Постанова № 31398555, 24.04.2013, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року м. КиївСудова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Гуменюка В.І., Онопенка В.В.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на Ѕ частки майна, набутого за час спільного проживання, виділення його в натурі, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в майні в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення його від права на спадкування,

в с т а н о в и л а:

У липні 2006 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на Ѕ частки майна, набутого за час спільного проживання, виділення його в натурі.

Зазначала, що з 1994 року до 2005 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, після смерті якого залишилося спадкове майно. Просила виділити їй Ѕ частки спільного майна, яке набуте нею з ОСОБА_9 за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, виділити їй у натурі гаражні приміщення, Ѕ частки іменних акцій та грошових вкладів. Предмети домашнього вжитку ОСОБА_4 просила залишити у власності ОСОБА_5, стягнувши з неї на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію різниці вартості майна.

У червні 2011 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій, крім визнання права власності на частку в спільному майні та поділу його в натурі, просила встановити факт її проживання у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_9

У травні 2008 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_9, після смерті якого залишилося спадкове майно, і просила визнати за нею як за спадкоємицею право власності на спадкове майно, що складається з: гаража та підвалу, які розташовані по АДРЕСА_1; 65,4464% іменних акцій ВАТ "Барське АТП-10513" та 19,36595% іменних акцій ВАТ "Барське АТП-10522"; зброї та грошових вкладів у банківських установах.

У листопаді 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в майні в порядку спадкування.

Свій позов ОСОБА_6 мотивував тим, що його мати ОСОБА_8 належним чином прийняла спадщину після смерті свого сина - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла, тому не встигла отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, однак на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_5 Просив визнати за ним право власності на 1/6 частки у спадковому майні, що залишилося після смерті ОСОБА_9, оскільки він як непрацездатний має право на обов'язкову частку у спадщині.

У січні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про усунення його від права на спадкування після смерті ОСОБА_8, мотивуючи позов тим, що ОСОБА_6 усупереч вимогам ст. 202 Сімейного кодексу України не утримував свою матір - ОСОБА_8

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на Ѕ частки майна, набутого за час спільного проживання, та виділення його в натурі відмовлено;

позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5: право власності на 5/6 гаража № НОМЕР_12 та 5/6 підвалу № 12, які розташовані по АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_9 на підставі договорів купівлі-продажу від 20 березня 2003 року; право власності на 5/6 - 65,4464% іменних акцій ВАТ "Барське АТП-10513" (ст. Бар Барського району) та 5/6 - 19,36595% іменних акцій ВАТ "Барське АТП-10522" (с. Балки Барського району), що відповідно до виписок із реєстрів власників іменних цінних паперів № 8 та № 2 від 11 жовтня 2005 року належали ОСОБА_9; право власності на 5/6 мисливських рушниць: ТОЗ 34-е № НОМЕР_1 12к, МЦ 21-12 № НОМЕР_2 12к, МЦ 20-01 № НОМЕР_3 20к, пістолет Форт-12р № НОМЕР_4 та пістолет іномарки № НОМЕР_5, що відповідно до довідки Барського РВ УМВС України належали ОСОБА_9; право власності на 5/6 грошових вкладів, що знаходяться в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на рахунку № НОМЕР_6, у Барському ТВБВ "Ощадбанк" 10001/058 (2917/010) на рахунку № НОМЕР_7, у ПАТ "Кредитпромбанк" на рахунках № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9, у ПАТ "Укрсиббанк" на рахунках № НОМЕР_10 та № НОМЕР_11, на ім'я ОСОБА_9;

позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку в майні в порядку спадкування задоволено. Визнано за ОСОБА_6: право власності на 1/6 гаража № НОМЕР_12, який розташований по АДРЕСА_1, та 1/6 підвалу № 12, який розташований по АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_9 на підставі договорів купівлі-продажу від 20 березня 2003 року; право власності на 1/6 - 65,4464% іменних акцій ВАТ "Барське АТП-10513" (ст. Бар Барського району) та 1/6 - 19,36595% іменних акцій ВАТ "Барське АТП-10522" (с. Балки Барського району), що відповідно до виписок із реєстрів власників іменних цінних паперів № 8 та № 2 від 11 жовтня 2005 року належали ОСОБА_9; право власності на 1/6 мисливських рушниць: ТОЗ 34-е № НОМЕР_1 12к, МЦ 21-12 № НОМЕР_2 12к, МЦ 20-01 № НОМЕР_3 20к, пістолет Форт-12р № НОМЕР_4 та пістолет іномарки № НОМЕР_5, що відповідно до довідки Барського РВ УМВС України належали ОСОБА_9; право власності на 1/6 грошових вкладів, що знаходяться в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на рахунку № НОМЕР_6, у Барському ТВБВ "Ощадбанк" 10001/058 (2917/010) на рахунку № НОМЕР_7, у ПАТ "Кредитпромбанк" на рахунках № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9, у ПАТ "Укрсиббанк" на рахунках № НОМЕР_10 та № НОМЕР_11, на ім'я ОСОБА_9;

у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення його від права на спадкування відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2012 року скасовано рішення Барського районного суду Вінницької області від 23 квітня 2012 року в частині позовів про визнання права власності та поділ майна й ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково; позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 задоволено частково; позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частки майна, що було набуте нею та ОСОБА_9 за час спільного проживання і є спільною сумісною власністю.

Поділено рухоме майно - меблі та інші предмети домашнього вжитку, що знаходяться в будинку АДРЕСА_2, загальною вартістю 69 669 грн; залишено це майно у власності ОСОБА_5; стягнуто на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5 компенсацію в сумі 34 834 грн 50 коп.

Виділено у власність ОСОБА_4 гараж, зазначений літерою "А", що розташований по АДРЕСА_1 та підвал, зазначений літерою "А1", що розташований по АДРЕСА_1, загальною вартістю 28 000 грн; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5/12 частки від вартості гаража та підвалу в розмірі 11 667 грн і на користь ОСОБА_6 - 1/12 частки від вартості гаража та підвалу в розмірі 2 333 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частки іменних акцій ВАТ "Барське автотранспортне підприємство № 10513", місце розташування: ст. Бар, вул. Привокзальна, 2; код ЄДРПОУ 13313775, які були зареєстровані на ОСОБА_9, у кількості 163 616 шт. сумарною номінальною вартістю 40 904 грн, що становлять 32,7232% усіх акцій підприємства; виділено у власність ОСОБА_5 5/12 частки вказаних акцій у кількості 136 347 шт. сумарною номінальною вартістю 34 087 грн, що становлять 27,2693% усіх акцій підприємства; передано у власність ОСОБА_6 1/12 частки вказаних акцій у кількості 27 269 шт. сумарною номінальною вартістю 6 817 грн, що становлять 5,4539 % усіх акцій підприємства.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частки іменних акцій ВАТ "Барське автотранспортне підприємство № 10552", місце розташування: с. Балки, вул. Заводська, 2; код ЄДРПОУ 05460812, які були зареєстровані на ОСОБА_9, у кількості 43 000 шт. сумарною номінальною вартістю 10 750 грн 25 коп, що становлять 9,685397% усіх акцій підприємства; виділено у власність ОСОБА_5 5/12 частки вказаних акцій у кількості 35 834 шт. сумарною номінальною вартістю 8 958 грн 40 коп, що становлять 8,070065% усіх акцій підприємства; передано у власність ОСОБА_6 1/12 частки вказаних акцій у кількості 7 167 шт. сумарною номінальною вартістю 1 791 грн 60 коп, що становлять 1,614133% усіх акцій підприємства.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частки, за ОСОБА_5 - на 5/12 частки, за ОСОБА_6 - на 1/12 частки вкладів:

у Вінницькій філії ВАТ "Кредитпромбанк" на рахунку № НОМЕР_8 на суму 53 620 грн 05 коп, із яких визнано право власності за ОСОБА_4 на 26 810 грн 02 коп; за ОСОБА_5 на 22 341 грн 67 коп; за ОСОБА_6 на 4 468 грн 36 коп та на рахунку № НОМЕР_9 на суму 2 178 грн 79 коп, з яких визнано право власності за ОСОБА_4 на 1 089 грн 39 коп; за ОСОБА_5 на 907 грн 83 коп, за ОСОБА_6 на 181 грн 61 коп;

у ПАТ "Укрсиббанк" на рахунку № НОМЕР_10 в іноземній валюті на суму 11 286 дол. США, з яких визнано право власності за ОСОБА_4 на 5 643 дол. США, за ОСОБА_5 на 4 702,5 дол. США, за ОСОБА_6 на 940,5 дол. США та на рахунку № НОМЕР_11 у національній валюті на суму 66 058 грн 37 коп, з яких визнано право власності за ОСОБА_4 на 33 029 грн 18 коп; за ОСОБА_5 на 27 524 грн 42 коп; за ОСОБА_6 на 5 504 грн 77 коп;

у Барському ТВБВ "Ощадбанку" 10001/058 на рахунку № НОМЕР_7 на суму 1 071 грн 92 коп, із яких за ОСОБА_4 визнано право власності на 535 грн 96 коп; за ОСОБА_5 на 446 грн 63 коп; за ОСОБА_6 на 89 грн 33 коп.

у Вінницькій обласній дирекції Райффайзен Банк "Аваль" на рахунку № НОМЕР_6 на суму 14 313 грн 39 коп, з яких визнано право власності за ОСОБА_4 на 7 156 грн 70 коп, за ОСОБА_5 на 5 963 грн 91 коп; за ОСОБА_6 на 1 192 грн 78 коп.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року й залишити в силі рішення апеляційної інстанції.

На обґрунтування заяви ОСОБА_4 додала копії судових рішень касаційної інстанції від 3 жовтня 2007 року, від 11 грудня 2007 року, від 26 листопада 2008 року та від 15 лютого 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи й викладені в заяві ОСОБА_4 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9, після смерті якого залишилося спадкове майно: гараж № НОМЕР_12 та підвал № 12, які розташовані по АДРЕСА_1, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 20 березня 2003 року; 65,4464% іменних акцій ВАТ "Барське АТП-10513" (ст. Бар Барського району) і 19,36595% іменних акцій ВАТ "Барське АТП-10522" (с. Балки Барського району), що підтверджується виписками з реєстрів власників іменних цінних паперів № 8 та № 2 від 11 жовтня 2005 року; мисливські рушниці: ТОЗ 34-е № НОМЕР_1 12к, МЦ 21-12 № НОМЕР_2 12к, МЦ 20-01 № НОМЕР_3 20к, пістолет Форт-12р № НОМЕР_4 та пістолет іномарки № НОМЕР_5, підтвердженням чого є довідка Барського РВ УМВС України; грошові вклади в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на рахунку № НОМЕР_6, Барському ТВБВ"Ощадбанку" 10001/058 (2917/010) на рахунку № НОМЕР_7, ПАТ "Кредитпромбанк" на рахунках № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9, ПАТ "Укрсиббанк" на рахунках № НОМЕР_10 та № НОМЕР_11, що підтверджується довідками банків.

У 2005 році ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції із заявою про встановлення факту проживання її з ОСОБА_9 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу й визнання її дружиною останнього.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2005 року заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_9 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, у визнанні ОСОБА_4 дружиною ОСОБА_9 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 січня 2006 року рішення Барського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2005 року в частині визнання ОСОБА_4 дружиною ОСОБА_9 залишено без змін, а в частині встановлення факту проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_9 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу скасовано, відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України, із залишенням у цій частині заяви без розгляду, а також роз'яснено заінтересованим особам їхнє право подати позов на загальних підставах.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області як суду касаційної інстанції від 28 квітня 2007 року ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 січня 2006 року залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частки майна, набутого за час спільного проживання, виділення його в натурі, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_9 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу й не надано доказів щодо права на частку майна ОСОБА_4, яке вона вважається спільним.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4, апеляційний суд указував, що судом першої інстанції не встановлено, які правовідносини виникли між сторонами та які норми права їх регулюють, оскільки ОСОБА_4 обґрунтувала свої позовні вимоги тим, що вона з 1994 року до дня смерті ОСОБА_9 перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах, проживала разом і як член сім'ї ОСОБА_9 брала участь у придбанні спільного майна, яке є предметом спору. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 скористалася своїм правом подати позов на загальних підставах, подавши позов про визнання права власності на частку майна, посилаючись на обставину спільного проживання та перебування у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_9

Скасовуючи рішення апеляційного суду, касаційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відсутнє судове рішення, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_9

однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, і не надано доказів про право на частку майна, яке ОСОБА_4 вважає спільним, тому майнове право на частку спадкування в неї не виникає, через прийняття часток ОСОБА_9 спадкоємцем першої черги - дочкою, ОСОБА_5, та спадкоємцем другої черги - братом - ОСОБА_6, який відповідно до ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) отримав обов'язкову частку у спадщині.

З наданої для порівняння ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБИ_1 до ОСОБИ_2 про поділ сумісно нажитого майна, визнання права власності на частину будинку зроблено висновок про придбання майна членами сім'ї внаслідок спільної праці.

Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну й ту саму норму матеріального права, а саме ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні однієї й тієї самої норми права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність", який був чинним на час придбання майна, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Згідно із ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Отже, ОСОБА_4 скористалася своїм правом подати позов на загальних підставах, заявивши позов про визнання права власності на частку майна та пославшись на обставину спільного проживання у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_9 як на підставу своїх позовних вимог.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 17 Закону України "Про власність".

За таких обставин заява ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року підлягає частковому задоволенню, ухвала суду касаційної інстанції - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2012 року скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

В.В. Онопенко

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін