Постанова № 31397282, 09.01.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

09.01.2013 справа № 2а/1416/906/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2013 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленка І.В.при секретаріКоденко К.В.за участю:

представника позивача ОСОБА_3

представник відповідача Горіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А0224 про стягнення грошової компенсації за недотримане речове майно та відшкодування витрат з відрядження

в с т а н о в и в:

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Військової частини А0224 (далі - в/ч А0224) про стягнення 9949,76 грн. грошової компенсації за недотримане речове майно та 1253,73 грн. відшкодування витрат з відрядження, в частині яких розмір зменшив до 130,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 02.11.1995 по 23.05.2012 проходив військову службу під час проходження якої речове майно йому не завжди видавалося, внаслідок чого змушений був купувати його за власні кошти, а також неодноразово перебував у службових відрядженнях частина витрат по яким не відшкодована до теперішнього часу

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступного.

Згідно витягу з послужного списку у період з 02.11.1995 по 23.05.2012 ОСОБА_3 проходив військову службу у в/ч А0224 м.Миколаєва.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.01.2012 № 27 позивача на підставі пункту «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінченням контракту звільнено з військової служби у запас з правом носіння військової форми одягу. Наказом командира в/ч А0224 від 23.05.2012 № 100 позивача виключено із списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.

Довідкою в/ч А0224 від 31.10.2012 № 2352 підтверджено, що станом на 23.05.2012 розмір заборгованості за не отримане ОСОБА_3 речове майно складає 9949,76 грн.

Із змісту позову вбачається, що як військовослужбовець, що проходив службу за контрактом, позивач в порядку передбаченому пунктом 27 Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, (далі - Положення КМУ № 1444) має право вибору на отримання замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Законом України від 03.11.2006 № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції та доповнено Закон статтею 9-1, якою встановлено, зокрема, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 27 Положення КМУ № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Однак, Законом України від 19.12.2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію пункту 2 статті 9-1 було зупинено, а Законом України від 28.12.2007 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» взагалі виключено.

Водночас, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені положення Закону України від 28.12.2007 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Аналізуючи зазначені вище норми, суд вважає, що оскільки дія норма закону, що передбачала можливість виплати військовослужбовцям грошової компенсації за не отримане речове майно, відновлена з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України, а саме з 22.05.2008, то позивач вправі претендувати на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно, право на яке в нього виникло на момент звільнення зі служби, а саме з 23.05.2012.

У зв'язку із цим, виходячи із розміру заборгованості за не отримане речове майно, вказаного у довідці військової частини, на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація в сумі 9949,76 грн., з урахуванням загальнообов'язкових платежів до бюджету.

Обґрунтованим є позов і в частині стягнення з військової частини витрат за відрядження у розмірі 130,00 грн.

Відповідно частини шостої статті 14 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 17.01.2000 N 9, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2000 за N 58/4279, (чинної на час виникнення спірних правовідносин) службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад. Відрядженому військовослужбовцю відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість за придбані проїзні документи та користування в поїздах постільними речами.

Так, з листа військової частини від 13.06.2012 № 1122 вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за 2008 рік у з в'язку із відрядженням складає 130,00 грн., а факт перебування у відрядженні підтверджено посвідченням про відрядження від 17.11.2008 № 2277.

З пояснень сторін встановлено, що вказана заборгованість складається із 60 ,00 грн. добових (30,00 х 2) та 70,00 грн. проїзних (35,00 х 2), що представник відповідача не оспорював.

За таких обставин, позов частині стягнення витрат у зв'язку із відрядженням в сумі 130,00 грн. підлягає задоволенню.

Суд не приймає доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення з вимогами на стягнення заборгованості, які ґрунтуються на частині п'ятій статті 99 КАС України, оскільки, по-перше, вказана норма не поширюється на спірні відносини, а по-друге, факт порушення соціальних прав позивача, як військовослужбовця, на отримання компенсаційних виплат відповідач підтвердив лише 13.06.2012 та 31.10.2012, після чого в листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду за захистом гарантованих законом соціальних прав, які виходячи з особливого характеру військової служби, носять абсолютний характер.

Інші доводи представника відповідача, в т.ч. і фінансування, не спростовують висновків суду, а тому в наданні їм правової оцінки немає потреби.

Оскільки позов задоволено, а утримання відповідача здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до частини першої статті 94 КАС України з державного бюджету на користь позивача підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 112,04 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9 - 11, 71, 94, 158 - 163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з Військової частини А02024 (код 08489704) на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за не отримане речове майно в сумі 9949,76 грн., з урахуванням загальнообов'язкових платежів до бюджету, та 130,00 грн. витрат у зв'язку із відрядженням за 2008 рік.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 112,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання її проголошення.

Суддя

Повний текст постанови

підписано 10.01.2013.