Рішення № 31394926, 23.05.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2013 р. Справа № 902/364/13-г

Провадження № 16/902/28/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке", с.Кузьминці Гайсинського району Вінницької області

про стягнення 110087,87 грн. заборгованості за договором підряду №КО-ВН-29/12 від 06.06.2012 року

За участю представників сторін:

позивача : Кудлаєнко О.В. (довіреність №130Д-71/2013 від 19.04.13р., паспорт серії АА №319097);

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" 110087,87 грн. заборгованості за договором підряду №КО-ВН-29/12 від 06.06.2012 року, з яких: 100590,70 грн. - основний борг; 7690,33 грн. - пеня; 1806,84 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.03.2013 року порушено провадження у справі №902/364/13-г та призначено судове засідання на 18.04.13 року.

18.04.2013 року до суду надійшла заява "про уточнення позовних вимог" №130юр-280/2013 від 28.03.2013 року (вх. канц. суду №08-46/5203/13), в якій позивач з підстав, заявлених у позову, просить стягнути з відповідача 110074,08 грн., з яких 100590,70 грн. - основний борг; 7544,26 грн. - пеня; 1939,12 грн. - 3% річних.

Дана заява судом розцінена як заява про зменшення розміру пені та збільшення розміру 3% річних та прийнята до розгляду на підставі положень ст.22 ГПК України.

В зв'язку з неявкою в судові засідання представника відповідача розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 13.05.2013 року продовжено строк вирішення спору у справі №902/364/13-г на 15 днів з відкладенням судового засідання до 23.05.2013 року.

23.05.2013 року до суду також надійшла заява "про уточнення позовних вимог" №130юр-374/2013 від 23.05.2013 року (вх. канц. суду №08-46/6531/13), в якій позивач, уточнивши періоди нарахування ціни позову, просить стягнути з відповідача 110068,22 грн., з яких 100590,70 грн. - сума основного боргу, 7544,26 грн. - пеня, 1933,26 грн. - 3% річних.

Дана заява судом розцінена як заява про зменшення розміру 3% річних та прийнята до розгляду відповідно до приписів ст.22 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні 23.05.2013 року представник позивача позовні вимоги (з урахуванням заява №130юр-374/2013 від 23.05.2013 року) підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання (23.05.2013 року) не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема, фіскальним чеком №2242 від 18.05.2013 року про направлення судом на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" телеграми про виклик в судове засідання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Суд зауважує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06 червня 2012 року між ТОВ "ДПЗКУ- МТС" (далі по тексту - "Позивач") та ТОВ "Кузьминецьке" (далі по тексту - "Відповідач") був укладений Договір №КО-ВН-29/12 (далі по тексту - "Договір"), згідно з п. 1.1. якого Виконавець (Позивач) зобов'язується на території сільгоспугідь замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному замовника - за кількістю, якістю та на умовах договору, а Замовник (Відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Загальний обсяг робіт (виконання робіт по збиранню врожаю) складає 1159 га. (п. 1.3. Договору).

Відповідно до положень Договору Позивач якісно та вчасно надав послуги по збиранню сільськогосподарських культур, що підтверджується актами здачі - приймання виконаних робіт від 10.07.2012 року на суму 175713,50 грн.; від 13.07.2012 року на суму 59917,20 грн.; від 23.07.2012 року на суму 64960,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1.5. Договору Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату Послуг Виконавця у відповідності з умовами даного Договору.

Оплата послуг здійснюється Замовником не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту підписання акту приймання Замовником наданих послуг від Виконавця (п.3.3 Договору).

Всупереч умов укладеного Договору Відповідачем послуги по збиранню сільськогосподарських культур були оплачені частково (07.09.2012 року на суму 100000,00 грн. та 26.09.2012 року на суму 100000,00 грн.), в результаті чого за останнім перед Позивачем утворилась заборгованість у розмірі 100590,70 грн. Факт часткової оплати боргу також підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача.

Несплата відповідачем виниклої заборгованості в добровільному порядку змусила позивача звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

З урахуванням встановленого суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - "ЦК України") цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до припису ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, беручи до уваги зміст укладеного договору між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства регулюються главою 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст. 901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Свої зобов'язання згідно укладених домовленостей позивач виконав належним чином, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін актами передачі - приймання виконаних робіт від 10.07.2012 року на суму 175713,50 грн.; від 13.07.2012 року на суму 59917,20 грн.; від 23.07.2012 року на суму 64960,00 грн., які знаходяться в матеріалах справи (а.с.10-12).

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення норм Закону відповідач не виконав свого обов'язку щодо розрахунку з позивачем за надані послуги, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 100590,70 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків в повному обсязі (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 100590,70 грн. заборгованості є такими, що доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивачем в зв'язку з відсутністю оплати за виконані роботи згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1180 від 13.07.2012 року нарахована пеня за період з 23.07.2012 року по 21.01.2013 року в сумі 2672,26 грн. та 3% річних за період з 23.07.2012 року по 18.03.2013 року в розмірі 699,91 грн., а також в зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку стосовно оплати за отримані послуги згідно акту №1402 від 23.07.2012 року пеня за період з 31.07.2012 року по 29.01.2013 року в розмірі 4872,00 грн. та 3% річних за період з 31.07.2012 року по 18.03.2013 року в сумі 1233,35 грн.

Відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після прийняття послуг у відповідача, як замовника, виникли безумовні зобов'язання виконання умов обумовленого договору та оплати виконаних робіт, при цьому чинним законодавством, а саме ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В розділі 5 Договору сторони регламентували відповідальність за порушення умов Договору.

Зокрема, згідно п.5.3. Договору, відповідно до якого, у випадку прострочення оплати виконаної роботи, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем у заяві №130-юр-374/2013 від 23.05.2013 року зазначених сум суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення пені та 3% річних підлягає задоволенню в межах вимог, заявлених до стягнення, а саме в розмірі 7544,26 грн. пені та 1933,26 грн. 3% річних.

За правилами ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кузьминецьке" (23712, Вінницька область, Гайсинський район, с.Кузьминці, вул.Леніна, буд.11; код ЄДРПОУ 33837304) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.1, код ЄДРПОУ 37702357) 100590,70 грн. основного боргу, 1933,26 грн. - 3% річних, 7544,26 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 2201,36 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 25 травня 2013 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ТОВ "ДПЗКУ-МТС" (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 1);

3 - відповідачу - ТОВ "Кузьминецьке" (23712, Вінницька область, Гайсинський район, с.Кузьминці, вул.Леніна, 11)