» (код за ЄДРПОУ 37585953) за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року» складено протиправно, а висновки про відсутність фактичної реалізації та постачання товарів позивача по взаємовідносинам з суб'єктом господарювання, а саме ТОВ «ИНФИНИТИ» є безпідставними.

У зв'язку із цим, позовні вимоги позивача про:

- визнання протиправними дії працівників ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС по складанню акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 та по складанню висновку щодо завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року;

- визнання протиправними дії посадових осіб відповідача по складанню акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року та визнання таким, що не відповідає дійсності висновку відповідача, щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів позивача по взаємовідносинам з суб'єктом господарювання, а саме ТОВ «ИНФИНИТИ», завищення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 21.03.2011 р. по 30.09.2012 р. на загальну суму 190 330 099,00 грн., та завищення податкового кредиту з ПДВ за період з 21.03.2011 р. по 30.09.2012 р. на загальну суму 193 394 123,00 грн.,

з урахуванням належного способу захисту прав позивача підлягають задоволенню, у спосіб:

- визнання протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», за результатами якої 22.03.2013 року було складено Акт № 788/22-20/37269136, що полягають в порушені вимог п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України та п. 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України 14.04.2011 року № 213, та в зазначені в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «ИНФИНИТИ», завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330 099, 00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123, 00 грн.

Щодо позовної вимоги про скасування Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до адміністративних судів можуть оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, діє чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації його повноважень, які породжують права та обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані.

Отже, акт перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку. Таким чином, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов'язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту. Жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу він не приписує, та відповідно не порушує права свободи та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин та, відповідно, дії по складанню вказаного акту також не порушують права, свободи та інтереси осіб.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне в задоволені вимоги щодо скасування Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 відмовити.

Відповідно до п. 1.10 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 р. № 355, працівники підрозділів, що здійснюють (очолюють) перевірки, наприклад, вносять необхідну інформацію до інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АС «Аудит» на кожному етапі організації, проведення та реалізації матеріалів перевірок (при направленні повідомлення платнику податків про початок перевірки, оформленні направлення на проведення перевірки, реєстрації акта перевірки, прийнятті та направленні податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій), складанні протоколів про адміністративне правопорушення тощо - в день вчинення відповідних дій, апеляційному (адміністративному або судовому) узгодженні податкового зобов'язання згідно з прийнятим податковим повідомленням-рішенням - в день отримання відповідних документів або отримання інформації в установленому порядку.

Тобто, зазначене не виключає, що недостовірна інформація, викладена у висновках акту перевірки позивача, могла бути внесена відповідачем до існуючих баз даних податкової служби. Незважаючи на те, що відповідач не довів суду законності існування та використання у роботі будь-яких електронних баз та збору у електронному вигляді інформації, щодо платників податків (зокрема АС «Аудит» та АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України») розповсюдження такої інформації може мати негативні наслідки виходячи з наступного.

Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю (пп.72.1.5. п.72.1. ст.72 Кодексу).

Відповідно до ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Таким чином, інформація, викладена у електронних базах даних стосовно позивача може бути використана податковим органом при перевірці контрагентів, що може призвести до погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмови його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги позивача про:

- відновлення у базі даних (АС «Аудит») суми, задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» по операціям за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року з податку на додану вартість на загальну суму 190 330 099 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123 грн.;

- відновлення у базі даних (АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України») сум, задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» по операціям за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року з податку на додану вартість на загальну суму 190 330 099 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394123 грн.;

- зобов'язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва ДПС відобразити у відповідних базах даних (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших) суми, задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» по операціям за період з 21.03.2011 по 30.09.2012 року з податку на додану вартість на загальну суму 190 330 099 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394123 грн.,

з урахуванням належного способу захисту прав позивача підлягають задоволенню, у спосіб:

- зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330 099, 00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123, 00 грн., відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за періоди з березня 2011 року по грудень 2011 року, з січня 2012 року по вересень 2012 року в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо).

Водночас, вимоги щодо визнання протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо внесення в програмне забезпечення АС «Аудит», відображення в електронній базі даних АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» висновків Акту перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136, а також щодо зобов'язання відповідальних працівників відповідача вилучити з відповідних баз даних (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших) інформацію про результати перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», викладену у акті перевірки № 788/22-20/37269136 від 22.03.2013 року та відновити у відповідних базах даних суми, задекларовані «САНОІЛ ТОРГ» по операціям за період з 21.03.2011 р. по 30.09.2012 р. до задоволення не підлягає, оскільки є технічною функцією та не є належним способом захисту прав позивача.

Відповідно до ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

А тому, з метою належного захисту прав та інтересів позивача та відповідно до вимог ч.2 ст. 162, ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до переконання про необхідність заборонити ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію відображену в Акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «ИНФИНИТИ», завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330 099, 00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123, 00 грн., у тому числі розміщувати інформацію в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо).

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 30, 00 грн. з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС під час проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «САНОІЛ ТОРГ», за результатами якої 22.03.2013 року було складено Акт № 788/22-20/37269136, які полягають в порушені вимог п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України та п. 1.15 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України 14.04.2011 року № 213, та в зазначені в акті інформації у вигляді висновків щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «ИНФИНИТИ», завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330 099, 00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123, 00 грн.

3. Заборонити ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС використовувати інформацію, відображену в Акті документальної невиїзної позапланової перевірки від 22.03.2013 року № 788/22-20/37269136 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» по взаємовідносинах з ТОВ «ИНФИНИТИ», завищення податкових зобов'язань ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330 099, 00 грн. та завищення податкового кредиту ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123, 00 грн., у тому числі розміщувати інформацію в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо).

4. Зобов'язати ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС відновити інформацію про податкові зобов'язання ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 190 330 099, 00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість за період з 21.03.2011 року по 30.09.2012 року на загальну суму 193 394 123, 00 грн., відповідно до поданої податкової звітності ТОВ «САНОІЛ ТОРГ» за періоди з березня 2011 року по грудень 2011 року, з січня 2012 року по вересень 2012 року в базах даних відповідача (АС «Аудит», АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» тощо).

5. В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» відмовити.

6. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНОІЛ ТОРГ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 30, 00 грн. (тридцять гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко