Рішення № 31397525, 27.05.2013, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Справа № 220/469/13-ц Провадження № 2/220/218/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.05.2013 р. Великоновосілківський районний суд Донецької області

в складі:

головуючої - судді Кучеренко О.А.

при секретарі - Сєрбіної І.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Велика Новосілка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання відомостей недостовірними та спростування їх,-

В С Т А Н О В И В:

29.03.2013 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 12.02.2013 р. він з відповідачем та іншими особами, тобто його жінкою та товаришем, зустрілись в нього за обідом та спілківались про приватні справи кожного. Під час розмови про події 2004-2012 р. з ТОВ "КСП "Родіна", відповідач при всіх присутніх висловився, що "ОСОБА_3, нічого не розуміє та зараз говорить неправду та маячню про те, що брата ОСОБА_4 та батька ніхто не виключав з учасників товариства, а ОСОБА_5 (ОСОБА_5) та її сестра ОСОБА_8 з 2004 року не входили до складу учасників ТОВ "КСП "Родіна" з частками у статутному - фонді 96,8% та 3,2% відповідно, але сестри свідомо підписували неправдиві документи: рішення загальних зборів учасників ТОВ "КСП "Родіна", тобто протокол № 1 від 2.03.2006 року та протокол № 1 від 10.09.2008 року. Позивач зазначив, що викладене не відповідає дійсності, що він говорив правду, розцінив виказування відповідача, як образу, що потягло за собою приниження його честі, гідності та людських якостей. Просить захистити його честь, гідність та визнати образливими та недостовірними відомості, поширені відповідачем вголос в присутності інших осіб, наступного змісту: "ОСОБА_3, нічого не розуміє та зараз говорить неправду та маячню про те, що брата ОСОБА_4 та батька ніхто не виключав з учасників товариства, а ОСОБА_5 (ОСОБА_5) та її сестра ОСОБА_8 з 2004 року не входили до складу учасників ТОВ "КСП "Родіна" з частками у статутному - фонді 96,8% та 3,2% відповідно, але сестри свідомо підписували неправдиві документи: рішення загальних зборів учасників ТОВ "КСП "Родіна", тобто протокол №1 від 2.03.2006 року та протокол № 1 від 10.09.2008 року. Визнати правдивою інформацію наступного змісту: "ОСОБА_5 не була довіреною особою батька ( ОСОБА_6) на підставі недостовірної, довіреності від 5.01.2004 року".Визнати правдивою інформацію наступного змісту: "Брата ОСОБА_4 та батька ніхто не виключав з учасників товариства ТОВ "КСП "Родіна", а ОСОБА_5 (ОСОБА_5) та її сестра ОСОБА_8 з 2004 року не входили до складу учасників ТОВ "КСП "Родіна" з частками у статутному фонді 9 6,8% .... та 3,2% відповідно, але сестри підписували неправдиві документи: рішення загальних зборів учасників ТОВ "КСП "Родіна", що було оформлено протоколом №1 від 02.03.2006 року та рішення загальних зборів учасників ТОВ "КСП "Родіна", що було оформлено протоколом №1 від 10.09.2008 року. Визнати недостовірними документами: довіреність від 5.01.2004 року від імені ОСОБА_6 на ім'я громадянки ОСОБА_5; рішення загальних зборів учасників ТОВ "КСП "Родіна", що було оформлено протоколом №1 від 2,03.2006 року; рішення загальних зборів учасників ТОВ "КСП "Родіна", що було оформлено протоколом №1 від 10.09.2008 року. Зобов'язати ОСОБА_4 публічно вибачитися в присутності дружини позивача та товариша за поширену 12.02.2013 року неправдиву Інформацію про позивача, його батька та щодо певних юридичних фактів шляхом усного повідомлення їм наступної інформації: "ОСОБА_3, 12 лютого 2013 року сказав правду про наступне: "ОСОБА_5 ніколи не була довіреною, особою батька (ОСОБА_6), тому що довіреність від 05.01.2004 р. на її ім'я від батька, виявилася підробленою. Позивача та батька ніхто не виключав з учасників товариства, а ОСОБА_5 (ОСОБА_5)та її сестра ОСОБА_8 з 2004 року не входили до складу учасників ТОВ "КСП "Родіна" з частками у статутному фонді 96,8% та 3,2% відповідно. Сестри свідомо підписали, чим підробили наступні документи: рішення загальних зборів учасників ТОВ "КСП "Родіна"' , тобто протокол № 1 від 2.03.2006 року та протокол № 1 від 10.09.2008 рік.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує, просить справу розглядати без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 вимоги позивача, визнав, оскільки у сторони відповідача не має доказів щодо спростування інформації, викладеної позивачем. Зазначив, що між позивачем дійсно відбувалася бесіда, вказана у позові та дійсно відповідач говорив вислів, вказаний у позові. Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 24.05.2013 р. відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову.

Вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 60 ч. 2 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових або інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та врахувати, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 57, 58 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунто-вують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, судом судом достовірно встановлено, що 12.02.2013 р. під час обіду, на якому були присутні жінка позивача, його товариш та відповідач останній висловився, що "ОСОБА_3, нічого не розуміє та зараз говорить неправду та маячню про те, що брата ОСОБА_4 та батька ніхто не виключав з учасників товариства, а ОСОБА_5 (ОСОБА_5) та її сестра ОСОБА_8 з 2004 року не входили до складу учасників ТОВ "КСП "Родіна" з частками у статутному - фонді 96,8% та 3,2% відповідно, але сестри свідомо підписували неправдиві документи: рішення загальних зборів учасників ТОВ "КСП "Родіна", тобто протокол № 1 від 2.03.2006 року та протокол № 1 від 10.09.2008 року". Зазначене не заперечується сторонами, а тому не потребує додаткового доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань. Право кожного на повагу до його гідності визначено в ст. 28 Конституції України.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до вимог ст. 271 Цивільного кодексу України, зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пункт 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації" фізичної та юридичної особи наголошує, що позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 р. "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації" зазначено, що відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Аналізуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведений факт та не надані докази щодо поширення відповідачем неправдивих відомостей про нього або членів його сім'ї та, як наслідок, приниження його честі, гідності та ділової репутації під час висловлювання 12.02.2013 р. Фактично зміст даного висловлювання не містить інформації про відповідача та членів його сім'ї, що потягло б за собою приниження його честі, гідності та ділової репутації у контексті ч. 1 ст. 277 ЦК України. Частина висліву відповідача, яку підкреслює позивач у позові та посилається, що саме це його образило, що "ОСОБА_3 нічого не розуміє та зараз говорить маячню", є критичною оцінкою та вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, що не можна перевірити на предмет їх дійсності, а отже, не є предметом судового захисту.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання відомостей недостовірними та спростування їх слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 277, 297, 299 Цивільного кодексу України, ст. 10, 11, 57, 78, 59,60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання відомостей недостовірними та спростування їх - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду через даний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. А. Кучеренко