Ухвала суду № 31394556, 13.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2013 р. м. Київ К-59330/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

при секретарі - Струсевич Д.С.,

за участю представників:

позивача - Плахотна О.М.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009

у справі № 13/83/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2008 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.05.2008 № 00002537/0 в частині зменшення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування за червень 2007 року на 27930,00 грн. та, заявленої до відшкодування за лютий 2008 року на 204727,00 грн., всього на загальну суму 232657,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009 скасовано постанову Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2008 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі та доповненнях до неї позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були подані податкові декларації (з уточненнями) з податку на додану вартість, розрахунок бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за червень 2007 року, та за лютий 2008 року, в рядку 23 яких до відшкодування з бюджету заявлені суми ПДВ у розмірі 196897,00 грн. за червень 2007 року та 1158833,00 грн. за лютий 2008 року.

Позаплановою виїзною перевіркою СДПІ (акт від 15.05.2008 року №339/37/22439446) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника податків за квітень - липень 2007 року, лютий місяць 2008 року встановлено, що в порушення п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997року. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», позивачем завищено суму бюджетного відшкодування шляхом включення погашеного податкових векселя до податкового зобов'язання з правом на збільшення податкового кредиту в поточному періоді (з урахуванням розподілу податкового кредиту згідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року, № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»), а саме: за червень 2007 року у сумі 27930,00 грн. та за лютий 2008 року у сумі 204727,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.05.2008 № 00002537/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 535131,00 грн. (у тому числі заявлену до відшкодування за червень 2007 року - на 27930,00 грн. та за лютий 2008 року - на 507201,00 грн.).

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що порушення позивачем полягало в тому, що товариством до фактичної сплати податку, яка може бути здійснена тільки грошовими коштами, врахована вартість податкових векселів серії АА № 0330210 від 26.04.2007 року на суму 99749,22 грн. з терміном погашення 25.05.2007 року та з урахуванням коефіцієнту відношення обсягу оподатковуваних операцій в загальному обсязі операцій, здійснених в травні 2007 року, який склав 28%, та серії АА № 0330214 від 28.12.2007 року на суму 524942,83 грн. з терміном погашення 26.01.2008 року та з урахуванням коефіцієнту відношення обсягу оподатковуваних операцій в загальному обсязі операцій, здійснених в січні 2008 року, який склав 39%.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт погашення векселів (включення суми зобов'язань по податковим векселям до складу податкових зобов'язань) СДПІ не заперечується, а позиція СДПІ, що ТОВ «Ніка-Тера» до фактичної сплати податку, яка може бути здійснена тільки грошовими коштами, врахована вартість векселів не ґрунтується на законі.

Суд апеляційної інстанції не погодився із таким висновком суду першої інстанції, враховуючи при цьому, що відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодування підлягає тільки сума ПДВ, фактично сплачена постачальником за отримані товари (послуги), а сума податкового кредиту, яка виникає при включенні у податкові обов'язки податкових векселів з подальшим віднесенням до податкового кредиту, може бути використана позивачем лише для зменшення сум податкового зобов'язання поточних періодів та для перенесення у податковий кредит наступних податкових періодів, та не може приймати участь у бюджетному відшкодуванні.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України.

Так, відповідно до п. п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у звітному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у звітному податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно з п.11.5 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку при імпорті товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання.

В абзаці 7 п.11.5 зазначено, що якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому, податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю.

Відповідно до ч. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

За наведених обставин, судам попередніх інстанцій слід врахувати наведені вище обставини та встановити факт погашення векселів (включення суми зобов'язань по податковим векселям до складу податкових зобов'язань).

Згідно з ч. 5 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій мали можливість витребувати належні докази на підтвердження чи спростування фактів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, що не було ними зроблено.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2008 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2009 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль