Рішення № 3139871, 30.01.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/230

30.01.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Музична Видавнича Група»

До Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація»

Про стягнення 33 500 грн.

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача Костюк Ю.Ю. –п/к (дов. від 01.07.08 р.№15)

Від відповідача Зайома О.А. –п/к (дов. від 13.07.07 р. №21)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про зобов’язання сплатити компенсацію за порушення авторських прав позивача у розмірі 33 500 грн., заборону відповідачу використання музичних творів «Родная земля»у виконанні Л.Лещенка (автор музики –В.Г.Добринін, автор тексту –Л.Дербеньов), «Еще люблю»у виконанні групи «А-Студіо»(автор музики –Серкєбаєв Б.Є., автори тексту – Вітке Г.Ю., Серкєбаєв Б.Е.), виключні майнові права на які належать позивачеві.

Ухвалою суду від 06.08.2008 р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 12.09.2008 р.

Ухвалою суду від 12.09.2008 р. розгляд справи відкладено у зв’язку з відсутністю представників сторін.

В судових засіданнях 29.10.2008 р. оголошено перерви.

12.11.2008 р. судове засідання не відбулося у зв’язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

В судовому засіданні 03.12.2008 р. оголошено перерву.

В судовому засіданні 19.12.2008 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2008 р. в передачі «Праздничный концерт»о 15:55 на телевізійному каналі «Інтер»зафіксовано факт публічного сповіщення та включення в Програму музичних творів «Родная земля»у виконанні Л.Лещенка (автор музики –М.Добринін, автор тексту –Л.Дербеньов), «Еще люблю»у виконанні групи «А-Студіо»(автор музики –Серкєбаєв Б.Є., автори тексту –Вітке Г.Ю., Серкєбаєв Б.Е.).

Позивач стверджує, що публічне сповіщення та включення до Програми музичних творів здійснене на порушення норм чинного законодавства та без виплати авторської винагороди.

На підтвердження свого авторського права надав субвидавничий договір № 4001/07 від 22.12.2006 р. між ним та ТОВ «Первое Музыкальное Издательство», на підставі якого позивач набув виключні майнові авторські права на використання, а саме: право здійснювати, дозволяти чи забороняти здійснювати на території України серед інших дій публічне сповіщення музичних творів (пісень), зазначених в Каталозі ТОВ «Первое Музыкальное Издательство»(Росія), набутих шляхом укладення авторського договору з первинним суб’єктом –автором тексту і музики - №45/06 від 22.05.2006 р. між ТОВ «Первое Музыкальное Издательство»та автором –Добриніним В.Г., № 26/06 від 13.04.2006 р. між ТОВ «Первое Музыкальное Издательство»(Росія) і автором Дербеньовим Л.М., № 124/05 від 18.04.2005 р. між ТОВ «Первое Музыкальное Издательство»та автором музики і тексту Сербакаєвим Б.Е., № 33/07 від 05.04.2007 р. між ТОВ «Первое Музыкальное Издательство»і автором тексту Вітке Г.Ю.

Таким чином, саме позивач є особою, що має право надавати дозвіл на публічне виконання і публічне сповіщення творів на території України, проте публічне сповіщення творів 19.07.2008 р. не було з ним погоджене, і не була сплачена авторська винагорода.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»позивач має право витребувати з порушника авторського права і (або) суміжних прав дохід, отриманий внаслідок порушення, або виплату компенсації від 10 до 50 000 мінімальних розмірів заробітних плат.

Позивач вважає, що сума компенсації має становити 10 мінімальних заробітних плат за кожен використаний твір, що становить 21 000 грн. (525 грн. х 10 х 4).

Розмір компенсації обґрунтований таким чином: територія сповіщення відповідача охоплює всю територію України, музичні передачі, які передаються в ефір відповідача, користуються великою популярністю та мають високі рейтинги, в зв’язку з чим відповідач отримав високий дохід під реклами під час публічного сповіщення музичних передач.

Також позивач в якості аналогії посилається на договір, укладений ним з ТОВ «У»щодо виключного майнового авторського права на використання творів протягом встановленого сторонами строку і на території України. За даним договором роялті встановлено в розмірі 12 500 грн. за використання до п’яти творів.

Таким чином, загальна сума компенсації за незаконне використання творів має становити 33 500 грн. (21 000 грн. + 12 500 грн.).

Також позивач стверджує, що 21.07.2008 р. позивачем подано скаргу до відповідача стосовно незаконного використання музичних творів, проте на неї не отримано відповіді.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Згідно ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято.

В обумовлений термін скарги щодо відеозапису «Праздничный концерт»до відповідача не надходило, у зв’язку з чим запис було знищено.

Згідно ст. 13 Закону України «Про Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення»повноваження на офіційний моніторинг програм, що сповіщаються в ефірі телерадіоорганізаціями, та їх фіксацію (зйом з ефіру) надані Нацраді, іншим органам державної влади, а також установам, що діють за їх дорученням.

За таких обставин відповідач вважає наданий позивачем DVD-носій неналежним доказом в розумінні ст. 33 ГПК України, так як відсутні докази щодо отримання оригіналу запису від уповноважених державних органів.

Крім того, відповідач зазначає, що будь-яким органам, установам, організаціям, підприємствам не надано прав здійснювати контроль та нагляд за дотриманням законодавства у сфері телерадіомовлення, в тому числі, облік та фіксування телерадіопередач, складення ефірних довідок, тощо.

З договору № 04 від 11.01.2008 р. про здійснення моніторингових послуг, укладеного між позивачем та ТОВ «Юридичний захист авторів і виконавців»не вбачається, що товариство є установою, що діє за дорученням Нацради або інших органів державної влади.

Відсутність доказів щодо факту порушення відповідачем авторського права виключає, на думку відповідача, можливість задоволення вимоги виплати компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Також відповідач в будь-якому разі вважає правомірним використання вказаних музичних творів, так як вони в даному випадку є складовою частиною аудіовізуального твору –програми «Праздничный концерт»- є творча група згідно вказаного у ст. 17 Закону України «Про авторське право і суміжні права»переліку.

Будь-яких доказів того, що творча група передавала позивачу авторські права на використання аудіовізуального твору, немає.

Так як відповідач сповістив музичні твори у складі єдиного аудіовізуального твору, то підстав для висновку про порушення авторських прав щодо конкретних творів немає.

Крім того, відповідач вважає, що відсутність у договорі № 4001/2007 від 22.12.2006 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Первое Музыкальное Издательство»конкретного переліку творів, на які передаються майнові права, свідчить про відсутність у позивача прав на зазначені музичні твори.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд погоджується з відповідачем, що передача «Праздничный концерт»є аудіовізуальним твором в розумінні ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»- твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Проте, зазначений факт в даному випадку жодним чином не впливає на необхідність дотримання авторських прав щодо кожного музичного твору, що було виконано (публічно сповіщено) у передачі.

Зокрема, за загальним правилом ст. 17 Закону автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.

Відповідачем як телерадіоорганізацією, що здійснила трансляцію аудіовізуального твору, не надано суду договору на його створення, а також будь-якої інформації про його існування, у зв’язку з чим підлягають до застосування прямі норми Закону, згідно яких за авторами (і відповідно, за особами, яким автори передали майнові авторські права) зберігається ці авторські права.

Частина 2 ст. 17 Закону надає право без згоди авторів використовувати музичні твори, що увійшли складовою частиною до аудіовізуального твору, якщо вони попередньо передали права на їх використання організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору.

Проте, відповідачем не надано доказів надання авторами творів згоди на використання прав на них організацією, що здійснила виробництво передачі «Праздничный концерт».

Таким чином, публічне сповіщення музичних творів навіть у складі аудіовізуального твору потребує отримання згоди правовласника та виплати винагороди.

На думку суду, позивачем доведено належним чином як факт наявності у нього майнових авторських прав на вказані твори - «Родная земля»у виконанні Л.Лещенка (автор музики –М.Добринін, автор тексту –Л.Дербеньов), «Еще люблю»у виконанні групи «А-Студіо»(автор музики –Серкєбаєв Б.Є., автори тексту –Вітке Г.Ю., Серкєбаєв Б.Е.), так як факт публічного сповіщення цих творів відповідачем, що є підставою для визнання обґрунтованими твердження позивача про порушення відповідачем майнових авторських прав та, відповідно, право на їх захист передбаченими законодавством способами.

Щодо майнових авторських прав на вказані музичні твори, то позивачем надано докази укладення як авторських договорів з первинними суб’єктами –авторами тексту і музики, укладеними між ними та між ТОВ «Первое Музыкальное Издательство»(№ 45/06 від 22.05.2006 р. з автором –Добриніним В.Г., № 26/06 від 13.04.2006 р. з автором Дербеньовим Л.М., № 124/05 від 18.04.2005 р. з автором музики і тексту Сербакаєвим Б.Е., № 33/07 від 05.04.2007 р. з автором тексту Вітке Г.Ю.), так і докази укладення договору про передачу позивачу майнових авторських прав від ТОВ «Первое Музыкальное Издательство»(субвидавничий договір № 4001/07 від 22.12.2006 р.), на підставі якого позивач отримав виключні права на території України на надання дозволу для використання та отримання винагороди за їх використання.

Той факт, що безпосередньо в договорі не перераховані музичні твори, виключні майнові права на які передано позивачу, не означає, що відсутні докази передачі позивача виключних майнових прав саме на вказані два твори.

Відповідно до п. 1.4 договору № 4001/07 від 22.12.2006 р. каталогом є набір творів, як оприлюднених, так і не оприлюднених раніше, права на використання яких передані видавцю (ТОВ «Первое Музыкальное Издательство») на підставі відповідних договорів, що діють у період, вказаний у п. 2.3 договору.

Так як згідно вказаного вище суду надані докази передачі авторами прав на музичні твори ТОВ «Первое Музыкальное Издательсьтво», то ці твори автоматично є такими, що включені в каталог, і, відповідно, виключні майнові права на них на території України передані позивачу.

Зокрема, згідно договору № 4001/07 від 22.12.2006 р. позивачу передані права на публічне виконання і публічне сповіщення творів (п. 2.1) та право на отримання винагороди від осіб, що використали твори на території України (п. 3.2).

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що позивач як власник виключних майнових авторських прав на вказані два твори має право дозволяти чи забороняти на території України їх використання, а також має право вимагати виплати винагороду за їх використання.

Щодо встановлення факту публічного сповіщення музичних творів 19.07.2008 р. в передачі «Праздничный концерт»о 15:55 на телевізійному каналі «Інтер», то матеріали справи не дають підстав для сумніву у тому, що цей факт відповідає дійсності.

Відповідач у наданих запереченнях не спростував факт публічного сповіщення творів у ефірі каналу «Інтер», тоді як заперечує проти визнання належним доказом по справі наданий позивачем DVD-носій, отриманий на підставі договору № 03/08 від 01.04.2008 р. про здійснення моніторингових послуг, укладеного позивачем з ТОВ «Юридичний захист авторів і виконавців».

Проте, суд не може погодитися з висновком відповідача про неналежність наданих доказів по справі.

Чинним законодавством дійсно передбачено, що офіційний моніторинг телерадіопрограм є виключною компетенцією Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (ст. 13 Закону України «Про національну раду України з питань телебачення і радіомовлення»).

Але зазначена норма Закону, а також інші положення законодавства не забороняють проводити моніторинг телерадіопрограм іншим установах, підприємствам і організаціям. Зазначений вид діяльності не відноситься до ліцензійних або таких, для здійснення яких необхідно отримати спеціальний дозвіл, тому така послуга може надаватися господарюючими суб’єктами на підставі відповідних договорів.

В свою чергу, суд не зобов’язаний приймати в якості доказів по справі виключно результати офіційного моніторингу, тоді як на загальних підставах може приймати в якості належних доказів і результати моніторингу, здійснюваного іншими особами.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем надано докази виконання вимог ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»щодо надіслання відповідачу скарги щодо незаконного використання музичних творів. Зокрема, 22.07.2008 р. на адресу відповідача направлено скаргу №205/08, і вона отримана 24.07.2008 р. представником відповідача згідно повідомлення про вручення.

Тобто, є всі підстави стверджувати про те, що відповідач свідомо не відреагував на скаргу і знищив запис передач за 19.07.2008 р.

Щодо розрахунку суми компенсації суд зазначає наступне.

Визначена позивачем сума у розмірі 33 500 грн. складається з компенсації, визначеної згідно п. «г»ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»(21 000 грн.) та 12 500 грн., що є винагородою позивача за використання майнових авторських прав за договором з іншою особою, що наданий в якості прикладу аналогічних правовідносин.

Проте, п. «г»ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачає право суду прийняти рішення про виплату компенсації у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Тобто, якщо позивач обрав в якості способу захисту права саме виплату компенсації згідно п. «г»ч. 2 ст. 52 Закону, то будь-які інші суми до цієї компенсації включатися не можуть.

Таким чином, сума у розмірі 12 500 грн. до суми компенсації включена бути не може.

Щодо решти суми –21 000 грн., то суд вважає її обґрунтованою і задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г»цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Матеріали справи, зокрема, відмова розглянути у встановленому порядку скаргу позивача і оплатити використання музичних творів у добровільному порядку, свідчать про наявність у відповідача наміру незаконно використати музичні твори.

Зазначена обставина, а також той факт, що аудиторія каналу «Інтер»охоплює 100% території України, що безпосередньо впливає на розмір надходжень каналу від реклами, суд вважає цілком прийнятним і обґрунтованим заявлений розмір компенсації –21 000 грн., що становить 10 мінімальних заробітних плат за кожен використаний твір за кожен використаний твір (з розрахунку 525 грн. мінімальної заробітної плати згідно ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік».

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати незаконними дії Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація»з порушення виключних майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Музична Видавнича Група»у вигляді публічного сповіщення та включення в Програму музичних творів «Родная земля»у виконанні Л.Лещенка (автор музики –М.Добринін, автор тексту –Л.Дербеньов), «Еще люблю»у виконанні групи «А-Студіо»(автор музики –Серкєбаєв Б.Є., автори тексту –Вітке Г.Ю., Серкєбаєв Б.Е.).

3. Заборонити Акціонерному товариству закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація»(01601, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, код ЄДРПОУ 23507865) використання музичних творів «Родная земля»у виконанні Л.Лещенка (автор музики – М.Добринін, автор тексту –Л.Дербеньов), «Еще люблю»у виконанні групи «А-Студіо»(автор музики –Серкєбаєв Б.Є., автори тексту –Вітке Г.Ю., Серкєбаєв Б.Е.), виключні майнові авторські права на які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська Музична Видавнича Група»(юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-а, поштова адреса: 03055, м.Київ, пр-т Перемоги, 30, кв. 50, п/р 260014996 у ВАТ «Родовід Банк»м.Києва, МФО 321712, код ЄДРПОУ 30673676).

4. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація»(01601, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, код ЄДРПОУ 23507865, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Музична Видавнича Група»(юридична адреса: 03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-а, поштова адреса: 03055, м.Київ, пр-т Перемоги, 30, кв. 50, п/р 260014996 у ВАТ «Родовід Банк»м.Києва, МФО 321712, код ЄДРПОУ 30673676) 21 000 (двадцять одну тисячу) грн. компенсації за незаконне використання майнових авторських прав.

5. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Українська незалежна ТВ-Корпорація»(01601, м. Київ, вул. Дмитрівська, 30, код ЄДРПОУ 23507865, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь державного бюджету України 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн. державного мита.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко