Рішення № 31400297, 03.04.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

03.04.2013 справа № 2/489/970/13

Рішення

Іменем України

03 квітня 2013 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленко І.В.при секретарі Коденко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в:

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (далі - ПТП МП фірма «Едельвейс»), який уточнив в ході розгляду справи та остаточно просив стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку згідно довідок відповідача, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.02.2013 по день ухвалення судом рішення або повного погашення заборгованості відповідачем та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1500,00 грн.

У обґрунтування позову вказав, що з 26.05.2009 по 01.02.2013 працював юристом у ПТП МП фірма «Едельвейс». На день звільнення з роботи відповідач нарахував позивачу заробітну плату, виплату якої не провів. Також невиплаченою залишилася компенсація за невикористану відпустку за період з 26.05.2009 по день звільнення. Унаслідок порушення відповідачем трудових прав йому заподіяно моральну шкоду, яку в грошовому вимірі оцінив в 1500,00 грн.

Сторони, які приймали участь в інших засіданнях, в судове засідання в якому ухвалено судом рішення не з'явилися.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності та задоволення позову.

Представник відповідача факт затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні не заперечував. Факт проведення 21.03.2013 з позивачем повного розрахунку із заробітної плати, в т.ч. виплати компенсації за невикористану відпустку, підтвердив письмовими доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем. 01.02.2013 позивач звільнений з роботи за пунктом 1 статті 36 КЗпП України. У день звільнення з позивачем не було проведено остаточного розрахунку із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за січень 2013 року у розмірі 700,00 грн., а також грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 3283,28 грн., всього 3983,28 грн.(з урахуванням загальнообов'язкових платежів).

Наявність заборгованості та проведення її виплати після звернення позивача до суду підтверджується відповідними довідками відповідача.

З довідки відповідача про розмір та погашення заборгованості перед позивачем видно, що зарахування на картковий рахунок заборгованості із заробітної плати за січень 2013 року (до виплати 573,58 грн.) проведено відомістю № 00000000046 від 15.02.2013, а грошової компенсації за невикористану відпустку (до виплати 2719,00 грн.) - відомістю № 00000000082 від 21.03.2013.

Отримання заборгованості позивач підтвердив виписками з карткового рахунку за 18.02.2013 та 22.03.2013.

Таким чином, наданими сторонами доказами підтверджено, що станом на 21.02.2013 з позивачем проведено повний остаточний розрахунок по заробітній платі, з урахуванням грошової компенсації за невикористану відпустку.

За таких обставин, враховуючи, що у частині стягнення заборгованості із заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку, позивач не надав суду заяви про залишення позову без розгляду, відповідно, через відсутність предмету спору позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тобто, закон прямо покладає на підприємство обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплату всієї суми, що належать йому. У разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Із розрахунку позивача видно, що за його підрахунком, з яким суд не погоджується через помилку у кількості робочих днів, середньоденний заробіток складає 33,18 грн. (1460,00 / 44).

Представник відповідача, не зважаючи на вимогу суду власного розрахунку середньоденного заробітку проведеного з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, не надав. У зв'язку із цим, суд виходить з власного розрахунку проведеного виходячи із довідки відповідача про нараховану та виплачену позивачу заробітну плату за грудень 2012 року та січень 2013 року, в яких позивач отримав заробітну плату за повні календарні місяці.

Із довідки відповідача видно, що у грудні 2012 року позивачу нарахована заробітну плату у розмірі 760,00 грн. за 21 робочий день, а у січні 2013 року - 700,00 грн. за 21 робочий день. У зв'язку із цим, середньоденний заробіток складатиме 34,76 грн. (1460,00 / 42).

Позивача звільнено з роботи 01.02.2013, а повний розрахунок з ним проведено 21.03.2013. Отже, з урахуванням листа Мінсоцполітики від 21.08.2012 № 9050/0/14-12/13 затримка у проведенні остаточного розрахунку з позивачем при звільненні становить 34 робочих дня (лютий місяць 20 робочих днів; березень - 14 робочих днів). Отже, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 1181,84 грн. (34,76 х 34).

Оскільки, судом встановлено порушення відповідачем вимог статті 116 КЗпП України в частині несвоєчасного проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільнені, відповідно, до відповідача підлягає застосуванню відповідальність, встановлена статтею 117 КЗпП України.

Водночас, ухвалюючи рішення в цій частині, суд бере до уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду України надані в пункті 20 постанови від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» де зазначено, що при визначенні відшкодування (середнього заробітку за час затримки розрахунку) необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інші обставини.

Виходячи з співмірності частки, яку відповідач виплатив з порушенням строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, незначний строк заборгованості та розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає достатнім розміром відшкодування за затримку розрахунку при звільненні - 300,00 грн.

Згідно статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки, вина відповідача є доведеною, а затримка у проведенні остаточного розрахунку із заробітної плати негативно вплинуло на нормальний устрій позивача, в силу роз'яснень наведених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо засад розумності, виваженості та справедливості при визначенні розміру моральної шкоди враховуючи незначний строк затримки у виплаті заборгованості та її розмір, суд вважає за можливе вимогу позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 1500,00 грн. задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 88 ЦПК з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 172,92 грн. (1 % від загального розміру стягнення за вимогами майнового характеру - 58,22 грн., немайнового (моральної шкоди) -114,70 грн.).

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212 - 214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (іден.код 13808034) на користь ОСОБА_3 300,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 200,00 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми «Едельвейс» (іден.код 13808034) на користь держави судовий збір у розмірі 172,92 грн.

У іншій частині вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя