Постанова № 31396219, 16.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 127/3070/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Медяна Ю.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю:

позивача--ОСОБА_2

представника позивача --ОСОБА_3

представника відповідача--Степанової Світлани Миколаївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та стягнення одноразової допомоги , -

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом IIІ групи і має право на пільги та компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема на разову компенсацію в разі встановлення групи інвалідності. Проте відповідач відмовив в нарахуванні вказаних коштів, мотивуючи своє рішення тим, що при встановленні групи інвалідності йому вже було здійснено страхове відшкодування, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а тому своїм правом на одну із компенсаційних виплат він скористався. Вважає, що страхові виплати не являються пільгами або компенсаціями, а тому для захисту свого права звернувся до суду з вказаним позовом.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2013 року позов задовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити із наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач відноситься до кола осіб, здоров'ю яких заподіяно шкоду в результаті виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому на нього розповсюджуються пільги та компенсації передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ) .

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак вважає, що рішення суду підлягає скасуванню.

В преамбулі Закону № 796-ХІІ визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно з положеннями цього Закону Держава бере на себе відповідальність за шкоду, завдану громадянам внаслідок Чорнобильської катастрофи, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону Закону № 796-ХІІ передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, яка виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.09.1999 року № 1105-ХІV (далі Закон № 1105-ХІV) передбачено, що страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності (частина перша статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").

Статтею 5 Закону № 1105-ХІV визначено основні принципи страхування від нещасного випадку, якими, зокрема, є: обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю; обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

Відповідно до статей 21 і 28 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку страхові виплати, які складається, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності та страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

З наведеного вбачається, що дія Закону № 1105-ХІV" поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика за цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 02.04.1992 року № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Відповідно до ст.11 Закону № 2262-ХІІ умови, норми і порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст.18 Закону № 2262-ХІІ пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Відповідно до ст.19 Закону № 2262-ХІІ групи, і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.20 Закону № 2262-ХІІ залежно від причини інвалідності інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:

а) інваліди війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту;

б) інші інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.

Відповідно до преамбули постанови Кабінету Міністрів Української РСР №59 від 29.06.1991 року "Про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки" (далі Постанова № 59) (яка діяла на той час) з 1 січня 1991 р. запроваджено державне обов'язкове особисте страхування осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби.

Державному обов'язковому особистому страхуванню підлягають також працівники вільнонайманого складу спеціальних установ, які за умовами своєї праці безпосередньо перебувають серед спецконтингенту цих установ, і професійної пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ УРСР на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки і боротьбі із злочинністю.

Відповідно до Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України затвердженого Постановою № 59 страховик виплачує страхові суми: інвалідові III групи - в розмірі трирічного грошового утримання.

Як вбачається із матеріалів справи позивач на даний час отримує пенсію по інвалідності як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і користується пільгами та компенсаціями, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак в судовому засіданні, при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 повідомив суду про те, що в 1997 році при звільненні зі служби, висновком лікарської комісії було встановлено причинний зв'язок його захворювання з проходженням служби (дана обставина підтверджується витягом із акту огляду МСЕК серії МСЕ № 140131). Після того, як йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, він подав всі необхідні документи для оформлення пенсії по інвалідності. Пенсія ОСОБА_2 призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ ). Після чого він скористався своїм правом отримати страхове відшкодування та подав всі необхідні документи до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", яка і виплатила йому страхову суму в розмірі 4860 грн. 00 коп.

В 2008 році він перейшов на інший вид пенсії по інвалідності як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і дізнався, що має право на одноразову компенсацію, передбачену ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", після чого звернувся до відповідача з вимогою виплатити зазначену компенсацію.

Аналізуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ОСОБА_2 після встановлення інвалідності мав право на два види пенсії, а саме: як військовослужбовець інвалідність якого пов'язана з проходженням служби та як ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС. Як вбачається із посвідчення Серія НОМЕР_1 від 13.10.1997 року вперше він обрав песію по інвалідності передбачену Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і на нього розповсюджувались пільги та компенсації встановлені для даної категорії осіб, а не такі як для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому колегія суддів вважає, що він скористався своїм законним правом на отримання грошовї компенсації за отримане ушкодження здоров'ю і при переведенні на інший вид пенсії немає права на компенсацію, передбачену ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради задовольнити повністю .

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та стягнення одноразової допомоги, - скасувати.

Прийняти нову постанову якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради довизнання дій протиправними та стягнення одноразової допомоги відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України

.

Постанова суду складена в повному обсязі "22" травня 2013 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Совгира Д. І.